Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 344/2293/19

провадження № 61-1121св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - ТОВ «Арсенал-Центр») про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у червні 2012 року він прийняв участь в оголошеному відповідачем конкурсі на заміщення вакантної посади директора Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» та пройшов відповідну співбесіду.

09 липня 2012 року написав заяву на ім`я генерального директора відповідача ОСОБА_2 про прийняття його на роботу директором Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» із випробувальним терміном три місяці, надав трудову книжку, інші документи та цього ж дня приступив до виконання посадових обов`язків.

Згодом вказану заяву про прийняття на роботу від 09 липня 2012 року йому повернули та запропонували написати іншу - про прийняття на роботу на умовах строкового договору.

Наказом ТОВ «Арсенал-Центр» від 16 липня 2012 року № 124-к його прийнято на посаду директора Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» з 17 липня 2012 року до 16 жовтня 2012 року з посадовим окладом 2 000,00 грн. Згідно з цим наказом відповідач нарахував йому заробітну плату, починаючи з 17 липня 2012 року.

Вважає, що оскільки він був допущений до роботи з 09 липня 2012 року, відповідно трудовий договір між ним та відповідачем укладено 09 липня 2012 року і, саме починаючи з цієї дати, відповідач зобов`язаний був провести виплату належної йому заробітної плати за липень 2012 року, однак цього не зробив.

Змінивши предмет позову, позивач просив стягнути з ТОВ «Арсенал-Центр» на свою користь невиплачену йому заробітну плату за період з 09 липня до 16 липня 2012 року в розмірі 588,93 грн, а також встановити факт перебування його у трудових відносинах із ТОВ «Арсенал-Центр» з 09 липня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року у складі судді Пастернак І. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ «Арсенал-Центр» з 09 липня 2012 року.

Стягнуто з ТОВ «Арсенал-Центр» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену, заробітну плату за період з 09 липня 2012 року до 16 липня 2012 року в сумі 588, 93 грн із відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановивши факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем з 09 липня 2012 року, суд першої інстанції стягнув на його користь нараховану, але не виплачену, заробітну плату.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позивачем факту перебування його в трудових відносинах з відповідачем з 09 липня 2012 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог, не відповідає фактичним обставинам справи, а докази, на підставі яких суд мотивував своє рішення, подані відповідачем з порушенням вимог ЦПК України.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ТОВ «Арсенал-Центр» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Арсенал-Центр» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати.

Витребувано із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області справу № 344/2293/19.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що згідно з наказом ТОВ «Арсенал-Центр» від 16 липня 2012 року № 124-к ОСОБА_1 прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору з 17 липня 2012 року до 16 жовтня 2012 року на основне місце роботи в Івано-Франківську філію на посаду директора, з посадовим окладом 2 000,00 грн, про що внесено запис до журналу наказів за № 635.

Підставою видання відповідачем наказу була заява ОСОБА_1 від 16 липня 2012 року, подана Генеральному директору ТОВ «Арсенал-Центр» про прийняття його на роботу на посаду директора філії м. Івано-Франківськ на умовах строкового договору з 17 липня 2012 року до 16 жовтня 2012 року. Дана заява містить резолюцію керівника ТОВ «Арсенал-Центр».

Відповідно до наказу ТОВ «Арсенал-Центр» від 26 червня 2012 року № 111-к обов`язки директора Івано-Франківської філії ТОВ «Арсенал-Центр» до 17 липня 2012 року по внутрішньому суміщенню виконувала ОСОБА_3 , внутрішнє суміщення якої припинено згідно з наказом ТОВ «Арсенал-Центр» від 16 липня 2012 року №123-к, про що внесено запис до журналу наказів за № 639.

Згідно з наказом від 14 листопада 2013 року № 168-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Івано-Франківської філії з 18 листопада 2013 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

В процесі розгляду справи апеляційний суд не встановив, що позивач у встановленому законом порядку подавав відповідачу заяву про прийняття його на роботу саме з 09 липня 2012 року та цього ж дня надавав відповідачу трудову книжку.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Виконання позивачем трудових функцій як директором філіїсаме з 09 липня 2012 року апеляційним судом не встановлено. До того ж обов`язки директора до 17 липня 2012 року виконувала ОСОБА_3 .

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обставин справи та з підстав вищевказаних норм матеріального права, суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту перебування його у трудових відносинах з відповідачем з 09 липня 2012 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів.

Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук