Номер провадження: 22-ц/813/2910/20

Номер справи місцевого суду: 501/2015/16-ц

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та Голови правління Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Пушкарського Д.В. 19 квітня 2018 року ву м. Чорноморську Одеської області, -

встановила:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ НАСК «Оранта», ПрАТ СК «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого (т. 1 а.с. 1-8).

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 21 грудня 2014 року в межах Біляївського району Одеської області водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ-2107, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після скоєння наїзду ОСОБА_6 відкинуло на смугу зустрічного руху, де його переїхав автомобіль «YUELIN NJ1028DA», що рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 загинув.

22 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12014160000001239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Згідно висновку проведеної на досудовому слідстві комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи №456 від 20 квітня 2015 року, смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв`язку із отриманими ним поєднаною травмою голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, спричиненою йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно автотехнічної експертизи слідчим були надані вихідні дані в декількох варіантах, що відрізняються по тривалості часу руху в «засліпленому» стані водія. На підставі вихідних даних, за висновком автотехнічної експертизи №3942 від 21 серпня 2015 року, за одних вихідних даних, ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода (тобто водієм допущені порушення п.19.3 ПДР, згідно яких у разі засліплення водій має зупинитись, не змінюючи руху), при інших вихідних даних, водій не мав технічної можливості запобігти наїзду або ж не можливо встановити, чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду.

Відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В. від 12 липня 2016 року, кримінальне провадження за №12014160000001239 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Позивач вказувала, що відсутність складу злочину при заподіяні шкоди джерелом підвищеної небезпеки не звільняє їх власників від цивільно-правової відповідальності.

Також позивач вказувала, що ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його утримані знаходились неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди мають дружина та діти померлого.

Позивач зазначила, що в разі виплати страховиком одноразової виплати в розмірі ліміту відповідальності, який в даному випадку складає 100 000 грн., зобов`язання страховика є припиненими. Оскільки, на думку позивача, спричинена сукупна шкода є більшою, ніж 100 000 грн., то страховиком підлягає сплаті наступна сума: 12 400 грн. витрати на поховання (в межах ліміту відповідальності 12 м.з.п.-14 616 грн.); 14 616 грн. моральної шкоди (по 1/3 частині кожному з позивачів, тобто по 4 872 грн.) при загальному розмірі шкоди 150 000 грн., із яких 135 384 грн.(по 45 128 грн. кожному із трьох позивачів) покладається на осіб, що спричинили шкоду; 72 974 грн. (в рівних частках на кожного утриманця по 36 487 грн.) шкоди у зв`язку із втратою годувальника (в межах залишку ліміту відповідальності 100 000 грн. за мінусом вищевказаних витрат на поховання та моральної шкоди).

З урахуванням вказаних обставин, понесених матеріальних збитків та моральних страждань, позивач просила суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 , як діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПАТ НАСК «Оранта» та ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 12 400,00 грн. витрат на поховання. Стягнуто солідарно з ПАТ НАСК «Оранта» та ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 36 487,00 грн. кожному у зв`язку із втратою годувальника. Стягнуто солідарно з ПАТ НАСК «Оранта» та ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 4 872,00 грн. кожному. В іншій частині вимог відмовлено (т. 1 а.с. 207-213).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. Як вважає апелянт, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав для відповідальності водіїв - завдавачів моральної шкоди, оскільки відсутність складу злочину при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки не звільняє їх володільців від цивільно-правової відповідальності (т. 1 а.с. 216-220).

В апеляційній скарзі Голови правління ПАТ НАСК «Оранта» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 заяву про страхове відшкодування було подано лише 29 серпня 2016 року, що свідчить про прострочення позивачем встановленого законодавством строку для подачі заяви про страхове відшкодування на 19 календарних місяців. Таким чином, у апелянта, як страховика, є 680 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування від ОСОБА_1 для прийняття рішення про його задоволення або відмови у задоволенні, у зв`язку із чим майнові вимоги позивача є передчасними та не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 2-6).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Голови правління Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та представника Андрійчук Світлани Олександрівни підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2014 року, приблизно о 20:30 год., на 17 км + 780 м автодороги «Одеса-Кучургани» М-16 в межах Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_1 з бортовим причепом марки МАЗ-81021 д/н НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку с. Кучургани, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в нетверезому стані знаходився на проїзній частині дороги, спричинивши йому тілесні ушкодження. Після скоєння наїзду, ОСОБА_6 відкинуло на смугу зустрічного руху, де його переїхав автомобіль «YUELIN NJ1028DA» д/н НОМЕР_3 , що рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 (т.1 а.с.17-22),

За даним фактом 22 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12014160000001239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Згідно висновку проведеної на досудовому слідстві комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи №456 від 20 квітня 2015 року, смерть ОСОБА_6 знаходиться у прямому причинному зв`язку із отриманими ним поєднаною травмою голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, спричиненою йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Визначена експертами частина тілесних ушкоджень спричинена від контактування з автомобілем ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_1 , а частина - від контактування з автомобілем «YUELIN NJ1028DA» д/н НОМЕР_3 . Однак оскільки смерть потерпілого наступила від травматичного шоку, то до смерті призвели всі пошкодження в сукупності і розмежувати тілесні пошкодження по ступеню тяжкості роздільно з експертної точки зору не виявилось можливим (т.1 а.с.174-200).

Для проведення автотехнічної експертизи, виходячи з пояснень ОСОБА_4 про перебування ним в стані осліплення до моменту ДТП, та результатів слідчого експерименту, слідчим були надані вихідні дані в декількох варіантах, що відрізняються по тривалості часу руху в «засліпленому» стані водія. На підставі вихідних даних, за висновком автотехнічної експертизи №3942 від 21 серпня 2015 року, за одних вихідних даних, ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода (тобто водієм допущені порушення п.19.3 ПДР, згідно яких у разі засліплення водій має зупинитись не змінюючи руху), при інших вихідних даних - водій не мав технічної можливості запобігти наїзду або ж не можливо встановити чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду (а.с.201-203).

За таких обставин, досудове слідство вважало неможливим достовірно встановити наявність чи відсутність в діях водія ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення.

За висновком вищевказаної автотехнічної експертизи №3942 від 21 серпня 2015 року, водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти наїзду на потерпілого.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В. від 12 липня 2016 року кримінальне провадження за №12014160000001239 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (т.1 а.с.17-22).

Вірно встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 45128 грн. кожному, - не підлягали задоволенню, оскільки шкода, яка була завдана здоров`ю чоловіка позивача, мала місце внаслідок непереборної сили в момент її завдання, у зв`язку з чим дії відповідачів не можна вважати неправомірними.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як особи, які керували джерелами підвищеної небезпеки, повинні нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелами, незалежно від наявності їх вини.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеною наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої загибеллю її чоловіка.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності та справедливості, враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також враховує відсутність вини відповідачів, їх матеріальний та сімейний стан, та ту обставину, що водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, а сам загиблий грубо знехтував правилами безпеки руху, перебував у нетверезому стані.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, та стягнути з водія ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 25 000 грн. кожному.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з водія ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 20 000 грн. кожному.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті, право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Вказаним особам, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого.

Відповідно до частини 3 статті 1200 ЦК України особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника та інших доходів.

Згідно ч.2 ст.1195 ЦК в разі, якщо потерпілий в момент спричинення шкоди не працював, то розмір відшкодування визначається з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - «Закон») страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим насідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1).

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2).

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3).

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4).

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5).

Зі змісту вказаних норм слідує, що максимальний розмір відшкодування страховиком втраченого заробітку (доходу) окремо не обмежується, а має здійснюватись в межах загальної суми ліміту відповідальності за всіма видами відшкодування (100 000 грн.)

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні, в межах суми страхового відшкодування, є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Завдавачі шкоди застрахували свою цивільно-правову відповідальність у ВАТ «НАСК «Оранта» та ПАТ СК «Галицька», а тому з останніх має бути стягнута моральна та матеріальна шкода відповідно до умов договору страхування.

Обґрунтовуючи свій позов в частині стягнення зі страхових компаній матеріальної шкоди, позивач зазначала, що на організацію і проведення поховання її чоловіка, згідно рахунку-фактури від 04 січня 2015 року, остання витратила кошти в розмірі 12 400,00 грн. (т.1 а.с.15).

Також позивач обґрунтувала відшкодування шкоди, завданої внаслідок смерті чоловіка, а саме: з врахуванням частки самого потерпілого, частка втраченого доходу кожного з дітей складає по 1/3 частині мінімальної заробітної плати щомісячно (406 грн.), починаючи з 01 січня 2015 року до досягнення дітьми повноліття: на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - до ІНФОРМАЦІЯ_6 (в разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до 04 січня 2034 року), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - до 02 травня 2032 року (в разі навчання - до закінчення навчання, але не більше як до 02 травня 2037 року).

Таким чином, судом першої інстанції вірно стягнуто завдану майнову шкоду, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, в межах ліміту страхового відшкодування.

Однак, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку щодо вказаних обставин, зробив необгрунтований висновок про солідарну відповідальність Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька».

Так, на момент ДТП, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було страховиком, а водій ОСОБА_4 - страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1762697.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», уклавши з ОСОБА_4 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок, у межах страхової суми, відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

На момент ДТП, Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Галицька» було страховиком, а водій ОСОБА_5 був особою, яка на законній підставі керувала транспортним засобом, і відповідальність якого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9268896.

У даному випадку, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», уклавши з власником автомобіля договір цивільно-правової відповідальності страхування його або особи, яка на законній підставі має право керувати транспортним засобом, взяло на себе обов`язок, у межах страхової суми, відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

Відтак, кожен зі страховиків діє в межах укладеного ним договору, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Однак, солідарна відповідальність, передбачена ст. 541 ЦК України, до страховиків при стягненні страхового відшкодування не може бути застосована, оскільки абз. 1 п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанцій про стягнення солідарно з відповідачів - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» грошової суми у зв`язку зі втратою годувальника та витрат на поховання.

Колегія суддів доходить до висновку, що вказані суми є обгрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак, оскільки неподільна шкода заподіяна двома особами, то кожний зі страховиків, в яких застрахована цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, має виплатити на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі Ѕ заподіяної матеріальної шкоди.

Також суд першої інстанціїї, враховуючи норми ст.ст. 26-1, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страховиків у загальній сумі 14 616 грн., однак дійшов необгрунтованого висновку про необхідність стягнення моральної шкоди солідарно з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька».

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Розмір цього відшкодування позивачем визначено вірно, його загальна сума складає 14 616 грн., з яких сума страхового відшкодування Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» складає 7 308 грн., а сума страхового відшкодування Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» складає також 7 308 грн.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги Голови правління ПАТ НАСК «Оранта» про те, що позивач ОСОБА_1 не зверталась до страховика про виплату страхового відшкодування у визначений законом строк, разом з тим, такий обов`язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами. Встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 загинув внаслідок ДТП 21 грудня 2014 року, 22 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №12014160000001239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, яке було закрито тільки 12 липня 2016 року, а у серпні 2016 року позивач звернулась до суду із даним позовом. Розмір страхової виплати складається з майнової та моральної шкоди. Тому, колегія суддів доходить до висновку, що сам по собі факт невчасного звернення до страховка про стягнення страхового відшкодування не є підставою для відмови у його виплаті.

Крім того, необгрунтованим є посилання у апеляційній скарзі Голови правління ПАТ НАСК «Оранта», у якості підтвердження вимог скарги, на постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року по справі №500/2095/15-ц, оскільки вказана постанова була скасована постановою Верховного Суду від 10 січня 2019 року.

При вказаних обставинах, враховуючи, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , як діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» майнової та моральної шкоди, та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , як діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Голови правління Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2018 року змінити в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на витрат на поховання, шкоди у зв`язку із втратою годувальника та моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 6 200 грн. витрат на поховання.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 6 200 грн. витрат на поховання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 36 487 грн. у зв`язку з втратою годувальника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 36 487 грн. у зв`язку з втратою годувальника.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду у розмірі 7 308 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду у розмірі 7 308 грн.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 квітня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 25 000 грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду по 20 000 грн. кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 09 квітня 2020 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе