Ухвала

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 463/6113/19

провадження № 61-5928ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року позов Акціонерного товариства комерційного банку (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 25 313,25 грн, а також судові витрати у розмірі 792,81 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року визнано неподаною та повернуто.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що заявником не виконано належним чином вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто не усунуто її недоліку щодо сплати судового збору у встановленому порядку.

27 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Заявник посилається на те, що 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі і норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачають такої підстави для залишення апеляційної скарги без руху як відсутність даних про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, тим більше після відкриття апеляційного провадження. Не передбачено такої підстави і Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір». Зазначає, що зміна реквізитів одержувача коштів жодним чином не впливає на факт сплати судового збору відповідно до вимог ухвали від 08 січня 2020 року, який підтверджується оригіналом квитанції. Вказує, що він виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху і сплатив судовий збір у встановлений судом строк, але при цьому все одно обмежений у доступі до правосуддя.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погоджуючись із рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, заявляючи при цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на важкий майновий стан.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявникові строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення зазначеного у ній недоліку. ОСОБА_1 необхідно було надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1 189,21 грн або докази звільнення від сплати цього збору. Заявникові роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції квитанцію від 24 січня 2020 року № 15 про сплату судового збору у розмірі 1 189,30 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

У зв`язку з відсутністю відомостей про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, оскільки на час виконання вимог ухвали суду змінилися реквізити одержувача коштів, а судовий збір було сплачено на старі реквізити, які вже були недійсними, ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліку апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Заявою від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомив, що 08 січня 2020 року вже відкрито апеляційне провадження у даній справі і норми ЦПК України не передбачають такої підстави для залишення апеляційної скарги без руху як відсутність відомостей про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України після відкриття провадження. Не передбачено це і Законом України «Про судовий збір». Зазначав, що зміна реквізитів одержувача коштів жодним чином не впливає на факт сплати судового збору відповідно до вимог ухвали від 08 січня 2020 року, а тому просив поновити апеляційне провадження.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на частину дев`яту статті 185 ЦПК України, відповідно до якої заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються без руху у випадку, якщо суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету, ухвалою від 18 лютого 2020 року продовжив заявникові строк для усунення недоліку його апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Львівського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали. Заявникові роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, а також про необхідність звернення до установи, де ним було сплачено судовий збір, для його повернення, оскільки кошти в розмірі 1 189,30 грн, які були сплачені за подання апеляційної скарги, не були зараховані на рахунок Львівського апеляційного суду і знаходяться на рахунках банку як нез`ясовані надходження.

Копію ухвали Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримав 20 лютого 2020 року.

Оскільки у визначений судом строк ОСОБА_1 не виконав належним чином вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недолік та не сплатив судовий збір у встановленому порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав її неподаною та повернув.

Посилання ОСОБА_1 на те, що норми ЦПК України не передбачають такої підстави для залишення апеляційної скарги без руху як відсутність відомостей про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України після відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою АТ КБ «ПриватБанк», а не за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка була залишена без руху.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є необґрунтованими, виходячи з того, що судовий збір ним сплачений на реквізити, які були недійсними, і зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України не відбулося. Оскільки документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку, ОСОБА_1 не наданий, висновок суду апеляційної інстанції щодо наслідків неусунення недоліку апеляційної скарги є правильним.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, а статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення суми сплаченого судового збору ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується судом, який вирішував питання, пов`язані з відкриттям провадження у справі, чи розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко