ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 р. Справа № 2-а-4919/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
позивача : ОСОБА_2
представника відповідача (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України ): Майстренка В.Г.
представника відповідача (військової частини А 1231) Топольницького В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_2
до: Командування Повітряних Сил Збройних Сил України та до військової частини А 1231
про: визнання протиправними та скасування наказів та зобов"язання вчинити певні дії
Обставини справи:
В листопаді 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А 1231 про:
- визнання протиправним та скасування наказу Командувача Повітряних Сил ЗС України від 22.06.2009 р. № 270 в частині звільнення позивача з військової служби у запас;
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини А 1231 від 26.06.09 р. ; 136 в частині виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
- зобов’язання Командувача Повітряних Сил ЗС України видати наказ про поновлення на військовій службі на попередній або рівнозначній посаді та щодо виплати матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що у відповідачів не було достатніх підстав для прийняття рішення про дострокове розірвання контракту у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту та звільнення з військової служби, скільки висновок, що став підставою для звільнення, зроблено з урахуванням наявності у службовій картці п’яти стягнень за 2008-2009 роки, з якими не було ознайомлено позивача, а тому останній був позбавлений можливості на їх оскарження.
Крім того, при звільнені відповідачами було допущено численні порушення вимог нормативних актів, які регламентують порядок проходження військової служби.
Так, звільнення у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється за підсумками атестування, з яким має бути ознайомлено атестовану особу. Проте, ні зі змістом атестації, ні з її висновками позивача не ознайомлювали.
Про дострокове розірвання контракту командування повинно попередити військовослужбовця не пізніш як за два місяця до подання документів про звільнення зі служби. Однак, цього також не було зроблено.
Бесіда з питань звільнення не проводилась; на обстеження до військово-лікарняної комісії для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров’я позивача не направлено; розраховану вислугу років військової служби доведено не було; зі змістом оскаржуваних наказів ознайомлено не було.
Викладені обставини стали підставою для звернення до суду для захисту порушених прав позивача.
В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, якою також просив допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення на військовій службі.
В своїх запереченнях до позовної заяви (а.с.36-40) представник військової частини позов не визнав та просив в його задоволені відмовити, мотивуючи, зокрема наступним.
Під час проходження служби у військовій частині ОСОБА_2 зарекомендував себе з основному з негативної сторони; на останню посаду офіцера з бойового управління командного пункту штабу був призначений з пониженням в зв’язку з організаційними заходами, що стало підставою неналежного виконання службових обов’язків; не в повному обсязі виконував свої функціональні обов’язки; неодноразово застосовувались догани.
За результатами щорічного оцінювання, висновку Ради офіцерів, було постановлено рішення за систематичне порушення військової дисципліни, невиконання умов контракту розглянути ОСОБА_2 на засіданні постійно діючої атестаційної комісії на предмет подальшого проходження військової служби. В квітні 2009 року ОСОБА_2 було розглянуто на засіданні постійно діючої атестаційної комісії, рішенням якої запропоновано командиру військової частини попередити позивача про неповну службову відповідність, що послугувало накладенню дисциплінарного стягнення.
18 червня 2009 року командиру військової частини було подано подання з клопотанням про звільнення ст. лейтенанта ОСОБА_2, в зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Про дострокове розірвання контракту було попереджено позивача, що підтверджується аркушем бесіди.
Нормами чинного законодавства не передбачено направлення військовослужбовців на обстеження військово-лікарською комісією.
Позивач з щорічної відпустки прибув 25.06.2009 р. та наказом командира військової частини від 26.06.09 р. йому було оголошено про виключення зі списків особового складу.
Зважаючи на вищевикладене підстави для задоволення позову відсутні.
Представник Командування Повітряних Сил Збройних Сил України позицію представника військової частини підтримав, просив в позові відмовити.
За клопотанням представника військової частини було викликано свідків: начальника відділу особового складу військової частини А 1231 ОСОБА_5 та начальника командного пункту ОСОБА_6, які суду дали наступні свідчення.
ОСОБА_5, зокрема, повідомив, що в його відділі оформлювалась особова справа позивача. На момент складання особової справи, оригіналу аркуша бесіди в справі не було. Розслідування з приводу відсутності даного документу не було, оскільки це не є документом суворої звітності. Підпис на витязі з наказу № 112 від 28.05.2009 р. ОСОБА_5 не ставив. Копія наказу про звільнення знаходиться в матеріалах особової справи. ОСОБА_2 копія не видавалась, однак видавався припис та посвідчення офіцера, в яких зазначено підстави звільнення та реквізити наказу. ОСОБА_2 не звертався про отримання копії наказу. Наказ було оголошено безпосереднім керівником.
ОСОБА_6 пояснив, що наказ було доведено усно після прибуття позивача з відпустки та видано припис. Перша бесіда була проведена з ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_6, щодо другої бесіди, то її проводив командир в/ч.
ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_2 був у відпустці з 26.05.2009 р.
Характеризуючи позивача ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_2 накази міг несвоєчасно виконувати.
В процесі розгляду справи представником військової частини заявлено клопотання, підтримане представником Командування Повітряних Сил ЗС України, про застосування пропуску звернення до суду як підставу для відмови у позові.
Дане клопотання мотивоване тим, що статтею 233 КЗпП України встановлений місячний термін на звернення до суду у справах про звільнення. Позивачу стало відомо про існування наказу про звільнення після повернення з відпустки та після отримання припису і посвідчення офіцера, в яких зазначено підставу звільнення. Однак, до суду позивач звернувся тільки в листопаді, в зв’язку з чим в позові слід відмовити.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби не визначено строки оскарження наказів про звільнення.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6.03.2008 р., зокрема, передбачено, що при розгляді спорів з приводу звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Оскільки позивачеві не вручено копію наказу про звільнення, а припис та посвідчення офіцера таким не являються, то місячний термін слід обчислювати з моменту ознайомлення з наказом, а саме, з 20.10.2009 р., коли позивач ознайомився з особовою справою та змістом наказу. Позивач звернувся з позовом до суду 18.11.2009 р., тобто у місячний термін з моменту ознайомлення, а тому підстави для застосування пропуску строку звернення до суду відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, враховуючи покази свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно умов контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України від 10.09.2004 р. ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом дії Контракту на умовах, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби, та цього Контракту; сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов’язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом.
Як вбачається зі службової картки, під час проходження військової служби до ОСОБА_2 неодноразово застосовувались дисциплінарні стягнення.
Так, 23.10.2008 р. застосовано догану за порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України;
6.02.2009 р. застосовано сувору догану –за порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України;
27.02. 2009 р.- догана –за порушення встановленої форми одягу;
9.04.2009 р. - попередження про неповну службову відповідальність –за низький рівень фахової підготовки, незадовільні показники в командирській та бойовій підготовці.
24.05.2009 р. - догана –за незадовільне несення служби під час оперативного чергування.
5 лютого 2009 року згідно програми одноденних щомісячних занять з оперативними черговими командного пункту військової частини А1231 та їх помічниками проведено заняття та здано залік по знанню функціональних обов’язків, вимог та положень керівних документів особовим складом командного пункту військової частини А 1231, з якого вбачається, що загальна оцінка ОСОБА_2 поставлена «2».
20 березня 2009 р. відбулись збори офіцерів, на яких, серед іншого розглянуто подання військової прокуратури Вінницького гарнізону про вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину військовослужбовцем ОСОБА_2 (а.с.67).
Рішенням зборів офіцерів, викладеному у протоколі № 1, постановили командирам підрозділів та начальникам служб –скласти відомості доведення та довести під підпис до 100% підпорядкованого особового складу статтю 384 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання (а.с.67).
9 квітня 2009 року проведено Раду офіцерів військової частини А1231, на якій обговорювалось питання щодо подальшого проходження військової служби офіцера з бойового управління командного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_2, та постановлено: за систематичне порушення військової дисципліни, невиконання умов контракту офіцера з бойового управління командного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_2 розглянути на засіданні постійно діючої атестаційної комісії на предмет подальшого проходження військової служби. Рішення Ради офіцерів оформлено протоколом № 5 (а.с. 71).
Такому рішенню, зокрема, передувало доведення членом Ради офіцерів інформації про низькі ділові та моральні якості офіцера ОСОБА_2, надання ним завідомо неправдивих показів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 «Завідомо неправдиві показання», що підтверджується постановою Житомирського суду від 12.03.2009 р. (а.с.49).
Згідно пункту 3.1. Положення про Раду офіцерів у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 149 від 20.03.2006р., для досягнення мети та виконання завдань Ради офіцерів мають право у встановленому порядку, серед іншого, висловлювати недовіру офіцеру та направлення командуванню рекомендації про його звільнення з військової служби або переміщення по службі.
10 квітня 2009 р. відбулось засідання атестаційної комісії військової частини А 1231, за результатами проведення якої складено протокол № 19 (а.с.72) у висновку якого зазначено: за низький рівень фахової підготовки, незадовільні показники в командирській та бойовій підготовці клопотати перед командиром частини про попередження про неповну службову відповідність.
Наслідком викладених комісією висновків стало прийняття командиром військової частини А1231 наказу № 261 від 15.04.2009 р, яким попереджено ОСОБА_2 про неповну службову відповідність.
17 квітня 2009 р. проведено одноденні щомісячні заняття з оперативними черговими командного пункту та їх помічниками та складено залік по знанню функціональних обов’язків, вимог та положень керівних документів особовим складом командного пункту в/ч. в оціночній відомості ОСОБА_2 загальною оцінкою визначено «2»(а.с.62).
25 травня 2009 р. начальником командного пункту-заступником начальника штабу військової частини А 1231 подано рапорт на ім’я начальника штабу з проханням клопотати про звільнення з військової служби ст.лейтенанта ОСОБА_2, у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту.
В пункті 2.4 наказу №110 від 26.05.09 р., зокрема, зазначено про те, що слід вважати таким, що вибув у чергову відпустку на 30 діб з 26.05.09 р. по 25.06.09 р. ОСОБА_2, якого також виключено з котлового забезпечення по технічній нормі з 26.05.09.
Вибуття позивача з в/ч у період з 26.05.09 р. та прибуття до в/ч 26.06.09 р. підтверджується також книгою обліку тимчасово відсутнього та тимчасово присутнього до частини особового складу (№192).
Водночас, як вбачається з копії витягу з наказу командира в/ч А1231 № 112 від 28.05.09 р. ст. лейтенанта ОСОБА_2 виключено з котлового забезпечення по тех. нормі з 8.06.09 р.
22 червня 2009 року наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №270 звільнено з військової служби у запас за пунктом «и»частини шостої (у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) старшого лейтенанта ОСОБА_2.
В наказі Командира військової частини А1231 (по стройовій) №135 від 25.06.09 р. зазначено, поміж іншого, про те, що з чергової відпустки прибув і приступив до виконання службових обов’язків ст. лейтенант ОСОБА_2
26 червня 2009 року командиром військової частини А1231 видано наказ (по стройовій частині) № 136, пунктом 4 якого старшого лейтенанта ОСОБА_2 з 26.06.09 р. виключено із списків особового складу частини всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниці. А також позбавлено премії у розмірі 10% від посадового окладу за 26 діб червня 2009 р., позбавлено надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % за 26 діб червня 2009 р; відраховано з грошового забезпечення за 17 діб використаної чергової відпустки за 2009 р. з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний прослужений місяць; утримано вартість обмундирування в сумі, обчисленій пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.
26.06.2009 р. видано припис за № 23, яким ОСОБА_2 запропоновано 26.06.09 р. вибути до Вінницького ОМВК для зарахування на військовий облік. Строк прибуття 27.06.09 р., підстава –наказ Командувача ПС ЗСУ від 22.06.09 р. № 270.
Згідно довідки військової частини А 1231 № 187 від 15.03.10 р. ст. лейтенант ОСОБА_2 розрахунок при звільнені з військової служби в сумі 935,87 грн. отримав 9.07.09 р.
На підставі довідки №18 та згідно прибуткового касового ордеру № 50 від 10.07.09 р. з грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 утримано 60,26 грн. за речове майно.
Як вбачається з листа № 574 від 16.03.10 р. особова справа ст. лейтенанта запасу ОСОБА_2 надійшла до Вінницького ОМВК 12.08.09 р., припис на постановку на військовий облік позивача здано 20.10.09 р.
20.10.2009 р. ОСОБА_2 отримав тимчасовий військовий квиток № 278 (а.с.16).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить та керується наступним.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі –Закон).
Згідно частини 2 статті 2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Так, статтями 19, 20 Закону визначені загальні умови укладення контракту на проходження служби, а у статті 26 наведено перелік підстав припинення служби, у тому числі у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (далі - Положення).
Згідно пункту 236 Положення з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
Як пояснено свідком, ОСОБА_7 був присутній при першій бесіді з позивачем (що відбулась 10.03.09 р.) та заповнював аркуш бесіди 1. Щодо другої бесіди, то свідок пояснив, що на ній присутній не був, а аркуш бесіди 2 заповнював пізніше, після її проведення командиром в/ч. Однак, позивач заперечив, що такі бесіди взагалі відбулись.
Суду не надано доказів, які б підтверджували або спростовували факт проведення бесід з питань звільнення позивача. Копія аркушів бесіди 1 та 2 не може бути, у даному випадку, належним доказом на підтвердження або спростування такої обставини, оскільки позивач заперечує проведення самої бесіди та те, що розписувався на цих документах, а проведення почеркознавчої експертизи є неможливим у зв’язку з відсутністю в матеріалах особової справи оригіналу аркуша бесіди.
Відповідно до положень Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція), звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється за підсумками атестування (п. 12.4).
Залежно від результатів службової діяльності військовослужбовців за міжатестаційний період командири (начальники), які складають на своїх підлеглих атестацію, роблять висновок щодо відповідності їх займаній посаді, а також надають рекомендації стосовно перспектив їх подальшого службового використання, зокрема, щодо звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (п.7.15).
Таке атестування, як зазначалось вище було проведено, проте, доказів про ознайомлення з висновком атестації, як то передбачено пунктами 7.35, 7.37 та 7.41 Інструкції, суду не надано.
Крім того, як зазначалось вище, у висновку протоколу засідання атестаційної комісії №19 зазначено про попередження позивача про неповну службову відповідність та не йдеться про можливість звільнення (дострокового розірвання контракту).
Разом з тим, за час проходження служби у період з жовтня 2008 року по травень 2009 року до позивача було застосовано 5 дисциплінарних стягнень, які на день звільнення з позивача не зняті.
ОСОБА_2 заперечив, що йому було відомо про два останні дисциплінарні стягнення (від 9.04.09. р. та від 24.05.09 р.), проте підтвердив, що повідомлений про догани, які було застосовано до нього 23.10.08 р., 6.02.09 р. та 27.02.09 р. При цьому, жодне дисциплінарне стягнення позивачем не оскаржене.
Зі змісту Контракту військовослужбовця ОСОБА_2, зокрема, вбачається, що останній повинен сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов’язки. Проте, позивач протягом року двічі порушив статтю 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України.
В пункті 2.12. Інструкції зазначено, що систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами періодичного атестування або щорічного оцінювання. Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією із сторін одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього року служби. Іншими словами, система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.08 р. у справі № К23322/07.
Рішення посадової особи про відмову військовослужбовцю в укладенні нового контракту, розірвання контракту через систематичне невиконання його умов приймається на підставі результатів щорічного оцінювання, з урахуванням рекомендацій атестаційної комісії і клопотання безпосереднього командира (начальника), а також висновків спеціальної комісії, якщо вона утворювалась (п.2.13).
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З аналізу наведених вище обставин вбачається, що у відповідачів були підстави для розгляду питання щодо звільнення позивача, проте реалізовуючи таке рішення були допущені порушення процедури та порядку звільнення.
Разом з тим, суд бере до уваги наступне.
Згідно частини 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»закінченням військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби України.
Після звільнення з військової служби, військовослужбовцю видається припис до військового комісаріату, в якому він перебуває на військовому обліку. Підстави звільнення та реквізити наказу зазначаються у приписі та посвідчені офіцера.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, про звільнення він дізнався в липні 2009 р. При цьому, копії наказу не отримав. Про звільнення його було повідомлено безпосереднім начальником та вручено припис. Зазначена обставина сторонами не заперечується.
Нормами спеціального Закону не визначено строків звернення до суду, в зв’язку з чим, до цих правовідносин застосовуються положення статті 233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського ) суду у справах про звільнення –в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.
Відповідно до статі 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно частини 1 статті 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні наслідки.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Наказ про звільнення № 270 прийнятий 22.06.2009 р., наказ по виключення з особового складу № 136 –26.06.2009 р.
Про своє звільнення, позивач дізнався в липні 2009 р. та отримав припис і посвідчення офіцера, що і підтвердив в судовому засіданні. Зі змістом наказу про звільнення, як пояснив позивач, дізнався тільки 20.10.09 р. при ознайомлені з матеріалами особової справи.
Суд вважає, що невручення відповідачем копії наказу, не спростовує того факту, що позивач був повідомлений про своє звільнення задовго до ознайомлення зі змістом наказу. Водночас, зазначене не заперечується сторонами.
На думку представника позивача, місячний строк звернення до адміністративного суду має обчислюватись з моменту ознайомлення з наказом позивача, тобто з 20.10.2009 року, а тому строк звернення до суду останнім не пропущено, в зв’язку з чим, клопотання про його поновлення не було заявлено.
Ніяких обставин, які б перешкоджали позивачу звернутись до суду за захистом свого права у встановлені законом строки, судом не встановлено.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений спеціальним законом, і відповідачі наполягають на відмові в задоволенні позовних вимог з цієї підстави, а заяви про поновлення строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску не подано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.03.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
18.03.2010