Справа № 2 - 202, 2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2009 року Макарівський районний суд Київської
області в складі головуючого судді Тюхтія П.М.., при секретарі Оберемчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про розподіл спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 23 квітня 1992 року виконкомом Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що проведено актовий запис № 06 від 23.04.1992 року. 25 жовтня 1994 року через об'єктивні обставини шлюб між ними було розірвано, про що зроблено відповідний запис до актів громадянського стану № 107 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-БК № 262659, від 24.02.1995 року. Під час шлюбу та спільного проживання він, ОСОБА_1 та відповідачка по справі, ОСОБА_2, 18 травня 1992 року за спільні грошові кошти, у сумі 5580 крб. 80 коп., викупили у колгоспу ім. Щорса цегляний одноповерховий житловий будинок з погосподарськими спорудами, що розташований у с. Вільно Макарівського району Київської області по вул. Будівельників, 14 та має загальну площу - 79,6 м житлову площу - 37,4 м. Після придбання вказаного будинку, вони стали проживати в ньому спільно всією сім'єю (на той час - він, ОСОБА_2 і її син -ОСОБА_3В.) та відповідним чином оформили прописку (реєстрацію) за вказаним місцем проживання.
Факт придбання будинку у с. Вільно був зафіксований шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу, який підписали голова колгоспу ім. Щорса. ОСОБА_4, та ОСОБА_2 , на той час його дружина. Після укладення угоди, право приватної власності на придбаний ними будинок був зареєстрований у Макарівському БТІ, про що проведено відповідний запис та складено технічний паспорт на домогосподарство.
Таким чином, вказаний одноповерховий житловий будинок у с. Вільно по вул. Будівельників, 14, загальною площею - 79,6 м2, житловою площею - 37,4 м2, став належати йому та ОСОБА_2 як подружжю, на праві спільної сумісної власності.
Оскільки у відповідності ст. 112 ЦК України в редакції 1963 року, діючого на той час, майно могло належати на праві спільної власності двом або кільком ..., двом чи кільком громадянам. Також, вказана норма розрізняла спільну власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
У відповідності зі ст. 16 Закону України «Про власність», від 07.02.1991 року, який діяв на момент придбання ними будинку, визначалося, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР.
Також необхідно звернути увагу на те, що шлюб між ними був зареєстрований та розірваний у період дії Кодексу про шлюб та сім'ю України, від 20.06.1969 року (далі КпШС України), тому вважає, що застосовувати при вирішенні даного спору необхідно норми КпШС України.
У відповідності зі ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У відповідності зі ст. 28 КпШС України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
У відповідності зі ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Тому вважає, що з моменту реєстрації права власності на спірний житловий будинок, за ними було визначено спільну сумісну власність. Незважаючи на зазначений вище термін позовної давності, вважає, що строки позовної давності ним не порушені, оскільки відразу після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2, вони продовжують проживати у спірному житловому будинку і користуються різними його половинами, які визначили у порядку добровільної усної домовленості, тому до даного часу, він проживав у своїй половині, а відповідачка проживала у своїй половині будинку і ніякого спору не було, однак такий спір виник і він вважає, що суд має всі необхідні умови для прийняття рішення про продовження йому терміну позовної давності щодо розподілу спільного майна подружжя.
На даний час між ним та відповідачем по справі виник спір з приводу реального розподілу будинку і можливості використання своєї половини будинку. Згоди про добровільний розподіл будинку між ними не досягнуто.
Відповідно положень ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною спільною власністю, якщо інше не встановлене законом.
Відповідно положень ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлене домовленістю між ними. Розпорядження майном, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно ст. 383 ЦК України, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження та користування своїм майном.
Вважає, що на даний час всі надані йому чинним законодавством права та свободи повністю ігноруються та порушуються відповідачем ОСОБА_2, вона постійно виганяє його з будинку та влаштовує сварки, тому він не має можливості повністю реалізувати своє право на володіння своєю часткою спільному житловому будинку, що і змусило його звернутись до суду. Тому просив суд поновити пропущений строк позовної давності, визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку в с. Вільне по вул. Будівельників, 14 Макарівського району та виділити його частку в натурі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, викладене у заяві підтвердив. Пояснив, що купували вони з відповідачкою будинок за спільні кошти - 6000 крб., з яких він 4000 крб. позичив у свого брата, а 2000 крб. відповідачка позичила у своїх родичів. Будинок був проданий їм по пільговій ціні, оскільки вони працювали в колгоспі. З 1997 року по 1999 рік відповідачка не проживала в будинку, виїхавши до своїх батьків. За цей час він добудував до будинку прибудову, побудував гараж. Він проживає в будинку з відповідачкою з 1991 року однією сім’єю.
Відповідач, позов не визнала, пояснила, що колгосп продав будинок особисто їй, вона купила його за свої кошти. Вона проживає в будинку з 1986 року, з 1992 року по 1994 рік проживала однією сім’єю, і в шлюбі, з позивачем, вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Будинок фактично розділений між ними, кожен проживає в своїй половині. Відповідач/Її представник, просили суд відмовити в задоволенні позову також в зв»язку з тим, що позивач пропустив позовну давність.
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив, що сторони проживали однією сім»єю в будинку в с. Вільне по вул. Будівельників, 14 з липня 1991 року (довідка Вільнянської сільської ради № 42 від 2.02.2009 р.). 23.04.1992 року сторони уклали шлюб (довідка РУЮ від 17.09.2008 р.-а.с.15), згідно свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.16) шлюб між ними було розірвано 25.10.1994 р. Як вбачається з довідок (а.с.17-19), договору купівлі-продажу від 30.05.1992 року колгосп ім. Щорса продав ОСОБА_2 житловий будинок в с. Вільне по вул. Будівельників, 14, будинок, як вбачається з технічного паспорта, зареєстровано в Макарівському БТІ за відповідачкою.
Переконливих доказів стосовно джерела коштів, за які було придбано будинок, жодна сторона судові не надала.
У відповідності зі ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У відповідності до ст. 29 КпроШС до вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
У відповідності зі ст. 16 Закону України «Про власність», від 07.02.1991 року, який діяв на момент придбання ними будинку, визначалося, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР.
Відповідно положень ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною спільною власністю, якщо інше не встановлене законом Таким чином, спірний будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2Будинок фактично поділений між сторонами, кожен проживає в своїй половині. Проте вимоги позивача про поділ майна в натурі не підлягають задоволенню через закінчення строку позовної давності до пред»явлення позову (ст.ст. 256, 257 ЦК України).Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові..
Відповідно до ст. 261 вказаного Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або повинна була довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила..
З дослідженої в судовому засіданні цивільної справи № 2-85/2001р . вбачається, що 17.01.2001 року ОСОБА_2 звернулась до Макарівського районного суду до ОСОБА_1 з позовом про виселення з вказаного житлового будинку, вважаючи його своєю власністю. ОСОБА_1 23.05.2001 р. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спірного будинку в натурі, визнання права власності на 1/2 будинку. Згідно ухвали суду від 12.11.2001 р. обидва позови залишено без розгляду. Тобто в 2001 році позивач вже знав, що його право на частку в спільному майні не визнається, порушується. Суд не вважає поважними причинами пропущення ОСОБА_1 позовної давності, які він навів в позовній заяві.
Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ст.ст. ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212, 223 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження подається до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з часу його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подачі заяви.
Рішення набирає чинності відповідно до ст. 223 ЦПК України
Суддя П.М. Тюхтій