УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:

Головуючого : Дембовського С.Г.

Суддів: Гонти Л.С., Дмитренко Г.М.

за участю: прокурора Рабінчук Т.І.

засудженого ОСОБА_1

розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у справі, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця Вінницької області, смт. Чечельник, без постійного місця проживання, раніше не судимого, -

Засуджено за ст. 185 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі. Під вартою знаходиться з 25 грудня 2007 року.

Речові докази повернуті потерпілій ОСОБА_2

встановила:

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним, в тому, що 18 грудня 2007 року, о 20 год. 20 хв., перебуваючи у приміщенні супермаркету «Перехрестя», який розташований на першому поверсі торгового центру «Дитячий світ» по вул.  Малишка, 3 у м. Києві, незаконно заволодів номерком від камери схову якою користувалася потерпіла ОСОБА_2.

Вказаний номерок з метою заволодіння чужим майном засуджений надав в камеру схову, де отримав майно ОСОБА_2 на загальну суму 3150 гривні.

В поданій апеляції прокурор у справі просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок за невідповідністю тяжкості призначеного покарання та неправильності кваліфікації дій ОСОБА_3 На думку прокурора, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки як він вказує в апеляції ОСОБА_1 проник у сховище яким є камера схову.

Справа № 1-331 /08     Головуючий у 1 інстанції Винниченко.

Категория ст. 186 ч.3 КК України     Доповідач Гонта Л.С.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора який підтримав апеляцію, пояснення ОСОБА_1, який заперечував проти доводів апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, судова колегія вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Винність ОСОБА_1 у скоєнні крадіжки чужого майна, при обставинах викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів здобутих і досліджених в ході досудового та судового слідства, зокрема, сам засуджений повністю визнав себе винним і пояснив, що дійсно незаконно заволодів номерком від камери схову який надав працівнику камери схову, яка видала йому майно належне ОСОБА_2, на суму 3150 гривень.

Із показів засудженого вбачається, що все викрадене майно він повернув потерпілій, в рахунок відшкодування збитків.

Крім цього його винність підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2 свідка ОСОБА_4 даними протоколу огляду, з якого вбачається, що у засудженого вилучені речі належні потерпілій, іншими доказами які суд привів у вироку.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як крадіжка чужого майна. Доводи прокурора про те, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи засуджений не проникав у сховище, а тільки надав номерок в результаті чого отримав майно потерпілої. Вказані дії неможна розцінювати як проникнення у сховище, оскільки у відповідності до вимог кримінального законодавства, проникнення в приміщення чи сховище, передбачає незаконне вторгнення будь яким способом у сховище чи приміщення де знаходиться майно.

ОСОБА_1 не проникав сховище, а таємно від потерпілої заволодів її майном.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2008 року, стосовно   ОСОБА_1  -  залишити  без  змін,   а апеляцію прокурора, що приймав участь у справі - без задоволення.