Справа № 22-ц-2835/2009 р.

Головуючий першої інстанції Тихопой О.О.

Доповідач Горбань В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року травня місяця «18» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді; Горбань В.В. Суддів: Белинчук Т.Г., Руснак А.П.

При секретарі: Фетісовій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки Південної про стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

11 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки Південної про стягнення суми.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 до Кредитної спілки Південної про стягнення суми боргу залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків. Запропоновано ОСОБА_2 надати квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 % від суми позову та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 принесено апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати ухвалу суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме те, що позивачкою не надано квитанцій про сплату судового збору у розмірі 1 % від суми позову та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Проте з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи позивачка в позовній заяві просила звільнити її від сплати судових витрат при подачі позову.

Між тим, суддя зазначену заяву не розглянув, а постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати позивачкою судових витрат.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_2 уточнила, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Пунктом 37 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» передбачено, що від сплати судового збору звільняються громадяни - за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини і не дав їм належної оцінки, а тому необгрунтовано зобов’язав позивачку надати квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 % від суми позову.

Що стосується вимоги судді про сплату позивачкою витрат на інформаційно-технічне забезпечення, то суд першої інстанції не звернув уваги на заяву позивачки про звільнення її від судових витрат при подачі позову та не розглянув зазначену заяву відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до правил частини 3 статті 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Пунктом 3 частиною 3 статті 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Таким чином, оскільки суддя при залишенні позовної заяви ОСОБА_2 без руху порушив порядок для вирішення даного питання, передбачений ст. ст. 82,119 ЦПК України, ухвала суду від 17 лютого 2009 року підлягає скасуванню з підстав пункту 3 статті 312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,307,312,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.