Справа № 2-а-55/09/1070
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого - судді Волкова А.С,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дітям війни, -
встановив:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання здійснити виплату заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дітям війни за період з січня 2006 по вересень 2008 року в сумі 3495 гри.
Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що він має право на гарантії і пільги, визначені Законом України від 18.11.2004 №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон №2195-IV). Відповідно до статті 6 цього Закону з 01.01.2006 йому має щомісячно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, як зазначає позивач, передбаченого законом підвищення (доплати) до пенсії у 2006 - 2007 роках він не отримував, а у 2008 році доплату йому виплачено не у повному обсязі. Такі дії (бездіяльність) відповідача він вважає неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду про захист порушеного права.
Позивач і відповідач заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач позову не визнав і просив суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення на позовну заяву виклав у письмовій формі. Відповідач вважає, що діяв в межах і у спосіб, визначений законами України та підзаконними нормативно-правовоми актами, тому вимоги позивача є безпідставними. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тож підстав для виплати не було. У 2007 році виплата державної соціальної допомоги позивачу здійснювалася у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З вересня 2007 року позивачу згідно з його заявою виплачується надбавка до пенсії як ветерану Великої Вітчизняної війни - інваліду II групи згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а особам, які одночасно мають право на отримання підвищення до пенсії відповідно до вказаного закону та Закону «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії провадиться за однією з підстав за їх вибором.
Крім того, відповідач також подав суду заяву, у якій просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Клавдієво Бородянського району Київської області, є громадянином України. Тобто, на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) позивачу було менше 18 років. Факт належності позивача до дітей війни (осіб, на яких поширюються гарантії і пільги, визначені Законом від 18.11.2004 №2195-IV), відповідачем не заперечується.
ОСОБА_1 також є інвалідом Великої Вітчизняної війни II групи, що надає їй право користуватися пільгами і гарантіями, передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Упродовж 2006 року надбавка до пенсії позивачу як дитині війни відповідачем не виплачувалась. Оскільки позивач є інвалідом II групи, у 2007 році відповідач виплачував позивачу як дитині війни надбавку до пенсії у розмірі розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
29 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату на її користь надбавок як ветерану Великої Вітчизняної війни - інваліду II групи. На підставі заяви позивача відповідачем внесено зміни до розпорядження про призначення пенсії і з 29.08.2008 по день судового розгляду відповідачу виплачується надбавка до пенсії як ветерану війни - інваліду II групи згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Спірні правовідносини охоплюють період за 2006 - 2008 роки, упродовж якого законодавче регулювання зазнавало змін, окремі положення оцінювалися Конституційним Судом України на предмет відповідності Конституції України.
Відповідно до частини статті 6 Закону України від 18.11.2004 №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 20.12.2005 №3235-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, право осіб, які згідно з законом вважаються дітьми війни, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, упродовж 2006 та 2007 років обмежувалось на підставі законів України про Державний бюджет на відповідний рік.
Так, у 2006 році, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV на 2006 рік було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, вже 19.01.2006 Законом України від 19.01.2006 №3367-IV пункт 17 статті 77 із Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» був виключений, закон був доповнений статтею ПО, відповідно до якої установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Нормативного акта, який би визначав порядок запровадження у 2006 році виплат, передбачених статтею 6 Закону від 18.11.2004 №2195-IV, Кабінетом Міністрів України не приймалось, тож у цей період законних підстав для здійснення виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, не було, дії відповідача не можуть бути визнані неправомірними.
У 2007 році пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 №489-V дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік також було зупинено. Але, статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, у подальшому ці положення Закону про державний бюджет визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Отже, у період з 01.01.2007 по 08.07.2007 розмір надбавки до пенсії, що повинна була виплачуватися дітям війни, був поставлений в залежність від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, при цьому виплати здійснювалися лише дітям війни, які є інвалідами.
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХП визначено, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу в розрахунку на місяць встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від № 489-V. Для осіб, які втратили працездатність вона становить: з 01.01.2007 по - 380 грн., з 01.04.2007 по 30.09.2007 - 406 грн., з 01.10.2007 по 31.12.2007 - 411 грн.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу статті 58 Конституції України акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тобто законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.
Верховна Рада України, відповідно до статті 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні, до повноважень якої належить прийняття законів.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Однак, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативним актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у період, коли існувала колізія між двома законодавчими актами, в 2006 році має застосовуватися Закон України «Про Державний бюджет за 2006 рік», у 2007 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2007 рік», норми яких мають пріоритет над нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи питання про застосування закону з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає,
що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України», є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Таким чином, починаючи з 09.07.2007 (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007) законодавче регулювання відносин з виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, визначалось статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 №2195-IV (в редакції Закону від 20.12.2005 №3235-IV), оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала. Тобто, починаючи з 09.07.2007 позивачу повинна була виплачуватися допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19). Виконання територіальним органом Пенсійного фонду України вимог законів про державний бюджет при здійсненні соціальних виплат виключає ознаки протиправності в діях цього суб'єкта владних повноважень, і напроти, невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у той час, коли законодавчих обмежень для його застосування не було, тягнуть за собою визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними.
Як установлено судом, з 01.01.2007 по 28.08.2007 позивачу виплачувалась доплата до пенсії як дитині війни, яка є інвалідом, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Так, якщо станом на 01.01.2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 380, 00 грн., а позивачу виплачувалась доплата в сумі 19, 00 грн., дії відповідача відповідали чинному законодавству.
Проте, у період з 09.07.2007 по 28.08.2007 відповідач не врахував зміни, що сталися у законодавчому регулюванні у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007, і не здійснив перерахунок сум доплати, тож такі дії відповідача є неправомірними.
При вирішенні даної справи суд також враховує, що відповідно до пункту 2 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.
Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про статус статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 29.08.2007 позивач згідно з його заявою отримує надбавку до пенсії як ветеран Великої Вітчизняної війни - інвалід II групи. За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання здійснити виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни після 01.09.2007 року є безпідставними, тож в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, позивач має право вимагати здійснення виплат на його користь як дитини війни лише за період з 09.07.2007 по 28.08.2007.
Однак, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовна заява була подана позивачем до суду 13.10.2008. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання щомісячного підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, як різновиду соціальної виплати, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Відповідач наполягає на застосуванні частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Виплати, передбачені статтею 6 Закону від 18.11.2004 №2195-IV, мають періодичний характер і повинні здійснюватися щомісячно. Тож, позивач кожного разу, отримуючи пенсію, усвідомлював чи повинен був усвідомлювати про порушення наданого йому законом права на отримання підвищення до пенсії, як дитині війни.
Таким чином, право позивача, що підлягає захисту судом, обмежується проміжком часу в один рік, що передує дню пред'явлення позову, тобто - з 13.10.2007. Однак, у цей проміжок часу позивач права на отримання соціальної доплати до пенсії як дитина війни не мав. Відомостей щодо обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідач не надав суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання здійснити виплату заборгованості за щомісячною державною соціальною допомогою дітям війни за період з січня 2006 по вересень 2008 року в сумі 3495 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом
двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.