Постанова

Іменем України

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа №703/1419/16-ц

провадження № 61-18687св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк»,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

Смілянський міський відділ ДВС Смілянського МРУЮ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Смілянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року, постановлену під головуванням судді Опалинської О.П., та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року , ухвалену у складі колегії суддів Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із заявою про повторне виселення ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на заставне майно та виселення боржника задоволено. Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 та було видано відповідний виконавчий лист.

13 серпня 2010 року державним виконавцем на підставі ч. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 16857548.

Посилаючись на те, що після виконання рішення суду боржник повторно самовільно вселився в квартиру, просив повторно виселити боржника ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні заяви про повторне виселення ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року скасовано, а справу було направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року заяву задоволено.

Повторно висилено без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 .

Постановляючи ухвалу про повторне виселення ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 у супереч існуючому рішенню суду про його виселення із вищевказаного будинку, самостійно вселився в нього, чим порушив права заявника, а відтак підлягає повторному виселенню.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2019 рокубуло змінено ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року.

Виключено із резолютивної частини ухвали слова: «без надання іншого жилого приміщення».

У решті ухвалу суду залишено без змін.

Виключаючи із резолютивної частини ухвали суду першої інстанції слова: «без надання іншого жилого приміщення», суд апеляційної інстанції виходив з того, що в рішенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2009 року не вказано про виселення ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення. При постановленні ухвали про повторне виселення суд не може вийти за межі рішення суду.

У незміненій частині ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що при ухваленні рішення про повторне виселення Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Смілянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року та на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Смілянського районного суду Черкаської області матеріали цивільної справи №703/1419/16-ц.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було розглянуто та вирішено однієї вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у заяві, а саме про повернення на виконання до ВДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції виконавчого листа від 07 липня 2009 року по цивільній справі № 2-989/2009 для повторного виселення ОСОБА_1 .

Суди в рішенні мали зазначити, що вони не підлягають виконанню на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України».

Судами невірно було вирішено питання про пропуск позовної давності ПАТ КБ «ПриватБанк» для звернення з даною заявою до суду .

Даний спір має вирішуватись в позовному порядку а не в порядку виконання рішення.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу матеріали справи не містять.

Фактичні обставини справи, встановлені судами листопада

Судами встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2009 року виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області від 18 січня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_1 .

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області від 13 серпня 2010 року закінчено виконавче провадження з примусового виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 в зв`язку із виконанням.

Відповідно до Висновку про результати звернення громадян від 23 червня 2016 року, складеного інспектором Смілянського відділу поліції ГУНП, на час перевірки ОСОБА_1 проживає разом з членами сім`ї в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки СКП «Наш дім» від 23 червня 2016 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_3 , сином ОСОБА_4 , донькою ОСОБА_5 , бабою ОСОБА_6 , дідом ОСОБА_7 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Постановляючи ухвалу про повторне виселення ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, щоОСОБА_1 у супереч існуючому рішенню суду про його виселення із вищевказаного будинку, самостійно вселився в нього, чим порушив права заявника, а відтак підлягає повторному виселенню.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції та виключаючи із резолютивної частини ухвали слова: «без надання іншого жилого приміщення», суд апеляційної інстанції виходив з того, що в рішенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2009 року не вказано про виселення ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення. При постановленні ухвали про повторне виселення суд не може вийти за межі рішення суду.

У незміненій частині ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що при ухваленні рішення про повторне виселення Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується.

Колегія суддів погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадку повного виконання рішення згідно з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до частини 10 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції станом на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в цьому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Судами встановлено, що після виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2009 року про виселення ОСОБА_1 , станом на червень 2016 року ОСОБА_1 повторно вселився у квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, про наявність підстав для повторного виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги відносно того, що судами не було розглянуто та вирішено однієї заявленої вимоги ПАТ КБ «ПриватБанку», а саме про повернення на виконання до ВДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції виконавчого листа від 07 липня 2009 року по цивільній справі № 2-989/2009 для повторного виселення ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не оскаржував судові рішення в цій частині, а ОСОБА_1 не уповноважений представляти інтереси банку, тому і оскаржувати судові рішення в цій частині позбавлений можливості.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди в рішенні мали зазначити, що вони не підлягають виконанню на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» не заслуговують на увагу, оскільки норми вказаного Закону є обов`язковими для державного виконавця при виконанні вказаного рішення і додатково про їх імперативність в рішенні суду зазначати не треба.

Доводи касаційної скарги відносно того, що судами невірно було вирішено питання щодо пропуску позовної давності ПАТ КБ «ПриватБанк» для звернення з даною заявою до суду не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при вирішенні питання про повторне виселення особи зі спірного приміщення в порядку виконання судового рішення не тягне за собою вирішення спору по суті, а є питанням процесуального характеру, направленого на виконання судового рішення.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц дійшла до висновку, що позовна давність до негаторного позову не застосовується.

Доводи касаційної скарги відносно того, що даний спір має вирішуватись в позовному порядку, а не в порядку виконання рішення суду не заслуговують на увагу та суперечать ч. 10 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції станом на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Таким чином, вказані доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року та ухвалу Смілянського районного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року у незміненій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик