АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді     Ломанової Л.О.,

суддів:     Притуленко О.В.,

Пономаренко А.В.,

при секретарі     Рєзниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління №17», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Будівельного управління №17, ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної 15 липня 2003 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка відбулася з вини ОСОБА_3

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ - 31029, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ВАТ «Будівельне управління №17», рухаючись по міждворовому проїзду білу жилого АДРЕСА_1 порушив Правила дорожнього руху і допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_4 - дочку позивачки, спричинив їй тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості.

Посилаючись на те, що на лікування дитини нею було витраченоіі 322 грн., позивачка просила стягнути зазначену суму, а також у відшкодування заподіяної моральної шкоди -компенсацію в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 31 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Суд вирішив: стягнути з Будівельного управління №17 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 398, 50 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (або ухвалити нове рішення - про задоволення позову у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала заперечення на апеляційну скаргу, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Справа № 22-ц-417- ф/2009     Головуючий в першій інстанції суддя Трубніков Ю.Л. суддя-доповідач Притуленко О.В.

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо спричинення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, суд дійшов висновку про те, що позивач не навела достатньо доказів в обґрунтування визначеної нею суми.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Наявні в матеріалах справи дані (зокрема і кримінальна справа № 1-31/06) підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15 липня 2003 року приблизно о 15 годині біля будинку №10 в м. Щолкіне, Ленінського району.

З вироку Ленінського районного суду АР Крим від 01 лютого 2006 року випливає, що ДТП відбулося з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем ГАЗ-31029, належним ТОВ «БУ №17», та порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Потерпіла ОСОБА_4 в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями проходила лікування з 15 липня по 08 серпня 2003 року у Ленінський центральній районній лікарні, з 27 квітня по 03 серпня 2004 року - у Республіканській психіатричній лікарні №5.

Визначаючи в якості суб'єкта відповідальності за цим позовом ВАТ «БУ №17», суд першої інстанції керувався ст. 1187 та ч.1 і 2 ст.1172 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як випливає з матеріалів справи, тілесні ушкодження заподіяні неповнолітній ОСОБА_4 під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків. За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано поклав відповідальність по компенсації шкоди на ВАТ «БУ-17» .

Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору суд не взяв до уваги факт неплатоздатності ВАТ «БУ-17» у зв'язку з визнанням його банкрутом, виходячи з чого необгрунтовано звільнив ОСОБА_3 від відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

Крім того, вважає, що суд неправильно визначив суму фактичних витрат на лікування дитини та розмір моральної шкоди, не взяв до уваги додаткові витрати позивача, викликані необхідністю додаткового харчування, навчання дитини за межами учбового закладу, її проїзду до медичних закладів для догляду за дитиною.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано визначив розмір матеріальних витрат, які підлягають відшкодуванню, у сумі 398, 50 грн. Цей висновок суду ґрунтується на сукупності матеріалів справи, підтверджується доказами, наданими позивачем (його представниками), зокрема: копій медичних документів щодо лікування, вартості ліків, чеків (арк. спр.5-7,24-25).

Позовні вимоги щодо відшкодування витрат на додаткове харчування, навчання дитини, на проїзд до медичного закладу відповідно до вимог ст.60 ЦПК України допустимими доказами не підтверджені і правомірно залишені судом без задоволення.

Розмір заподіяної моральної шкоди судом визначений з врахуванням характеру та
обсягу завданих тілесних ушкоджень, фізичних і душевних страждань; їх тривалості,
порушення нормального життєвого укладу.

Докладаючи відповідальність щодо відшкодування шкоди на ВАТ «БУ-17», суд правильно застосував норми матеріального права, зокрема ст.1172 ЦК України, оскільки особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилася з даною юридичною особою в трудових відносинах.

Матеріали справи містять довідку відділу статистики у Ленінському районі, з якої вбачається, що станом на 25 вересня 2008 року ВАТ «Будівельне управління №17» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 127).

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. Відтак, доводи апелянта про те, що компенсацію моральної шкоди належало стягнути з відповідача ОСОБА_3 не можна визнати обґрунтованими.

Також не можна визнати підставою для скасування оскаржуваного рішення довід апелянта про те, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, яке відбулося 31 грудня 2008 року, оскільки з матеріалів справи (арк. спр.141) вбачається, що про це засідання були сповіщені представники позивачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що відповідно до змісту ч.5 ст. 76 ЦПК України є належним повідомленням особи.

Враховуючи наведене, колегій суддів вважає, що доводи апелянта не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевірена в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 31 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.