Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 754/15936/16-ц

провадження № 61-6347св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Департамент з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Деснянської РДА в м. Києві), Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі: ПрАТ «ХК «Київміськбуд», компанія), треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві (далі - ГУЮ в м. Києві), Департамент з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що на підставі розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації в м. Києві від 08 серпня 2000 року № 760 вони отримали ордер на право зайняття та проживання у службовій квартирі АДРЕСА_1 , до якої заселилися у встановленому порядку і в якій мешкають до цього часу. Розпорядженням Деснянської РДА в м. Києві від 30 липня 2004 року № 778 зазначена квартира виведена з числа службових. Із метою приватизації квартири вони звернулись до відділу приватизації Деснянської РДА в м. Києві, проте листом від 07 березня 2014 року їм відмовлено, оскільки виявлено, що зазначена квартира на праві власності зареєстрована за ПрАТ «ХК «Київміськбуд». 15 липня 2015 року Деснянська РДА в м. Києві направила ПрАТ «ХК «Київміськбуд» лист із проханням надати правовстановлюючі документи для переведення спірної квартири до комунальної власності, проте компанія відмовила, посилаючись на порушення в такому випадку її прав власника квартири. Зазначали, що спірною квартирою вони безперервно та відкрито володіють протягом шістнадцяти років, утримують її та проводять поточний ремонт. Протягом всього часу сплачували і сплачують комунальні послуги. Вони були переконані у тому, що квартира, яка їм надана у встановленому законом порядку і у якій вони мешкають, належить до державного житлового фонду, оскільки ПрАТ «ХК «Київміськбуд» жодних претензій, як власник квартири, до них не пред`являв, будь-які договірні відносини між ними та відповідачем відсутні. Вважають, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не має прав на квартиру, бо передав її ще у 2000 році в рахунок безоплатної передачі житлової площі у розмірі 2 % збудованого житла за актом Ватутінській районній державній адміністрації в м. Києві, яка і виділила їм квартиру.

Посилаючись на викладене, позивачі, з урахуванням уточнених вимог,просили скасувати державну реєстрацію права власності за ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 , та визнати за кожним із них право власності на 1/4 частини вказаної квартири за набувальною давністю.

У серпні 2017 року ПрАТ «ХК «Київміськбуд» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Деснянська РДА у м. Києві, ГУЮ в м. Києві, про виселення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 квітня 2000 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір міни, за умовами якого, останні здійснили міну належної їм квартири АДРЕСА_1 , на належну ПрАТ «ХК «Київміськбуд» квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 10 травня 2000 року, що підтверджується Інформаційною довідкою від 25 серпня 2015 року КВ-2015 № 25601, наданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. 02 червня 2000 року компанія передала Ватутінській районній державній адміністрації у м. Києві вказану квартиру для господарських потреб, яка включена до числа службових. Проте після виключення у 2004 році цієї квартири з числа службових та відсутності правовідносин між компанією і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживання останніх у спірній квартирі є безпідставним та необґрунтованим.

Посилаючись на викладене, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «ХК «Київміськбуд» відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що вчинення АТ «ХК «Київміськбуд» дій щодо передачі відповідної квартири районній державній адміністрації є актом розпорядження своєю власністю, внаслідок чого право власності компанії припинилося у встановленому законом порядку, а квартира перейшла до комунальної власності і знаходилася у розпорядженні Ватутінської районної державної адміністрації. При цьому незавершеність оформлення зміни власника житла не вплинула на реалізацію відносин власності щодо цього службового житла. Акт від 02 червня 2000 року зумовив виникнення нових фактичних правовідносин власності, за межами приватної власності ПрАТ «ХК «Київміськбуд», що у свою чергу призвело до включення Ватутинською районною державною адміністрацією м. Києва спірної квартири до числа службових, а подальші умови розпорядження цим майном підтверджують, що Ватутінська районна державна адміністрація м. Києва отримала його, як майно комунальної власності разом із іншими двома квартирами, які складали разом площу, передану для службового заселення. Підставою для заселення ОСОБА_1 із сім`єю до квартири АДРЕСА_1 , був ордер № 003681, виданий Ватутінською районною в м. Києві державною адміністрацією. Позивачі з 2000 року, тобто з моменту видачі ордера на вселення, відкрито і безперервно користуються квартирою, а отже, правомірно набули право на зайняття та користування спірною квартирою.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вчинення АТ «ХК «Київміськбуд» дій із підписання та передачі квартири районній державній адміністрації на підставі акта є юридичним фактом розпорядження своєю власністю, внаслідок чого, право власності компанії припинилося, а квартира перейшла до комунальної власності і знаходилася у повному розпорядженні районної державної адміністрації, яка визначала її статус та заселяла цю квартиру. При цьому посилаючись на те, що спірна квартира передана лише тимчасово для службових потреб, відповідач не надав доказів на підтвердження таких тверджень. Зокрема в акті відсутні посилання на те, що квартира підлягає поверненню у власність холдингової компанії через певний час, або після настання певних обставин. Дві інші квартири, передані АТ «ХК «Київміськбуд» Ватутінській районній державній адміністрації за актом від 02 червня 2000 року № 1/297 також були у встановленому законом порядку розподілені і вже приватизовані, що підтвердив представник Деснянської РДА м. Києва і не спростував представник відповідача. Родина ОСОБА_1 займає спірну квартиру правомірно і на законних підставах.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року ПрАТ «ХК «Київміськбуд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову ПрАТ «ХК «Київміськбуд», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 16 травня 2000 року № 725 стосується визначеного кола осіб, а саме: КМДА, та ряду забудовників у м. Києві, як визначено самим розпорядженням: для забудовників на 2000 рік встановлено розміри відрахувань від загальної жилої площі в будинках, які вводяться в експлуатацію в 2000 році». Проте компанія не здійснювала будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 , (який збудовано ще у 1984 році), а отримала квартиру АДРЕСА_1 , у власність на підставі договору міни, укладеного 05 квітня 2000 року. Акт 1/297 від 2000 року не є тим документом, (правовстановлюючим), який підтверджує перехід/зміну/припинення права власності.

У квітні 2019 року Деснянська РДА у м. Києві подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що забудовником будинку на АДРЕСА_4 , де отримала квартиру родина ОСОБА_7 , є AT «ХК «Київміськбуд», який мав обов`язок передати відповідну житлову площу районній державній адміністрації. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725 встановлює лише розміри відрахувань від загальної жилої площі в будинках, які вводяться в експлуатацію, а не обов`язковість передачі житла саме у новобудовах, як помилково вважає відповідач. Житлова площа, яка належала відповідачу, могла передаватися у будь-якому будинку на його розсуд.

У травні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подали відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що в скарзі не наведено докази, на підставі чого виникли правові відносини між Ватутінською РДА в м. Києві та AT ХК «Київміськбуд», щоб передати площу квартири № 71 разом із площами квартири № 5 , АДРЕСА_8 , які передавалися в рахунок службового житла згідно з актом від 02 червня 2000 року № 1/297. ПрАТ «ХК «Київміськбуд» вільно трактує поняття переходу права власності при передачі будівельними організаціями квартир у рахунок відрахувань частини зведеної площі будинків КМДА та відповідними районними радами.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що договір міни з попередніми власниками двокімнатної спірної квартири № 71 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , здійснено на трикімнатну квартиру АДРЕСА_9 , який будувала компанія. Той факт, що в результаті службової недбалості певних осіб процедура переходу права власності формально не була завершена, ніяким чином не повинен вплинути на реалізацію прав і законних інтересів добросовісного набувача відповідної квартири.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню у частині часткового задоволення первісного позову та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Обставини встановлені судами

05 квітня 2000 року між АТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 укладений договір міни, за умовами якого АТ «ХК «Київміськбуд» здійснило обмін належної товариству новозбудованої квартири АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру у встановленому законом порядку зареєстровано за АТ «ХК «Київміськбуд».

02 червня 2000 року за актом № 1/297 АТ «ХК «Київміськбуд»» передало Ватутінській районній державній адміністрації в м. Києві для службових потреб для обслуговування будинку три квартири, у тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації від 13 червня 2000 року № 568 квартира АДРЕСА_1 , включена до числа службових житлових приміщень прокуратури Ватутінського району в м. Києві.

Наказом Ватутінського районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 03 серпня 2000 року № 252 квартира АДРЕСА_1 , надана старшому слідчому слідчого відділу районного управління майору міліції ОСОБА_1 , склад сім`ї: він, дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 .

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації від 08 серпня 2000 року № 760 «Про надання службової житлової площі працівникам Ватутінського РУ ГУ МВС України в м. Києві» затверджено наказ Ватутінського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03 серпня 2000 року № 252.

16 серпня 2000 року Ватутінська районна в м. Києві державна адміністрація видала ОСОБА_3 ордер № 003681 на право зайняття службового житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , разом із членами його родини: дружина - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_12 та син - ОСОБА_4 .

Розпорядженням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 30 липня 2004 року № 778 «Про виключення з числа службових житлових приміщень» квартира АДРЕСА_1 , виключена з числа службових приміщень Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та скасовуючи державну реєстрацію права власності за АТ «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вчинення АТ «ХК «Київміськбуд» дій щодо передачі квартири РДА є актом розпорядження своєю власністю, внаслідок чого право власності компанії припинилося у встановленому законом порядку, а квартира перейшла до комунальної власності і знаходилася у розпорядженні Ватутінської районної в м. Києві державної адміністрації. При цьому незавершеність оформлення зміни власника житла не вплинула на реалізацію відносин власності щодо цього службового житла. Акт від 02 червня 2000 року зумовив виникнення нових фактичних правовідносин власності, за межами приватної власності АТ «ХК «Київміськбуд», що в свою чергу призвело до включення Ватутинською РДА м. Києва спірної квартири до числа службових, а подальші умови розпорядження цим майном підтверджують, що Ватутінська РДА м. Києва отримала його, як майно комунальної власності разом із іншими двома квартирами, які складали разом площу передану для службового заселення.

Разом з тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

у частині вимог первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 9 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного закономінтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання обґрунтованості звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду з відповідним позовом, Верховний Суд приходить висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивачів, оскільки правовідносини щодо квартири АДРЕСА_1 , виникли між Деснянською РДА в м. Києві та АТ «ХК «Київміськбуд», як власником квартири.

02 червня 2000 року за актом № 1/297 АТ «ХК «Київміськбуд», як власник передало Ватутінській районній державній адміністрації в м. Києві для службових потреб для обслуговування будинку три квартири, у тому числі квартиру

АДРЕСА_1 стверджує, що спірна квартира передана АТ «ХК «Київміськбуд» як забудовником органу місцевого самоврядування - Ватутінській РДА у м. Києві на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725, яким встановлено розміри відрахувань від загальної жилої площі в будинках, які вводяться в експлуатацію в 2000 році або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі, зокрема 5 % для забезпечення житлом громадян, які перебувають на квартобліку в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, ветхих та непридатних для проживання будинків та 2 % - службова жила площа.

Проте, АТ «ХК «Київміськбуд» не був забудовником будинку АДРЕСА_3 та передавав спірну квартиру, будучи її власником на підставі договору міни, укладеному з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідач у 2000 році збудував інший будинок на АДРЕСА_3 , та передав дві квартири з цього будинку Ватутінській РДА у м. Києві.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у позивачів права на звернення до суду із позовом про скасування державної реєстрації права власності АТ «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки правовідносини щодо незавершеності оформлення зміни власника цієї квартири у результаті передачі АТ «ХК «Київміськбуд» житлової площі на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725 у комунальну власність Деснянської РДА в м. Києві, виникли між АТ «ХК «Київміськбуд» та Деснянською РДА в м. Києві.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мають право користування у спірній квартирі на підставі ордеру, тобто не є такими, що мають право оспорити зареєстроване за АТ «ХК «Київміськбуд» право власності на квартиру у якій вони проживають.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права. Отже, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що реєстрація права власності на квартиру за АТ «ХК «Київміськбуд» у результаті незавершення процедури передачі цієї квартири у комунальну власність, порушує права позивачів, оскільки оспорювати таку реєстрацію має право лише особа, якій передавалася ця квартира як жила площа на виконання вказаного вище розпорядження - Деснянська РДА в м. Києві.

Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення вимог первісного позову про скасування державної реєстрації права власності за АТ «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 , підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення по відмову у задоволенні позову.

Нормативно-правове обґрунтування

у частині вимог зустрічного позову AT ХК «Київміськбуд»

Відповідно до вимог статті 47 Конституції Українидержава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до частини першої статті 58 ЖК Української РСРордер є єдиною підставою для вселення в надане громадянину жиле приміщення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вселилися у спірну квартиру на підставі ордера, зареєстрували своє місце проживання за її адресою та постійно проживають у ній як у єдиному місці проживання.

Резюмуючи, Верховний Суд врахував, що відповідачі за зустрічним позовом вселилися у спірне житло у встановленому житловим законодавством порядку на підставі належним чином виданого ордера, проживають у цьому житлі постійно й протягом тривалого періоду часу, зареєстрували за адресою спірного житла своє постійне місце проживання, набули право користування цим житлом, а отже, є такими, що не підлягають виселенню.

Отже, судові рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову AT ХК «Київміськбуд» про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є законними та обґрунтованими, такими, що не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, судові рішення у частині часткового задоволення вимог первісного позову, підлягають скасуванню та ухваленню нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати AT ХК «Київміськбуд» за подання апеляційної скарги у розмірі (551,20 грн х 150% = 826, 80 грн) та касаційної скарги у розмірі (551,20 х 200 % =1 102,40 грн), що складає по 1 929,20 грн із кожного.

Керуючись статтями 141, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в частині скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Холдинговою компанією «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»судовий збір по 1 929,20 грн із кожного.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко