Єдиний унікальний номер 225/2271/17

Номер провадження 22-ц/804/1151/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Будулуци М.С.

суддів: Біляєвої О.М., Папоян В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 липня 2017 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 225/2271/17, суддя Мигалевич В.В., повний текст рішення складено 13 липня 2017 року в місті Торецьк Донецької області), -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року до суду звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (раніше мало назву Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», надалі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 59 029,36 грн. та судові витрати в сумі 1 600 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н від 23 червня 2011 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 2 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 %, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3 п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов`язання згідно графіку погашення кредиту.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом 20 березня 2017 року заборгованість склала 59 029,36 грн., з яких заборгованість:

- 3 190,00 грн. за кредитом:

- 48 767,25 грн по процентам;

- 3 785,00 грн. за пенею та комісією;

та штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2 787,11 грн. (процентна складова).

Вказану заборгованість Банк просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 липня 2017 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 3 190 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 48 767,25 грн.; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 810 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 430,26 грн.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13 липня 2017 року залишено без задоволення.

Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись, на неврахування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до нього відмовити, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 190 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в підписаних ним документах на отримання кредитних коштів, містяться умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).

Апелянт зазначив, що зі змісту долученої до позовної заяви копії анкети-заяви, є незрозумілим чи містить ця заява приписи про ознайомлення відповідача саме з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» долученими до матеріалів справи, а не будь-яких інших умов.

Також вважає, що кредитний договір не є договором приєднання та публічним договором, оскільки в кожному конкретному випадку Банк може змінити умови договору під конкретні умови кредитування залежно від багатьох обставин, на які не впливає сам позичальник.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Також відповідач зазначив, що при стягненні з нього заборгованості за пенею та комісією, суд першої інстанції порушив вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», так як відповідач проживає в м. Торецьк Донецької області, який включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

(а.с. 120-123)

Відзив на апеляційну скаргу позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна вказаного позову складає 59 029 грн. 36 коп., апеляційну скаргу суд розглянув без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 23 червня 2011 року, відповідач отримав кредит у сумі 2 800,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 %, на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3 п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Однак, в порушення умов договору відповідач несвоєчасно сплачував суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитом.

Як вбачається з розрахунку позивача, станом на 30 березня 2017 року заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 23 червня 2011 року, укладеного між сторонами, у відповідача склала 59 029,36 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 190 грн.; заборгованість за процентами - 48 767,25 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3 785,00 грн.; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2 787,11 грн. - штраф (процентна складова).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» у рахунок заборгованості за кредитним договором без номеру від 23 червня 2011 року підлягає стягненню сума заборгованості: за кредитом у розмірі 3 190 грн; по процентам за користування кредитом - 48 767 грн. 25 коп; за пенею та комісією - 810 грн.

Стягуючи заборгованість за пенею та комісією в сумі 810 грн., та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) і штрафу в розмірі 2 787 грн. 11 коп. (процентна складова), суд виходив з того, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Оскільки відповідач проживає в м. Торецьк (раніше - Дзержинськ) Донецької області, де проводилась антитерористична операція, то суд відмовив у стягненні штрафів, нарахованих банком, зменшив суму заборгованості за пенею та комісією та стягнув її в розмірі 810 грн. за період до 14 квітня 2014 року.

Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 190 грн., проценти за користування кредитом - 48 767,25 грн., пеню та комісією в розмірі 810 грн., суд вважав вимоги позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд посилався на норми Цивільного кодексу України та інші нормативно - правові документи, що регулюють спірні відносини.

Однак, апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та вважає необхідним його зменшити з 48 767,25 грн. до 4 057,94 грн. і змінити рішення суду, виходячи з наступного.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено статтею 1049 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Апеляційний суд не погоджується з доводом апеляційної скарги відповідача стосовно того, що суд незаконно стягнув з нього заборгованість за пенею та комісією в розмірі 810 грн., з огляду на те, що ця заборгованість виникла до 14 квітня 2014 року, тобто до тієї дати, після якої, відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», заборонено нарахування пені та/або штрафів (а.с. 4-5).

Відтак, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає, а рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Щодо доводу апеляційної скарги стосовно того, що в підписаних відповідачем документах на отримання кредитних коштів, не містяться умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та заборгованості за пенею та комісією, то апеляційний суд зазначає наступне.

В матеріалах справи, окрім анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, міститься належно завірена копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено, що базова процента ставка за користування кредитом становить 1,7 % (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році), та визначені умови та розмір нарахування пені та штрафів (а.с. 7).

Надана довідка 23 червня 2011 року підписана відповідачем ОСОБА_1 власноруч. Отже, він був обізнаний про умови надання кредитних грошей.

Відповідач, підписуючи 23 червня 2011 року анкету-заяву, також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування.

Укладання між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети - заяви відповідає вимогам статтей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність укладення між сторонами договору - є обгрунтованими.

Після підписання анкети-заяви ОСОБА_1 отримав кредитну картку та користувався картковим рахунком, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23.06.2011 року.

Тому судом, всупереч тверджень відповідача, обґрунтовано встановлено наявність кредитних правовідносин між сторонами та заборгованості у відповідача.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6059/17-ц.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, судом першої інстанції зроблено помилковий розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно довідки про умови кредитування та позовної заяви, відповідачу за користування кредитом встановлена процентна ставка в розмірі 1,7 % на місяць, що дорівнює 20,4 % на рік (12 місяців х 1,7%) (а.с. 2-3, 7).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, який долучений до позовної заяви, нарахування процентів за користування кредитом проводилося наступним чином:

- з 23 червня 2011 року - 20,4 % на рік;

- з 02 вересня 2014 року - 34,8 % на рік;

- з 01 квітня 2015 року - 43,2 % на рік.

Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції Закону України від 21 січня 2010 року № 1822-VI), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв`язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, що всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови.

За вимогами ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки, кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку, відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Апеляційним судом встановлено, що 23 червня 2011 року між сторонами дійсно був укладений кредитний договір б/н. Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 20,4 % річних (1,7 % на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений з розміром підвищеної процентної ставки й дав згоду на отримання кредитних коштів саме за умови сплати за користування коштами у розмірі зміненої в односторонньому порядку процентної ставки, апеляційний суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості повинен бути вчинений наступним способом.

Тобто, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом слід стягувати за наступною формулою: тіло кредиту, на яке нараховуються відсотки х процентну ставку за користування кредитом за рік/кількість днів у році х кількість днів у періоді, за який стягується заборгованість.

Сума заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 02 вересня 2014 року складає 2 380 грн. 66 коп., яка на думку апеляційного суду розрахована правильно (а.с. 4-5).

Станом на 02 вересня 2014 року сума заборгованості за тілом кредиту дорівнювала 3 175 грн., а на 30 вересня 2014 року сума заборгованості за тілом кредиту дорівнювала 3 190 грн., та в подальшому вона не змінювалась (а.с. 4 - 5).

Враховуючи те, що Банк з 02 вересня 2014 року по 20 березня 2017 року неодноразово змінював проценту ставку, апеляційний суд вважає доречним стягнути проценти за користування кредитом наступним чином:

1). За період з 02 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року (у періоді 27 днів; тіло кредиту дорівнює 3 175 грн.; ставка за рік - 20,4 %) сума процентів дорівнює 48 грн. 58 коп. (із розрахунку: 3 175 грн. х 20,4 %/360 днів х 27 днів).

2) За період з 30 вересня 2014 року по 20 березня 2017 року (у періоді 902 дня; тіло кредиту дорівнює 3 190 грн.; ставка за рік - 20,4 %) сума процентів дорівнює 1 628 грн. 70 коп. (із розрахунку: 3 190 грн. х 20,4 %/360 днів х 901 днів).

Отже, загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом за весь період з 23 червня 2011 року по 20 березня 2017 року складає 4 057 грн. 94 коп. (2 380,66 грн. + 48,58 грн. + 1 628,70 грн.), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Апеляційний суд також зазначає, що посилання відповідача на правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) є помилковим, оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. В цій справі висловлено правову позицію про застосування положень статей 633, 634 ЦК України щодо договору приєднання у разі відсутності узгодження умов договору, які встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Тоді як в даній справі, підписавши анкету-заяву та довідку про умови кредитування, позичальник ознайомився та погодився з викладеними в них основними умовами укладеного договору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо розміру стягнення процентів за користування кредитом, рішення суду в цій частині підлягає зміні, а тому на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» з відповідача слід стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 4 057 грн. 94 коп.

Що ж стосується розміру та підстав стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією, які оспорює відповідач, то апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині та підстав для скасування або зміни рішення не вбачає. Суд правильно вирішив справу щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією, розмір та підстави нарахування яких зазначені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, підписаної сторонами 23 червня 2011 року (а.с. 7).

Так як, ОСОБА_1 , як інвалід 2 групи, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями), то рішення суду щодо стягнення з нього судового збору в розмірі 1430,26 грн. на користь Банку за подачу позову слід скасувати (а.с. 124).

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, підлягає зміні в частині розміру стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 4 057 грн. 94 коп., а в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» понесених витрат на сплату судового збору в розмірі 1 430,26 грн. - скасуванню, частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача. В інший частині рішення слід залишити без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з держави на користь позивача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подачу позову в сумі 218,41 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), із розрахунку: 8 057,94 грн. - розмір задоволених вимог (тіло кредиту - 3 190 грн. + заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 4 057,94 грн. + заборгованість за пенею та комісією - 810 грн.) помножений на 1 600 грн. - розмір судового збору, що позивач оплатив при поданні позову, поділений на 59 029,36 грн. - розмір заявлених позовних вимог = 218,41 грн.

Від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями), як інвалід 2 групи.

За приписами частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті в розмірі 2 400 грн., виходячи з розрахунку: 1 600 грн. х 150%.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з позивача в дохід держави належить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 244,23 грн., виходячи з розрахунку:

1). 4 867 грн. 94 коп. (розмір задоволених вимог за апеляційною скаргою) х 100 / 49 577 грн. 25 коп. (розмір заявлених вимог за апеляційною скаргою) х 2 400 грн. / 100 = 235 грн. 65 коп.;

2). 2400 грн. - 235 грн. 65 коп. = 2 164 грн. 35 коп.

Враховуючи, що з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 164,35 грн. у зв`язку із переглядом справи в апеляційному суду, а відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 218,41 грн., то з відповідача в дохід держави підлягає відшкодуванню різниця у компенсації судових витрат у загальній сумі 1 945,94 грн. (2 164,35 грн. - 218,41 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 липня 2017 року в частині стягнення розміру заборгованості по процентам за користування кредитом - змінити; в частині стягнення судового збору - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4 057 (чотири тисячі п`ятдесят сім) гривень 94 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на користь держави судовий збір в розмірі 1 945 гривень 94 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений та долучений до матеріалів справи 14 квітня 2020 року.

Суддя - доповідач: М.С.Будулуца

Судді: О.М. Біляєва

В.В. Папоян