Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 760/2009 р. Головуючий у 1 інстанції :Полянчук Б.І.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Мануйлова Ю.С.
Суддів: Денисенко Т.С.Осоцького І.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бердянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Бердянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності.
В позові зазначав, що АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 Спадкоємцями першої черги на спадщину у вигляді АДРЕСА_1 був він та відповідачка по справі, як дочка померлого. Восени 1991 року, березні-квітні 1992 року та в подальші роки він ремонтував та підтримував технічний стан спірного будинку. Усі документи, що були необхідні для оформлення спадку він передав сестрі ОСОБА_3 - відповідачу по справі, яка повинна була оформити спадщину на обох у нотаріуса. Через деякий час сестра повідомила йому, що вона оформила спадщину, але свідоцтво про право на спадщину не показала. Він довіряв сестрі і був впевнений, що вона оформила спадщину в рівних частках на обох. У жовтні 2006 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 одержала свідоцтво про право на спадщину тільки на її ім'я.
Просив визнати причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними і поновити його. Оскільки він фактично вступив в управління спадковим домоволодінням, просив визнати свідоцтво про право на спадщину за законом частково недійсним, встановивши факт прийняття ним спадщини, визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.
20.12.2007 року ОСОБА_6 подав уточнюючий позов до ОСОБА_3, Бердянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про визнання причини пропуску строку позовної давності поважними, визнанні свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, встановлення факту прийняття спадку, визнання права власності в порядку спадкування, вказуючи, що підставою для визнання свідоцтва про право власності в порядку спадкування по закону є грубе порушення нотаріусом ОСОБА_4 закону про нотаріат, так як знаючи про те, що він є спадкоємцем і знаючи місце його проживання не пересвідчилась у відсутності у нього заперечень проти оформлення спадщини на ОСОБА_3 Просив визнати причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними і поновити його, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, встановивши факт прийняття ним спадщини, визнати за ним право власності на 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Вислухавши доповідача, заперечення представника відповідачки ОСОБА_7, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 статті 549 ЦК України 1963 року, що діяв на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1. 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
1. 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 N 18/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу) . Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після
смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Як встановлено судом, АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Спадкоємцями першої черги на спадщину у вигляді АДРЕСА_1 були його діти - син ОСОБА_2 -позивач по справі та дочка ОСОБА_3 - відповідач по справі.
Заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто із них протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подав, але, згідно запису у будинковій книзі, виданій Бердянським МВМ у 1954 році, ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_5 проживала в його будинку і продовжувала проживати в цьому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця, тобто - фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Доводи позивача про те, що вони з ОСОБА_3 договорились оформити спадщину на двох і він доручав їй оформити спадщину, спростовуються матеріалами справи.
Так, позивач суду пояснював, що довіреність на оформлення спадщини він відповідачці не давав.
Із спадкової справи №106/95р., яка була заведена Бердянською державною нотаріальною конторою 24.02.1995 року, вбачається, що ОСОБА_3 в заяві до нотаріальної контори від 24.02.1995 року зазначила, що окрім неї інших спадкоємців немає (а.с. 30-36). Зазначене свідчить про те, що спадкоємець, який прийняв спадщину, не дав письмової згоди на включення позивача до кола спадкоємців, що прийняли спадщину.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим сторонами доказам у їх сукупності і дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 за недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Рішення суду відповідає обставинам справи. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.