Справа №22ц -515/10 Головуючий в 1 інстанції: Наваляний А.Д.
Категорія: 30 Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 квітня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
третя особа на стороні відповідача Бондаренко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Даним рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 13 737 грн.36 коп. витрат, завданих під час дорожньо-транспортної пригоди та 257 грн.38 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із слідуючих підстав.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст.8 Закону «Про страхування» від 07.03.96 року страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов»язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Судом встановлено, що автомобіль позивача марки «ДЕО Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 11.07.2009 року отримав пошкодження в результаті ДТП. Винуватцем аварії був ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Фольксваген Т-4», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 застрахованим у ПАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Відповідно до укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту, сторони цього договору прийняли на себе обумовлені в ньому та Правилах добровільного страхування наземного транспорту зобов»язання.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону визначено порядок оцінки шкоди, пов»язаної з пошкодженням транспортного засобу :»У зв»язку з пошкодженням транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством…».
У відповідача виник обов»язок перед позивачем по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який полягає у виплаті йому страхового відшкодування в розмірі прямої дійсної шкоди, що не перевищує страхового ліміту – 25 500 грн. зі зменшенням страхового відшкодування на суму франшизи.
Отримавши страхове відшкодування в розмірі 11 252.64 грн. позивач вважає його недостатнім, просив стягнути на його користь додатково 16 330.44 грн.
Згідно акту виконаних робіт ВАТ «ВолиньАвто» від 05.08.2009 року по ремонту автомобіля позивача, вартість робіт склала 27 583 грн.08 коп.
Оскільки згідно полісу № ВВ 4100173 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 25 500 грн., франшиза складає 510 грн., вартість робіт по ремонту транспортного засобу перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, а тому суд прийшов до правильного висновку, що позивачу слід виплатити страхове відшкодування в сумі 13 737 грн.36 коп. ( 25 500 грн. – 11 252 грн.64 коп. – 510 грн.).
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Такий спосіб відшкодування міг би бути коли була б проведена експертиза. Висновки спеціалістів з цього питання не є експертними заключеннями. Оскільки страхова компанія не заявляла клопотання про призначення експертизи вартості спричинених збитків, суд, вирішуючи питання про страхове відшкодування вірно виходив із фактичних витрат, понесених потерпілим під час ремонту автомобіля.
Фактичні витрати позивача на ремонт пошкодженого автомобіля є значно нижчими від його вартості до дорожньо-транспортної пригоди, а тому суд прийшов до правильного висновку, що фізично знищеним автомобіль вважати не можна.
Покликання відповідача на застосування коефіцієнту зносу автомобіля при розрахунку відшкодування вартості його ремонту не заслуговують на увагу, оскільки зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Все це дало суду підстави прийти до висновку, що відповідач не вірно визначив розмір відшкодування, який підлягає відшкодуванню на користь позивача із страхової компанії. Страхова компанія виплатила не усі належні позивачеві кошти, а тому вірно частково задовольнив позов в сумі 13 737 грн.36 коп.
Виходячи з меж апеляційного розгляду визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача - приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 26 січня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді