Ухвала

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 527/243/15-ц

провадження № 61-5926ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Кринківська сільська рада Глобинського району Полтавської області, Приватне підприємство «Геолайн» про відновлення меж земельної ділянки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,12 га. Її сусід ОСОБА_1 шляхом самозахвату на її землі побудував літню баню та шиферний паркан. На її усні вимоги виправити порушення відповідач не реагував, також вона неодноразово зверталася до голови сільради та Держземінспекції у Глобинському районі по охороні і використанню земель, але її звернення позитивних результатів не дали. Позивач просила суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення (перенесення) самочинно збудованої прибудови - літньої бані та паркану.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки в натурі.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в селі Великі Кринки Глобинського району Полтавської області та є суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , з якою постійно виникають суперечки з приводу межі земельних ділянок. Відповідно до акту обстеження суміжного землекористування від 13 березня 2013 року комісією було запропоновано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками по межі, яка історично склалася. Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виготовленою за зверненням ОСОБА_1 в 2012 році приватним підприємством «Геолайн», відновлено зовнішні межі земельної ділянки в натурі на підставі раніше розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою, виготовленої Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом «Полтаваагропроект» в 2001 році. Просив суд відновити межі між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_2 громадян ОСОБА_1 та по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відповідно до меж, встановлених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виготовленої приватним підприємством «Геолайн» в 2012 році відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1 Кринківською сільською радою народних депутатів 14 березня 2002 року, серія ІІІ-ПЛ № 019963, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 461.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Кринківська сільська рада Глобинського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилено, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволено частково, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 02 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 липня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення літнього душу літ. «Г» та огорожі відповідно до висновку експертизи № 5/4-15 від 23 червня 2015 року: від крапки А до крапки Б довжиною 19,31 м., від крапки Б до крапки В довжиною 1,93 м., від крапки Г до крапки Д довжиною 6,44 м., від крапки Д до крапки Е довжиною 4,99 м.

Вирішено питання розподілу судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу та додаткову апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голубенка В. П. - залишено без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року - залишено без змін.

25 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій, просив скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору за первісним позовом є зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (перенесення) самочинно збудованої прибудови - літньої бані та паркану.

Предметом спору за зустрічним позовом є відновлення меж між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_2 громадян ОСОБА_1 та по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відповідно до меж встановлених Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виготовленою приватним підприємством «Геолайн» в 2012 році відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_1 Кринківською сільською радою народних депутатів 14 березня 2002 року ІІІ-ПЛ № 019963, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 461.

Справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Кринківська сільська рада Глобинського району Полтавської області, Приватне підприємство «Геолайн» про відновлення меж земельної ділянки в натурі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська