Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 344/9076/16-ц

провадження № 61-8520св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з додатковою відповідальністю «Полонина»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Татарінової О. А., від 05 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О., від 14 березня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» (далі - ТДВ «Полонина»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1 . Цього ж дня між

ОСОБА_1 і банком укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи № НОМЕР_2 .

13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014, відповідно до якого сума вкладу становила 180 тис. грн. 03 жовтня 2014 року постановою Правління Національного банку України від № 631/БТ було заборонено

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності вищезазначеною постановою (тобто до 03 жовтня 2014 року), умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

З 21 листопада 2014 року у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було запроваджено режим тимчасової адміністрації, який встановлено у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені банком з порушенням обмежень, встановлених Національним банком України, було створено відповідну комісію, за результатами діяльності якої складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені. Згідно цього акту встановлено, що банк разом з відповідачами здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. 13 жовтня 2014 року між

ТДВ «Полонина» та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 180 тис. грн. При цьому, 13 жовтня 2014 року з рахунку

№ НОМЕР_3 , який належить ТДВ «Полонина», було здійснено переказ коштів у розмірі 180 тис. грн на іменний поточний рахунок

№ НОМЕР_2 ОСОБА_1 . В той же день вказана сума була зарахована на вкладний рахунок № НОМЕР_4 у відповідності до умов договору банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року. Позивач вказував, що згідно спеціального закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Також вказував, що в результаті здійснення зазначених операцій збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки ТДВ «Полонина» є юридичною особою. В результаті здійснених правочинів ОСОБА_1 мала отримати кошти, що належали ТДВ «Полонина» за рахунок Фонду (в тому числі й за рахунок державних коштів). Зазначені обставини свідчать про протиправність дій та про зловмисну домовленість відповідачів для позачергового отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним з моменту вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТДВ «Полонина» на іменний поточний рахунок ОСОБА_1 у розмірі 180 тис. грн; визнати недійсним договір банківського вкладу «НВУ»

№ 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року; застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження зловмисної домовленості сторін при укладенні спірного договору банківського вкладу «НВУ»

№ 854791/2014 (в національній валюті) від 13 жовтня 2014 року. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача, що оспорювані правочини були вчинені під час дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ до

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» як до проблемного банку, і внаслідок його укладення збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зазначивши, що це не підтверджено належними доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня

2019 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2018 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином у розумінні статей 202, 204, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є банківською операцією, тому не може визнаватися недійсним. Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не підтвердив ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і не надав доказів на підтвердження недійсності спірного правочину, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внаслідок зловмисної домовленості сторін з метою збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що перерахування грошових коштів відбулося після ухвалення постанови Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ, якою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, що суперечить Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд визнати справу, яка переглядається, малозначною та закрити касаційне провадження у справі як помилково відкрите, або відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оспорюваний правочин банківського вкладу, а також операції, що були вчинені банком та відповідачами, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи № НОМЕР_2 .

13 жовтня 2014 року між ТДВ «Полонина» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики грошових коштів у розмірі

180 тис. грн.

13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат»

№ НОМЕР_1 щодо відкриття вкладного рахунку.

13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» укладено договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014, відповідно до якого сума вкладу становила 180 тис. грн.

Згідно платіжного доручення від 13 жовтня 2014 року № 2 з рахунку

№ НОМЕР_3 , який належить ТДВ «Полонина», було здійснено переказ коштів у розмірі 180 тис. грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

У подальшому вказана сума була зарахована банком на вкладний рахунок № НОМЕР_4 відповідно до умов договору банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854791/2014, укладеного між банком та

ОСОБА_1 (платіжне доручення № 573850 від 13 жовтня 2014 року).

Згідно постанови Правління Національного банку України від 03 жовтня

2014 року № 531-БТ ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів. Для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, встановлено такі, зокрема, обмеження у його діяльності: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків; здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсягах та за відсотковими ставками не вищими, ніж досягнуті на дату прийняття цієї постанови.

На підставі постанови Правління Національного банку України

від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення

від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», і з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 20 березня 2015 року № 63 розпочато процедуру ліквідації

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

За змістом частини першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18) зазначено, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТДВ «Полонина» на рахунок ОСОБА_1 , оскільки вказані дії не є правочином у розумінні положень ЦК України.

Щодо вирішення позовних вимог в іншій частині колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

У частинах другій, третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Таким чином згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положень

статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними.

При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження

№ 12-304гс18).

У пунктах 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій у порушення вищевказаних положень закону не врахували, що договір банківського вкладу

від 13 жовтня 2014 року був укладений всупереч обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року № 531-БТ, після винесення зазначеної постанови, а в результаті укладення цього правочину на вкладний рахунок ОСОБА_1 були переведені грошові кошти, які знаходились на поточному рахунку ТДВ «Полонина» у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», внаслідок чого ОСОБА_1 набула переважне право отримати грошові кошти в сумі 180 тис. грн (які належали ТДВ «Полонина») за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, а не у порядку черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказане свідчить, що договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року був укладений з метою прийняття ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на себе зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які на момент віднесення банку до категорії проблемнихперебували на поточному рахунку ТДВ «Полонина», оскільки ОСОБА_1 , яка є одним із засновників ТДВ «Полонина» (розмір часток її та ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства складає 48 %), взяла на себе зобов`язання на підставі договору позики від 13 жовтня 2014 року повернути кошти на користь ТДВ «Полонина».

Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при проведенні процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», тобто прийняття банком додаткових зобов`язань без вчинення майнових дій контрагентами, а також про надання кредитору переваг, отже наявні підстави для того, щоб вважати договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року нікчемним на підставі частини другої статті 215 ЦК України, пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав. У той же час у випадку підтвердження нікчемності правочину суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, встановивши, що суди попередніх інстанцій, виходячи із встановлених обставин, неправильно застосували норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог про визнання договору банківського вкладу недійсним і застосування наслідків недійсності правочину з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору банківського вкладу) шляхом повернення сторін у первісний стан та про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання правочину (договору банківського вкладу) недійсним з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Також колегія суддів у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням у частині судових рішень дійшла висновку про відшкодування ОСОБА_1 половини понесених ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 05 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про визнання договору банківського вкладу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити частково.

Застосувати наслідки нікчемного правочину - договору банківського вкладу

«НВУ» № 854791/2014 від 13 жовтня 2014 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення грошових коштів в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн з вкладного рахунку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) № НОМЕР_4 у публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 ) на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (код ЄДРПОУ 19017842) судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги у розмірі 4 823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович