Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-3643/09/2702
15.03.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Єланської О.Е. ,
Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2, паспорт серії АР 064520, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі 31.01.1997 року,
представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Завгородня Л.М.) від 09.06.2009 у справі № 2а-3643/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99057)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (пр.Жовтневої революції, 8, м.Севастополь, 99038)
про визнання протиправними дій і стягнення щорічної разової грошової допомоги інваліду війни, стягнення грошової допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними дій відповідача та стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2007-2009 роки.
Позов мотивовано тим, що позивач є ветераном війни-інвалідом ІІ групи, має право на отримання одноразової грошової допомоги щорічно до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, за 2008 рік зазначена грошова допомога виплачувалась не в повному обсязі. Позивач зазначив, що відповідач необґрунтовано обмежив виплату зазначеної допомоги, що на думку позивача, є порушенням конституційних прав.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09.06.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Визнано протиправним дії Управління праці і соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації України в м. Севастополі у зв'язку з неповною виплатою разової грошової допомоги і невиплатою на оздоровлення , стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації України в м. Севастополі на користь позивача невиплату разової грошової допомоги за 2008 рік в сумі 3048 грн., за 2009 рік в сумі 3554 грн., компенсацію на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2905 грн., за 2009 рік в сумі 2885 грн., а всього в сумі 12392 грн.
В решті позову відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09.06.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя .
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, вислухав пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є ветераном війни-інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням (арк.с.6).
Судова колегія вважає, що при вирішення спору судом першої інстанції вірно застосовано положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та у задоволенні позову в частині вимог, що стосуються стягнення грошової допомоги за 2007 рік, відмовлено.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України № 3551-ХII ветерани війни-інваліди ІІ групи мають право на разову допомогу до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” встановлено виплату цієї допомоги ветеранам війни- інвалідам ІІ групи в розмірі 400грн.
На момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", не визнані неконституційними. Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни –інвалідам ІІ групи.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було встановити, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд першої інстанції повинен був застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (30,34) Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” фактично змінено положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 30, 34 відповідно законів України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Зазначених обставин та норм матеріального права не врахував суд першої інстанції під час вирішення спору в цій справі, чим порушив правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надав перевагу приписам Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 за 2008 рік разову грошову допомогу у розмірі, передбаченому цім законом.
У 2009 році позивачем отримана разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 430грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.
Рішенням Конституційного Суду України від N 10-рп/2008 від 22.05.2008р., зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 22.05.2008р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення N 10-рп/2008, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII.
Враховуючи, що після визнання 22.05.2008р. неконституційними змін, які обмежували право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України № 3551-ХII, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було, судова колегія вважає за необхідне погодитися з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання спірної грошової допомоги за 2009 рік.
Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573грн., тому, судом на користь позивача за 2009 рік підлягає стягненню 3554грн. (498грн. х 8 –430грн.).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги, у зв’язку з чим недоплачена ОСОБА_2 щорічна грошова допомога як ветерану війни- інваліду ІІ групи за 2009 рік підлягає стягненню, оскільки право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення на його користь компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1997 року являється інвалідом другої групи в зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1
Відповідно до довідки № 029943, ОСОБА_2 являється інвалідом другої групи, причина інвалідності - профзахворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу підлягає до сплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», мінімальна заробітна плата о 2008 році дорівнює 605 грн., о 2009 році - 625 грн. Виходячи з того, що позивачу лише частково в 2008,2009 роках виплачувалась зазначена компенсація, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 2008 рік, з урахуванням сплачених сум, у розмірі -(5*605-120)2905 грн., за 2009 рік -(5*625-120) 3005 грн.
Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя, не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про неправомірність бездіяльності відповідача, а саме, судом не з’ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 195; 196; пунктом 3 частини першої статті 198; статтею 197; пунктом 4 частини першої статті 202; частиною другою статті 205; статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя –задовольнити частково.
2. Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Завгородня Л.М.) від 09.06.2009 у справі № 2а-3643/09 –скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
«Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2009 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 3554 грн., компенсацію на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2905грн., за 2009 рік в сумі 12392грн.
В задоволенні решти позову відмовити».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 березня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис Г.П.Ілюхіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська