ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4644/20 Справа № 211/374/20 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/374/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович, на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, яка ухвалена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житла.

Разом з позовом нею подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 36,8 кв. м., яка за договором купівлі-продажу від 27.11.2019 року серія та номер 3768, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавською Т.В., продана відповідачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідачу ОСОБА_3 .

Вимоги мотивує тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали спірну квартиру, яку ОСОБА_2 без її згоди продав 27.11.2019 року ОСОБА_3 , скориставшись тим, що власником спірної квартири в правоустановчих документах на вищевказану квартиру вказаний лише відповідач ОСОБА_2 .

Позивачка вважає, що відповідачі можуть знову провести відчуження спірної квартири на користь іншої особи, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов, шляхом накладення арешту на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 36,8 кв. м., яка за договором купівлі-продажу від 27.11.2019 року серія та номер 3768, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Русавською Т.В., продана відповідачем №1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідачу №2 ОСОБА_3 , та належить ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Страх В.О., просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю, посилаючись на її необгрунтованість.

Вказує, що ОСОБА_3 є власницею квартири, спільність майна між колишнім подружжям ОСОБА_1 не встановлена, позивачка не порушувала зазначене питання перед судом, а квартира була набута відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з позивачкою та після цього зареєстрована за ним на праві особистої приватної власності.

Вважає, що заява про забезпечення позову та ухвала суду першої інстанції не мають обґрунтування, як необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Судом не враховано, що застосування саме такого заходу забезпечення позову може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Страха В.О., який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, заяви про забезпечення позову, доводів апеляційної скарги та відзиву колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз`яснено в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

При цьому, в пунктах третьому та четвертому вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз`яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви ОСОБА_1 , вона звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 27.11.2019 року, з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 продав спірну квартиру, яка була придбана у період його шлюбу з ОСОБА_1 , тобто продав квартиру, яка придбана в період шлюбу та є спільним майном подружжя, без її згоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що спільність майна між колишнім подружжям ОСОБА_1 не встановлена, та що позивачка не порушувала зазначене питання перед судом, а квартира була набута відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з позивачкою та після цього зареєстрована за ним на праві особистої приватної власності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд не розглядає спір по суті та оцінку позовним вимогам не надає.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у справі.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість підстав поданої заяви

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачці реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами виник майновий спір та спірне майно перебуває у відповідачки ОСОБА_3 , застосував спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, проте колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки цим було порушено права відповідача на вільне користування нерухомим майном та використання цього майно у повсякденному житті, згідно з його призначенням.

В зв`язку з чим бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано, що застосування саме такого заходу забезпечення позову може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.

Оскільки, вирішуючи питання по поданій заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції вищенаведеним обставинам та нормам цивільно-процесуального закону не надав відповідної уваги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду зміни в частині застосованого засобу забезпечення позову, оскільки, на переконання колегії суддів, адекватним та достатнім заходом забезпечення даного позову, який у повній мірі забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та не призведе до порушення прав позивачки на користування належним майном, буде заборона відчуження цього майна.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Страх Вадим Олегович - задовольнити частково.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року змінити в частині застосованого заходу забезпечення позову.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 квітня 2020 року.

Головуючий:

Судді: