ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 квітня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1418/19

Головуючий у першій інстанції - Олещенко В. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/447/20

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іванової Г.П., Скрипки А.А.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року у складі судді Олещенко В.І., повний текст якого складений 02.01.2020 року в м. Чернігові,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 (карта «Універсальна») до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно, тобто, станом на 23 год. 59 хв. 24.10.2018 року; зобов`язання відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 (карта для виплат) до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно, тобто, станом на 23 год. 59 хв. 24.10.2018 року; зобов`язання припинити нарахування по картковому рахунку № НОМЕР_1 (карта для виплат) процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно; зобов`язання скасувати нараховані після 25.10.2018 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 (карта для виплат) проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно; також просив визнати недійсними кредитні договори: № 18102517203626 від 25.10.2018 року, № 18102517203627 від 25.10.2018 року, № 18102517203629 від 25.10.2018 року, які укладені між сторонами в електронному вигляді; застосувати наслідки недійсності правочинів у вигляді зобов`язання повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання вказаних правочинів; стягнути з відповідача пеню за несанкціоноване списання коштів з карткових рахунків в розмірі 2 357 грн. 37 коп.; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000 грн. 00 коп. та судові витрати.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 24.10.2018 року; зобов`язати відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_4 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно, тобто станом на 23 год. 59 хв. 24.10.2018 року; зобов`язання припинити нарахування по рахунку № НОМЕР_4 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що почали нараховуватись після проведення фінансових операцій (транзакцій) у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно; зобов`язати скасувати нараховані після 25.10.2018 року по рахунку № НОМЕР_4 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворилися після проведення фінансових операцій (транзакцій) у період з 00 год. 00 хв. 25.10.2018 року по 23 год. 59 хв. 25.10.2018 року включно; просив визнати недійсними з моменту укладення кредитні договори: № 18102517203626 від 25.10.2018 року, № 18102517203627 від 25.10.2018 року, № 18102517203629 від 25.10.2018 року, які укладені в електронному вигляді; застосувати наслідки недійсності правочинів у вигляді зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання вказаних правочинів; стягнути пеню за несанкціоноване списання коштів з рахунків позивача в розмірі 9 613 грн. 93 коп.; стягнути моральну шкоду в сумі 2 000 грн. 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що є помилковим висновок суду про те, що позивач звернувся до банку з приводу незаконного списання коштів з його рахунків і укладення кредитів з порушенням строків, також матеріали справи не містять доказів, які б безспірно доводили вину позивача у втраті чи розголошенні даних про його банківські картки. Не надана судом правова оцінка інформації, наданій мобільним оператором стосовно мобільного номера позивача, згідно якої 25.10.2018 року був отриманий невідомими особами електронний дублікат сім-карти та інформації про додатковий мобільний номер, закріплений за рахунками позивача 25.10.2018 року невідомими особами. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема, що всі перекази коштів з одного карткового рахунку на інші та укладення договорів користування сервісом «Миттєва розстрочка» позивачем були проведені через Приват24 з правильним введенням логіну і паролю користувача. Суд проігнорував факт часткового повернення банком коштів незаконно списаних з рахунків позивача, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини. Посилається на безпідставне незастосування судом висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, а також, норм матеріального права при розгляді вимоги про стягнення моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить залишити рішення без змін, звертаючи увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено банк про незаконне використання картки та здійснення переказів, які ним не ініціювалися, а отже, в даному випадку, відповідальність за операції, які проводилися, несе клієнт. Не довів позивач, які саме незаконні дії відповідача були ним здійснені та в чому вони виражені, адже не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа. Вказує на те, що всі перекази коштів з одного карткового рахунку на інші та укладення дистанційних угод позивачем проводились з правильним введенням логіну та паролю користувача, а також з динамічного паролю, який надходив на номер мобільного телефону, вказаний ним особисто в анкеті-заяві від 09.04.2012 року. На думку відповідача, позовні вимоги про припинення нарахування та скасування вже нарахованих процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій, є неефективним способом захисту порушеного права. Щодо спричинення моральної шкоди позивачу, то останнім не було надано жодного належного доказу на підтвердження цієї вимоги.

Вислухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.04.2012 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг в Приватбанку, які затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256. Позивач підтвердив, що згоден з тим, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір банківських послуг. Він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які розміщені на офіційному сайті Приватбанку), з Тарифами банку, наданими у письмовому вигляді, також, він зобов`язувався виконувати вимоги Умов та Правил, регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав картку «Для виплат» № НОМЕР_5 , яка була замінена 24.10.2018 року на картку № НОМЕР_6 , 25.10.2018 року на картку № НОМЕР_2 , 10.12.2018 року на картку № НОМЕР_7 та картку «Універсальна» № НОМЕР_8 , яка була замінена 24.10.2018 року на картку № НОМЕР_9 , 25.10.2018 року на картку № НОМЕР_1 .

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Кодексу визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 599 Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже між сторонами виникли відповідні взаємні права та обов`язки, дотримання та виконання яких, вимагається умовами укладеного між ними договору та положеннями матеріального закону, якими регулюються спірні правовідносини.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2018 року по картці № НОМЕР_1 через Internet Banking Приват24 згідно з п. 2.3.2 Умов та Правил з відповідною ідентифікацією клієнта через проведення аутентифікації та верифікації позивач двічі збільшив кредитний ліміт з 2 000 грн. 00 коп. до 9 000 грн. 00 коп., до 10 000 грн. 00 коп., також, тричі скористався сервісом «Миттєва розстрочка», згідно з яким отримав кредит в розмірі 2 500 грн. 00 коп., 2 683 грн. 75 коп., 3 300 грн. 00 коп. Крім того за період з 25 по 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перераховував кошти між своїми рахунками та сплачував послуги через систему «PORTMONE».

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав беззаперечних доказів про те, що невідомі особи скористалися номером мобільного телефону позивача, його паролем та логіном через сервіс «Миттєва розстрочка», також не доведено, в чому виражені незаконні дії відповідача у списанні коштів з рахунків позивача.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

Держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки карти в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг клієнт зобов`язаний: вживати заходів щодо запобігання втрати (розкрадання) карток, ПІНа, інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання (п. 1.1.2.1.12); негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту, про втрату/викрадення карти, стікера PayPass, сим-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками (п. 1.1.2.1.21); держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника картки в банк та блокування карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою (п. 1.1.5.29); банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в смс-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів (п. 1.1.5.5); клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту подання письмової заяви клієнта про блокування карти/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг (п. 1.1.5.13); клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему Mobile Banking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації (п. 1.1.5.14).

Як зазначав відповідач, всі перекази коштів з одного карткового рахунку на інші та укладення дистанційних угод по сервісу «Миттєва розстрочка» ОСОБА_1 проводились з правильним введенням логіну і паролю користувача, а також, динамічного паролю, який надходив на номер його мобільного телефону - + НОМЕР_10 , вказаний ним особисто в анкеті-заяві від 09.04.2012 року.

Вказані обставини позивачем спростовані не були.

Відповідно до п. 1.1.1.129 Умов та Правил надання банківських послуг сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» та «Універсальна GOLD» на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 25 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу «Миттєва розстрочка» повертається шляхом встановленням клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання.

В п. п. 2.7.6.1.2.1 та 2.7.6.1.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що утримувач кредитної картки має право користуватися сервісом «Миттєва розстрочка» для отримання споживчого кредиту, якщо утримувач погодився з умовами даного пункту та отримав кредитні кошти. Рахунок спеціального платіжного засобу якого є карта НОМЕР_11 , відкривається індивідуально для кожного клієнта в момент авторизації операції по сервісу «Миттєва розстрочка» шляхом: введення і відправки ОТП-паролю; натискання клавіші, що озвучена як згода з умовами кредитного договору; введення логіна і пароля при авторизації в Приват24; натискання клавіші «згоден» або «підтверджую» в ТСО, банкоматах Приватбанку, при показі умов кредитного договору та після введення пін-коду кредитної карти; відправка смс-команди chast2 на номер 10060; натисканням кнопки «згоден» або «підтверджую» в системі електронних платежів Liqpay, мобільному додатку Sender або Приват24 Sender, веб-версії «Приват24»; натискання клавіші «згоден» при IVR обдзвоні.

Відповідно до п. 2.7.6.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг дії клієнта, які описані в п. 2.7.6.1.2.2, вчинені клієнтом, прирівнюються сторонами до заяви на відкриття карткового рахунку для отримання кредиту по сервісу «Миттєва розстрочка».

Так, згідно з вказаною умовою договору, механізм отримання згоди від клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону та ОТР-пароля наступний: банк генерує ОТР-пароль і надсилає його клієнтові в тілі смс-повідомлення/повідомлення мобільного додатка «Viber» із зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися. Для підтвердження згоди клієнт передає у відповіді отриманий ОТР-пароль або вводить цей пароль у відповідному рядку використовуваного сервісу. У разі збігу пароля з відправленим клієнту банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта, а саме, чи зареєстрований він в системі Приват24 і/або Mobile Banking. Якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі Умов та Правил, згідно з яким клієнту надаватимуться затребувані ним послуги. Сторони визнають ОТР-пароль, що збігся, електронним підписом клієнта.

Тобто авторизація операцій по вказаному сервісу відбувалася шляхом надсилання банком на мобільний телефон клієнта динамічного ОТР-паролю з послідуючим його підтвердженням клієнтом в порядку, передбаченому п. 1.1.3.2.10 Умов та Правил надання банківських послуг.

Як свідчить виписка про рух коштів по картковому рахунку, яка надана відповідачем, грошові кошти по сервісу «Миттєва розстрочка» були надані банком позивачу шляхом їх нарахування на картку № НОМЕР_12 .

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними кредитних договорів: № 18102517203626 від 25.10.2018 року, № 18102517203627 від 25.10.2018 року, № 18102517203629 від 25.10.2018 року, укладених в електронному вигляді та застосування наслідків недійсності цих правочинів, оскільки ці правочини відповідають нормам закону.

Вірним є висновок суду і про те, що у передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг строк, ОСОБА_1 не звернувся до відповідача з заявою про виявлений ним факт використання невідомими особами його картки та номеру його мобільного телефону, що призвело до незаконного списання коштів з його карткових рахунків (як зазначав позивач, дізнався він про порушення своїх прав 26.10.2018 року, проте, звернувся до банку у лише листопаді 2018 року).

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, зокрема, про зобов`язання нарахування процентів, пені та інших штрафних санкцій зобов`язання скасувати нараховані після 25.10.2018 року по рахунку № НОМЕР_4 проценти, пеню, відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до того стану, в якому він перебував перед виконанням фінансових операцій та про стягнення пені за несанкціоноване списання коштів з рахунків позивача, суд також вірно виходив з того, що не було встановлено факту несанкціонованого списання коштів з рахунків ОСОБА_1 і позивач, в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не довів своїх вимог належними та допустимими доказами.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, в даному випадку, задоволенню не підлягала, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються надання споживчого кредиту і навіть, у випадку задоволення первісних вимог позивача, на відшкодування моральної шкоди він не мав би права, оскільки статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко передбачено, що право на відшкодування моральної шкоди споживачі мають право тільки у разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 слушними і такими, що заслуховують на увагу, адже, ці доводи спростовуються вищевикладеним.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі обставини справи, доказам, які містяться в матеріалах справи, надана належна правова оцінка, вірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального закону.

Враховуючи, що рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, а апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для його скасування, задоволенню вона не підлягає.

Стосовно поданого позивачем клопотання про розгляд його апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, то суд апеляційної інстанції зауважує, що розгляд справ апеляційним судом проводиться за правилами, встановленими для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 13.04.2020 року.

Головуючий: Судді: