УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 672/1130/19

Провадження № 22-ц/4820/735/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/1130/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2020 року (суддя Сакенов Ю.К.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 листопада 2016 року між ним та відповідачем було укладено усний договір купівлі-продажу 7000 саджанців малини. Відповідач порушив строки оплати, у зв`язку із чим позивач просив стягнути суму боргу в розмірі 62701 грн. 62 коп., з яких: 49 000 грн. - основний борг, 10231,62 грн. - сума інфляційних втрат, 1470 - 3% відсотки річних від простроченої заборгованості.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000 грн., посилаючись на те, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із самим фактом непорядності і цинічної поведінки відповідача, пов`язаними з тим, що ОСОБА_3 не міг в повній мірі займатися вирощуванням овочів і фруктів при відсутності на це коштів, що призвело до збитків та скорочення виробництва, а також неможливості у вирішенні всіх життєвих та побутових потреб.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 49 000 грн. боргу за договором купівлі-продажу, 10231,62 грн. - суми інфляційних втрат, 1470 грн. - 3% річних від простроченої заборгованості та 768,40 грн. судових витрат. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вказаним вище рішенням суду, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. На думку заявника, в судовому рішенні по справі № 672/1471/17 не встановлено будь-яких преодиційних фактів, а судом лише надана правова оцінка певним фактам при розгляді справи. Крім того, судом при розгляді зазначеної справи не надавалась юридична оцінка договору купівлі-продажу з точки зору його укладеності, оскільки це не входило до предмета доказування, фактично спірні правовідносини випливали з договору позики. А тому, судом неправильно застосовано положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Вказує також, що єдиним доказом існування будь-яких правовідносин між позивачем і відповідачем є складена ним розписка без зазначення істотних умов договору, обов`язкових в силу вимог цивільного законодавства, а тому, на думку заявника, між сторонами договір не був укладеним, тобто відсутні права та обов`язки сторін. Але якщо навіть якщо між сторонами склались правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу, то за цим договором було придбано переважно неякісний товар - саджанці малини, про що відповідач дізнався лише у серпні 2017 року, в зв`язку з чим він відмовився від договору, про що повідомив позивача.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 02 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) саджанців малини на суму 49 000 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 прийняв товар та зобов`язався сплатити його вартість до 01 травня 2017 року. На підтвердження цієї домовленості 02 листопада 2016 року ОСОБА_1 надав позивачу розписку про повернення боргу до 01 травня 2017 року (а.с. 4).

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.12.2017 у цивільній справі № 672/1471/17, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 08.02.2018 у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовлено, оскільки суди прийшли до висновку, що між сторонами склались правовідносини не з приводу договору позики, а з приводу купівлі-продажу із відстроченням платежу.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати вартості товару та наявності у зв`язку з цим підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за час прострочення, а також 3% річних від суми прострочення.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до положень статтей 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (чч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок суду про задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм процесуального права, а саме положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, та помилковості у зв`язку з цим посилань суду на преюдиційне значення рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.12.2017 у цивільній справі № 672/1471/17.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Таким чином, преюдиційно встановлений факт у рішенні Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.12.2017 у цивільній справі № 672/1471/17 про наявність між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу саджанців малини не підлягають доказуванню у даній справі.

Відповідно, і доводи апеляційної скарги в тій частині, що між сторонами не укладався договір купівлі-продажу та відсутність прав та обов`язків сторін є безпідставними.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про недоліки придбаного товару за договором купівлі-продажу та відмову від договору, оскільки відповідачем, як покупцем, вимог до позивача, як продавця, щодо недоліків проданого товару не заявлялось, та вказані обставини не були предметом спору в даній справі. Крім того, за вимогами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай