Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 753/22555/15-ц

провадження № 61-44444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва

від 17 серпня 2018 року у складі судді Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» (далі - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири.

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2010 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 240 341,89 грн, яку покупець зобов`язався сплатити до 01 квітня 2010 року (включно) шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17 березня 2010 року ОСОБА_1 мав право звернутися до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації свого права власності на вказану квартиру лише після 01 квітня 2020 року та сплати ціни квартири.

27 червня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Також позивач вказує, що 06 серпня 2014 року спірна квартира була відчужена на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 , яка у свою чергу 14 серпня 2014 року відчужила вказану квартиру на користь ОСОБА_4 .

Посилаючись на вищевказане, ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» просило суд розірвати договір купівлі-продажу квартири від 17 березня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року позов ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» задоволено.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., зареєстрований у реєстрі

№ 868, розірвано.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Отже, в даному випадку відповідач допустив таке порушення умов договору, яке створило для позивача неможливість досягнення цілей договору: існування та збереження права власності до 01 квітня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що питання про права та обов`язки ОСОБА_2 судом першої інстанції не вирішувались, тому у прийнятті її апеляційної скарги слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно в Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві (далі - РС ГУЮ у місті Києві) та приймала рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 1кп/755/746/16 за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною другою статті 367 КК України. Отже, розірвання договору та встановлення факту завдання шкоди діями ОСОБА_1 призведе до визнання неправомірними дій ОСОБА_2 , що може бути наслідком притягнення останньої до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 вважає, що ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанцій стосуються її прав та інтересів.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX).

Відкрито касаційне провадження у даній справі на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року та витребувано цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що у березні 2015 року ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року позов ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» задоволено.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., зареєстрований у реєстрі

№ 868, розірвано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала на те, що вона працювала на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно в РС ГУЮ у місті Києві та приймала рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційний суд не врахував, що вона звернулась до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України), ці обставини підлягали перевірці апеляційним судом.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто, апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на постановлення ухвали суду апеляційної інстанції), а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновок апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_2 права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов`язки, є передчасним, в зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду міста Києва

від 17 серпня 2018 року не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська