Судове рішення 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 від 16.04.2020

Судове рішення #85990933

ОКРЕМА ДУМКА

09 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080

Провадження № 12-173звг19

судді Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2020 року, ухваленої за наслідком розгляду заяву Компанії «Космос Мерітайм енд Форейн Трейдинг» про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року.

І. Історія справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11 липня 2003 року порушено провадження у справі про банкрутство Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «ЧМП»). 09 вересня 2003 року в газеті «Голос України» № 168 (3168) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

2. 29 вересня 2003 року Компанія «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі ЛТД» (надалі найменування було змінене на «Космос Мерітайм енд Форейн Трейдинг»; далі у тексті в обох варіантах - заявник, Компанія «Космос») звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 2 021 370, 13 дол. США.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 року відмовлено у задоволенні заяви Компанії «Космос» про визнання грошових вимог до боржника в сумі 2 021 370, 13 дол. США.

4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року апеляційну скаргу Компанії «Космос» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 року - без змін.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2009 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2010 року, частково задоволено апеляційну скаргу Компанії «Космос», ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 скасовано, визнано грошові вимоги Компанії «Космос» до ДСК «ЧМП» в сумі 2 021 370, 13 дол. США, в іншій частині апеляційної скарги відмовлено.

7. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року, частково задоволено заяву ДСК «ЧМП» про перегляд за нововиявленими обставинами, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року щодо задоволення апеляційної скарги скасовано, у задоволені апеляційної скарги Компанії «Космос» відмовлено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2006 року залишено без змін.

ІІ. Рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2019 року у справі «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі проти України»

8. Компанія «Космос» у заяві від 25 вересня 2009 року скаржилася до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), стверджуючи, що національні суди не були безсторонніми під час розгляду справи про банкрутство, оскільки вони використовували будівлю боржника, а голова суду першої інстанції листувався з представниками органів виконавчої влади. Компанія «Космос» зазначала про необґрунтовану тривалість провадження щодо визнання її вимог у справі про банкрутство. Також вона скаржилася за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на порушення її права на мирне володіння своїм майном у зв`язку з тим, що 1) національні суди не визнали її вимоги до ДСК «ЧМП» та 2) провадження у справі про банкрутство не було здатним само собою захистити її інтереси. Крім того, у своєму листі від 10 грудня 2014 року Компанія «Космос» скаржилася на порушення її прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточної постанови апеляційного суду від 27 жовтня 2009 року, якою було визнано її вимоги.

9. Виходячи зі змісту рішення ЄСПЛ від 27 червня 2019 року у справі «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі проти України» за заявою № 53427/09 (далі - Рішення), ЄСПЛ визнав прийнятною скаргу заявника стосовно незалежності та безсторонності суду і тривалості провадження (пункт 66 Рішення). Водночас скарга стосовно скасування остаточного судового рішення, яким було визнано вимоги заявника у процедурі банкрутства (а саме постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року), була подана поза межами встановленого шестимісячного строку, а тому визнана ЄСПЛ неприйнятною та відхилена відповідно до пунктів 1 і 4 статті 35 Конвенції (пункт 65 Рішення). Скарга стосовно неефективності провадження у справі про банкрутство як засобу захисту прав кредиторів відхилена відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (пункт 100 Рішення).

10. Щодо незалежності і безсторонності суду ЄСПЛ зазначив таке:

10.1. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із 1) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді (тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі), та 2) об`єктивним критерієм, тобто шляхом установлення того, чи забезпечив сам суд (та, серед багатьох інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що, вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим. Об`єктивний критерій, здебільшого, стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно взаємопов`язані і залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (пункти 71, 72 Рішення).

10.2. У Суду відсутні документи, які б ставили під сумнів безсторонність суддів, які розглядали справу компанії-заявника, за суб`єктивним критерієм (пункт 74 Рішення).

10.3. Листування голови Господарського суду Одеської області з посадовими особами виконавчої влади переважно стосувалося спроб голови суду забезпечити здійснення провадження у справі про банкрутство у законний спосіб. Водночас певні формулювання, використані головою суду в листуванні у цій справі, можуть вважатися відкритими для критики. Проте немає необхідності, щоб Суд займав остаточну позицію з цього питання з огляду на його подальший висновок, що у будь-якому разі принцип безсторонності було порушено з інших причин (пункт 76 Рішення).

10.4. Розглядаючи питання щодо користування судом колишньою будівлею боржника, Суд вважає особливо важливим те, що відповідне провадження стосувалося процедури банкрутства, в якій функція національних судів полягала у забезпеченні належного розподілення активів боржника між його кредиторами. Компанія-заявник надала Суду докази того, що господарський суд, який розглядав справу про банкрутство, знаходився у будівлі, яку боржник передав судам незадовго до початку провадження у справі про банкрутство, коли у боржника вже виникли фінансові труднощі, а остаточно будівлю було передано, коли вже тривало провадження у справі про банкрутство. За таких обставин Суд дійшов висновку, що, незважаючи на відсутність підстав для сумніву у безсторонності окремих суддів, переконання заявника про небезсторонність суду, який розглядав його справу, об`єктивним спостерігачем може вважатися явно небезпідставним. За цих підстав єдина надана заявнику відповідь національних судів про те, що передача будівлі не вплинула на кожного окремого суддю господарського суду, не може вважатися достатньою. Суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує кожен національний суд перевіряти, чи є він у своєму нинішньому складі «безстороннім судом» у розумінні цього положення, коли, як у цій справі, це є предметом спору на підставі, яка не вбачається одразу явно необґрунтованою. Проте у цій справі ні господарський суд, ні апеляційний суд не здійснили такої перевірки, яка б за необхідності змогла виправити ситуацію, що суперечила вимогам Конвенції. З огляду на довіру, яку суди мають вселяти суб`єктам, які знаходяться під їхньою юрисдикцією, Суд вважав зазначені міркування достатніми для висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції стосовно вимоги безсторонності суду (пункти 80-82 Рішення).

11. Щодо тривалості провадження ЄСПЛ зазначив таке:

11.1. 29 вересня 2003 року компанія-заявник подала заяву про визнання її кредиторських вимог до ДСК «ЧМП». Ці вимоги були, зрештою, визнані 8 серпня 2012 року. Проте пізніше, 29 березня 2013 року, за заявою боржника було розпочато перегляд справи у зв`язку з «нововиявленими» обставинами. Закінчився він 8 жовтня 2013 року, коли Вищий господарський суд України залишив без змін рішення про скасування постанови, якою було визнано вимоги заявника. Суд встановив, що у цій справі стаття 6 Конвенції була застосовною до провадження про перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами, а загалом провадження з урахуванням цього, тривало десять років та один місяць. За висновком Суду, тривалість провадження у цій справі була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з тривалістю провадження (пункти 85-91 Рішення).

12. З наведених мотивів ЄСПЛ постановив, що у цій справі було порушено

пункт 1 статті 6 Конвенції щодо вимоги безсторонності суду та у зв`язку із тривалістю провадження.

ІІІ. Вимоги заявника

13. У жовтні 2019 року Компанія «Космос» звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2013 року у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080.

14. Заявник просив скасувати вказані постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року залишити без змін, а заяву ДСК «ЧМП» про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами - без задоволення та постановити ухвалу, якою передати справу на розгляд найбільш територіально наближеного до господарського суду Одеської області суду.

15. Заявник вважав, що належним способом відновлення його порушеного права на справедливий суд є перегляд та скасування Великою Палатою Верховного Суду зазначених постанов Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України в порядку перегляду за виключними обставинами. При цьому заявник звертав увагу, що повернення справи до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення заяви ДСК «ЧМП» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року суперечитиме рішенню ЄСПЛ, оскільки цей суд продовжує займати будівлю боржника. У зв`язку із цим заявник просив передати справу про банкрутство ДСК «ЧМП» для подальшого проведення процедури санації до іншого суду в порядку, передбаченому статтею 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16. Компанія «Космос» звертала увагу на те, що відсутність безсторонності стосувалася також і суду касаційної інстанції, який, по-перше, залишив національні рішення, ухвалені з порушенням основоположних принципів правосуддя, без змін і, по-друге, не здійснив належного та ефективного процесуального аналізу стосовно аргументів Компанії «Космос» про небезсторонність судів попередніх інстанцій. З посиланням на практику ЄСПЛ заявник наголошує, що право на справедливий суд займає настільки визначне місце у демократичному суспільстві, що не може бути виправдання для обмежувального тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції; судове провадження в цілому має гарантувати заявнику справедливий розгляд.

IV. Постанова Великої Палати Верховного Суду

17. 10 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову (далі - Постанова), якою у задоволенні заяви Компанії «Космос Мерітайм енд Форейн Трейдинг» про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2013 року відмовила. Постанову щодо порушення гарантії безсторонності суду Велика Палата Верховного Суду мотивувала так:

18. Заявник не просить Велику Палату Верховного Суду переглянути ті судові рішення, скасування яких могло б повернути заявника у стан, який існував до та під час вирішення 22 лютого 2013 року його заяви про відвід у суді першої інстанції. Проте заявник просить переглянути ті судові рішення, скасування яких уможливило б повернення його до числа кредиторів боржника, та відмовити у задоволенні заяви ДСК «ЧМП» про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами, а саму цю постанову залишити без змін (пункт 62 Постанови).

19. ЄСПЛ не розглядав скаргу заявника на порушення Конвенції скасуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року постановою цього ж суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року. Тому ЄСПЛ не встановив порушень статті 6 Конвенції у судовому процесі, в якому були прийняті постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року. З огляду на пропуск заявником строку на звернення до ЄСПЛ щодо судових рішень, ухвалених за нововиявленими обставинами, ЄСПЛ не ставив під сумнів установлену національними судами під час перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року безпідставність вимог заявника до боржника (пункт 66 Постанови).

20. У Рішенні ЄСПЛ немає висновку про те, що відсутність детальнішої аргументації відмови у задоволенні заяви заявника про відвід судді Господарського суду Одеської області та всіх суддів цього суду через знаходження останнього у будівлі, переданій боржником, вплинула на справедливість провадження щодо заявника у справі про банкрутство в цілому, зокрема і на процедуру перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року за нововиявленими обставинами в апеляційному та касаційному судах (пункт 68 Постанови).

21. Заявник не стверджує, що він зазнає негативних наслідків судового рішення про відмову йому у задоволенні заяви про відвід судді Господарського суду Одеської області та всіх суддів цього суду через недостатність відповіді національних судів про те, що передання суду будівлі боржником не вплинула на одного конкретного суддю (§ 81 Рішення ЄСПЛ). На думку заявника, негативні наслідки для нього створило не вказане судове рішення про відмову у задоволенні його заяви про відвід, а скасування за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року. Саме ці судові рішення заявник просить Велику Палату Верховного Суду переглянути, але не може пояснити, яким чином їхнє скасування відновить його право на вмотивоване судове рішення щодо заяви про відвід судді Господарського суду Одеської області та всіх суддів цього суду. Більше того, Рішення ЄСПЛ не спонукає до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та постанова Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року суперечать Конвенції. Як і не спонукає до висновку про те, що для відновлення юридичного стану заявника, який існував до відмови йому у задоволенні зазначеної заяви про відвід, треба скасувати постанови апеляційного та касаційного судів 2013 року, залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року без змін, а заяву боржника про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами - без задоволення, про що, власне, просить заявник у заяві про перегляд судових рішень (пункт 72 Постанови).

V. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви її обґрунтування

22. Вважаю, що у Великої Палати Верховного Суду були підстави для скасування постанов Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2013 року з направленням справи до апеляційного суду для нового розгляду заяви ДСК «ЧМП» про перегляд за нововиявленими обставинами з огляду на таке.

23. Основні аргументи у згаданій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2020 року зводяться до того, що ЄСПЛ не робив висновку про те, що відсутність детальної аргументації відмови у задоволенні заяви заявника про відвід суддів цього суду через його знаходження в будівлі, переданій боржником, вплинула на справедливість провадження щодо заявника у справі про банкрутство в цілому, заявник не стверджує, що він зазнає через це негативних наслідків. ЄСПЛ не встановив порушень статті 6 Конвенції у судовому процесі, в якому були прийняті постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року та Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року. При цьому заявник не просить переглянути ті судові рішення, скасування яких могло б повернути його у стан, який існував до та під час вирішення 22 лютого 2013 року його заяви про відвід, проте просить переглянути ті судові рішення, скасування яких уможливило би повернення його до числа кредиторів ДСК «ЧМП».

24. Висновок про те, що право заявника на безсторонність суду, передбачене статтею 6 Конвенції, було порушено недостатністю аргументації відмови у задоволенні його заяви про відвід суддів цього суду через знаходження останнього у будівлі, переданій боржником, є надто вузьким сприйняттям Рішення ЄСПЛ у цій частині.

25. У пунктах 78 - 81 Рішення ЄСПЛ зазначає про те, що твердження заявника про небезсторонність суду через його знаходження в будівлі, яку боржник передав суду, коли вже тривало провадження у справі про банкрутство, об`єктивним спостерігачем може вважатися явно небезпідставним. За таких обставин пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує кожен національний суд перевіряти, чи у своєму нинішньому складі він є «безстороннім судом» у розумінні цього положення. Проте у цій справі ні господарський суд, ні апеляційний суд не здійснили такої перевірки, яка б за необхідності змогла виправити ситуацію, що суперечила вимогам Конвенції.

26. З указаних висновків ЄСПЛ походить, що господарський та апеляційний суди, отримавши заперечення заявника про їх небезсторонність через знаходження у будівлі боржника, мали провести перевірку щодо можливості розгляду ними справи про банкрутство боржника з дотриманням вимог об`єктивної безсторонності суду. У разі можливості забезпечити об`єктивну безсторонність суди мали це належним чином мотивувати аби спростувати заперечення заявника. В іншому випадку, справа підлягала передачі до іншого суду.

27. Проте, відповідної перевірки судами проведено не було ані на час прийняття ухвали від 24 лютого 2006 року про відмову заявнику у задоволенні його заяви про визнання грошових вимог до боржника, ані на час розгляду його заяви про відвід суддів цього суду, ані на час розгляду судами заяви боржника про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року, якою грошові вимоги заявника були визнані. Отже, зазначене порушення права заявника на справедливий розгляд його справи безстороннім судом, передбачене статтею 6 Конвенції, тривало протягом усього провадження щодо заявника у справі про банкрутство та усунуто судами не було.

28. Внаслідок цього не можна стверджувати, що заявник не продовжує зазнавати негативних наслідків, оскільки його право на справедливий розгляд справи безстороннім судом, передбачене статтею 6 Конвенції, не було відновлено, та що таке порушення не вплинуло на справедливість провадження щодо заявника у справі про банкрутство в цілому.

29. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відповідно до статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мала застосувати додаткові заходи індивідуального характеру, скасувати постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2013 року, Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2013 року та направити справу на повторний розгляд заяви боржника про перегляд за нововиявленими обставинами, під час якого апеляційний суд провів би перевірку (пункт 81 Рішення ЄСПЛ) щодо можливості забезпечити об`єктивну безсторонність суду, та мотивовано спростував би відповідні заперечення заявника або передав справу до іншого суду відповідно до ст.40 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, встановлене ЄСПЛ порушене право заявника було б відновленим.

Суддя Ю.Л. Власов

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація