Номер провадження: 22-ц/813/4093/20

Номер справи місцевого суду: 501/1348/15-ц

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області), у якому після уточнень (Том ІІ: а.с. 195-196) просив суд стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування шкоди 282976,15 грн. та перерахувати на користь держави в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 рокузадоволено позов відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у повному обсязі.

Стягнуто солідарно матеріальну шкоду - вартість арештованих автомобілів у загальному розмірі 282976,15 грн. з директора МСК «ІВТ Термінал» - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь держави в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, пл. Б.Деревянка, 1, тел. 705-17-85, р/р НОМЕР_9, код 34929741 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 820172).

Перераховано вищезазначені кошти 282976,15 грн. як суму податків та зборів до Державного бюджету (одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, КБК 24010100, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 - «Кошти від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів»), МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області), з яких:

- 60453 грн. вартість майна - автомобіля BMW 320 І,VIN-код НОМЕР_2 , 1993 р. випуску, колір срібний, конфіскованого на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 21.03.2012 р. №3/1519/6718/12;

- 174730,38 грн. вартість майна - автомобіля БМВ 525, бувший у користуванні,

чорного кольору, кузов № НОМЕР_3 , 1995 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , об`єм двигуна - 3500 см3, бензин, конфіскованого на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 31.05.2012 р. №3/1519/6718/12;

- 47792,77 грн. вартість майна - автомобіль Форд, бувший у використанні, 1985 р. випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 , конфіскованого на підставі постанови Малиновського районного суду м. Одеса від 31.05.2012 р. №3/1519/8484/12;

та виконавчого листа №1-90/12, виданого 08.02.2013 р. Роздільнянським районним судом Одеської області.

Стягнуто з кожного із відповідачів у доход держави судовий збір у розмірі 943,25 грн.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14.05.2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди - залишено без задоволення (Том ІІІ: а.с. 43).

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_1 .

У відзивах на апеляційну скаргу, Одеська митниця ДФС та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області посилаючись на її необґрунтованість, просять суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 року - без змін (Том ІІІ: а.с. 82-84, 89-95).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2019 рокуцивільну справу за позовом Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 року - повернуто до Іллічівського міського суду Одеської області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі (Том ІІІ: а.с. 157-159).

Додатковим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.01.2020 рокуухвалено додаткове рішення у цивільній справі, провадження № 501/1348/15-ц, за позовом відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно матеріальну шкоду - вартість арештованих автомобілів у загальному розмірі 282976,15 грн. з Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» на користь держави в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072, м. Одеса, пл. Б.Деревянка, 1, тел. 705-17-85, р/р НОМЕР_9, код 34929741 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 820172) (Том ІІІ: а.с. 164).

В судове засідання, призначене на 09.04.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

07.04.2020 року на електрону адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якій він просить провести судове засідання у відсутність відповідача ОСОБА_1 та його представника, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 рокуоскаржується ОСОБА_1 лише в частині задоволення позовних вимог до нього, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом не перевіряється.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, вищезазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кафлюк Т.І. від 24.02.2012 р. (а.с. 13 т. 1) було відкрито виконавче провадження з виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 14.12.2011 р. про конфіскацію в дохід держави автомобілю «BMW 525» р/н НОМЕР_7 (а.с. 10 т. 1).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кафлюк Т.І. від 13.07.2012 р. (а.с. 14 т. 1) було відкрито виконавче провадження з виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2012 р. про конфіскацію в дохід держави майна - автомобіля BMW, вилученого на підставі протоколу ПМТ від 31.03.2012 р. №0297/50001/.

Постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кафлюк Т.І. від 22.02.2013 р. та від 04.06.2014 р. (а.с. 16, 17 т. 1) були відкриті виконавчі провадження з виконання виконавчого лита №1-90/12(1/1524/2321/12), виданого 08.02.2013 р. Роздільнянським райсудом Одеської області, про конфіскацію предмета контрабанди - автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_5 (а.с. 11 т. 1).

Копії актів опису й арешту майна та постанов державного виконавця про внесення змін до актів на а.с. 19-24 т. 1 підтверджують, що вищезазначені автомобілі були описані, арештовані і передані на відповідальне зберігання відповідачам.

Докази на а.с. 28-39, 48-50 т. свідчать про відсутність арештованого майна на арешт майданчику ( АДРЕСА_1 ) та про неповідомлення даних про місцезнаходження вищевказаних автомобілів.

Оцінка автомобілів підтверджується висновками спеціалістів на а.с. 25-27 т. 1.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , як директора МСК «ІВТ Термінал», районний суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсягу.

Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.ст. 11, 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано право накладати арешт на майно боржника з метою забезпечення виконання рішення суду; що під час проведення опису та арешту майна державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним; що порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Відповідно до п.п.1, 15 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №958 від 11.07.2002 р. реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду і переданого органам державної виконавчої служби, здійснюється шляхом його продажу у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; кошти, отримані від реалізації майна, перераховуються протягом трьох банківських днів після продажу на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби; орган державної виконавчої служби перераховує протягом трьох банківських днів кошти, що надійшли на депозитний рахунок, до державного бюджету.

Із ст. 954 ЦК України вбачається, що положення глави ст. 66 ЦК України застосовується до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 р. за вих. № 09.1-11314/В-11/11,14,16 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби направив на адресу спеціалізованої торгівельної організації ОФ № 16 ПП "Нива-В.Ш." вимогу про забезпечення доступу до наведених вище автомобілів, вказуючи, що усі три автомобілі знаходяться на відповідальному зберіганні спеціалізованої торгівельної організації ОФ № 16 ПП "Нива-В . Ш." - ОСОБА_2 . Також вказаною вимогою виконавча служба повідомила про призначення перевірки на 10.07.2014 о 9.30 за безпосереднім місцезнаходженням майна: АДРЕСА_2 . (Том І: а.с. 30).

З вищенаведеного вбачається, що виконавча служба знала безпосереднє місцезнаходження наведених автомобілів, а саме: АДРЕСА_2 ., тобто не у місті місті Іллічівськ по вул. Промислова, б. 2.

Крім того, в матеріалах справи на аркуші 31 міститься ухвала Іллічівського міського суду Одеської області від 30 вересня 2014 року про примусове входження до володіння осіб, у яких перебуває майно (автомобіль Форд, бувший у використанні, 1985 р. випуску, реєстраційний номер № НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 ). В зазначеному судовому рішенні у якості особи, на чиєму відповідальному зберіганні знаходиться цей автомобіль вказано ОФ №16 ПП "Нива-В.Ш.".

Також матеріалами справи встановлено, що постановами Малиновського районного суду міста Одеси від 07.02.2014 року в справі № 521/1295/14-ц, від 14.11.2013 року в справі № 1519/8130/2012 та від 22.05.2013 в справі № 3-10359/11 (Том І: а.с. 111-113) наведені вище три автомобілі були спрямовані на металобрухт.

При цьому, вказаними судовими рішеннями встановлено, що ці автомобілі тричі виставлялися на реалізацію з прилюдних торгів спеціалізованими торгівельними організаціями з встановленою законодавством уцінкою, однак так і не були реалізовані та були зняті з реалізації у зв`язку з відсутністю купівельного попиту.

У доводах апеляційної скарги, апелянт зазначає, що з оприлюдненої інформації про виконавчі провадження убачається, що арештовані автомобілі знаходилися у розібраному та непрацездатному стані та у судовому засіданні 14 травня 2018 року представник позивача державний виконавець Кафлюк Тамара Іванівна підтвердила факт неможливості реалізації з прилюдних торгів цих автомобілів, посилаючись на те, що при оцінці цих автомобілів не була врахована відсутність вартості їх розмитнення на території України.

Отже оцінка цих автомобілів не враховувала вартість їх легалізації на території України, що завідомо унеможливило їх реалізацію з прилюдних торгів, на що судом першої інстанції також не звернуто уваги було.

При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на наступне.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України від 21.09.2016 року у справі № 6-933цс16 - відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника

Як вбачається з матеріалів справи, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_2 (треті особи: Одеська митниця, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування матеріальної шкоди.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що при вирішенні справи, судом не врахована та обставина, що відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які залучені до участі у справі як фізичні особи, фактично являються працівниками юридичних осіб - ТОВ «МСК-ІВТ-Термінал» та ПП « Нива - В.Ш.» відповідно.

Отже, дійшовши висновку про наявність підстав для застосування правовідносин, що виникли, суд першої інстанції відповідно до положень статті 1172 ЦК України, не взяв до уваги те, що позовні вимоги пред`явлені до фізичних осіб, зокрема до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які являються працівниками юридичних осіб - ТОВ «МСК-ІВТ-Термінал» та ПП «Нива - В.Ш.» на відповідальне зберігання яких передавались автомобілі.

Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Таким чином, суд першої інстанції поверхнево дослідивши письмові докази, наявні в цій справі, й неправильно застосувавши норму матеріального права, ухвалив незаконне рішення в цій частині позовних вимог.

Неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, й порушення норм матеріального права відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду і ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову, в частині його оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 було сплачено за подачу апеляційної скарги - 2122,32 грн. судового збору (1414,88 грн., що підтверджується квитанцією № ПН4425 від 13.06.2018 року та 707,44 грн., що підтверджується квитанцією від 16.07.2018 року (Том ІІІ: а.с.49, 64), які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2018 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до директора МСК «ІВТ Термінал» - ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) - 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) гривні 32 копійки судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.04.2020 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

С.М. Сегеда