Справа № 487/2530/13-ц

Провадження № 4-с/487/48/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., при секретарі судового засідання Мазницької Н.Ю., в присутності представника заявника - ОСОБА_1 , стягувача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві скаргу ОСОБА_3 про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій вона просить суд визнати виконавчі листи, видані 13.12.2017 р. Заводським районним судом м.Миколаєва на виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2016 р. по справі №487/2530/13-ц такими, що не підлягають виконанню; скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №61327933, №61327456 від 20.02.2020 р.

Свої вимоги мотивувала тим, що на виконанні Заводського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувають виконавчі провадження №61327933, №61327456. Зазначені виконавчі провадження були відкриті на виконання виконавчих листів, виданих 13.12.2017 р. Заводським районним судом м.Миколаєва на виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2016 р. по справі №487/2530/13-ц. Зауважила про наявність у згаданих виконавчих листах описки у даті набрання рішенням законної сили, а саме зазначено «09.09.2017 р.» замість вірного «09.09.2016 р.». Звернула увагу суду на те, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання сплив 10.09.2019 р., тому вважає, що вони не підлягають виконанню. Оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчих листів, що не підлягають виконанню, то і постанови держвиконавця від 20.02.2020 підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12.03.2020 р. роз`єднано вимоги ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі №487/2530/13-ц та скасування постанови про відкриття виконавчих проваджень №61327933, №61327456 від 20.02.2020 р.

Ухвалою суду від 20.03.2020 р. скаргу ОСОБА_3 на рішення заступника начальника Заводського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень, оскільки вони винесенні на виконання виконавчих листів, за яким вже сплив строк пред`явлення до виконання.

Стягувач в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що пред`явила виконавчі листи вчасно протягом 3 років з дня набрання рішенням законною сили, зазначеному в самих виконавчих листах.

Представник Заводського відділу Державної виконавчої служби в м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до судового засідання не з`явився, надав відзив, в якому просив у задоволенні скарги відмовити. Наполягав на правомірності винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень, оскільки виконавчі листи пред`явлені до виконання вчасно, тобто протягом 3 років з дня набрання рішенням законною сили, зазначеному в самих виконавчих листах

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали заяви, оглянувши матеріали справи №487/25/30/13-ц, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діє на момент звернення скаржника до суду, - далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Процесуальне законодавство встановлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (статті 447,448 ЦПК України з дотриманням строків, визначених ст.449 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.03.2014 р., яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду в Миколаївській області від 07.12.2015 р. в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , третя особа - Миколаївська міська рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07.12.2015 р. скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2016 р. рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.03.2014 р. скасовано; зобов`язано ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 13,98 кв.м; зобов`язано ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 13,98 кв.м по АДРЕСА_1 , для чого необхідно перенести існуючу межу між земельними ділянками № 99 та АДРЕСА_4 з боку земельної ділянки по АДРЕСА_1 на відстань 0,88 м в бік земельної ділянки по АДРЕСА_4 на довжину у 31,78 м, починаючи з торцевої частини межі до кута земельної ділянки АДРЕСА_1 у фасадній частині межі відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.11.2013 №125-102; вирішено питання судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20.03.2018 р. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за навовиявленими обставинами рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2016 р. відмовлено, вказане рішення залишено буз змін.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, зазначене вище рішення суду набрало законної сили 09.09.2016 р.

При цьому, 13.12.2017 р. на виконання рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09.09.2016 р. Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи, в яких зазначено, що рішення набрало законної сили «09.09.2017 р.»

Дана описка була виправлена ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 31.03.2020 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 цього закону.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частина 2 статті 12 передбачає, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Державним виконавцем 20.02.2020 р. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №61327933, №61327456 на виконання згаданих виконавчих листів, тобто вже після спливу строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Відтак суд приходить до переконання про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 та вважає за необхідне задовольнити скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 447-451 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень - задовольнити.

Скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень №61327933, №61327456 від 20.02.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївської апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали оголошено 21.04.2020 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва