ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2370/19 Номер провадження 22-ц/814/855/20Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М.

За участю секретаря Кальник А.М.

розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 9 січня 2020 року та ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний індустріальний Банк" про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», третя особа - ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню, в якому просив, в зв`язку зі зміною сторони по кредитному договору №014/0040/74/68601 від 28.08.2006 року на підставі договору переуступки права вимоги №31072017 від 31.07.2017 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК Авістар», визнати кредитний договір №014/0040/74/68601 таким, що не підлягає виконанню по причині неможливості його виконання перед ТОВ «ФК Аівіастар». Одночасно у зв`язку з визнанням основного договору таким, що не підлягає виконанню, просив припинити дію похідних договорів поруки та іпотеки, якими забезпечено його виконання.

Крім того, у вересні 2019 року ОСОБА_2 подав позов до ТОВ «Фінансова компанія «Авістар», третя особа - ПАТ «Комерційний індустріальний Банк», про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на зміну сторони кредитора по кредитному договору №014/6561/74/110342 від 22.07.2008 року, просив визнати останній таким, що не підлягає виконанню та припинити дію похідних договорів іпотеки та поруки, в зв`язку з визнанням основного договору №014/6561/74/110342, таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги обґрунтовані тим, що між ним та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» були укладені кредитні договори на придбання в іпотеку житла, право вимоги по яких придбало ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» згідно договору №31072017 від 31.07.2017 року.

З огляду на відсутність у ТОВ «ФК «Авістар» законних повноважень на прийняття грошової оплати зобов`язань по укладених кредитних договорах, враховуючи, що строк договорів не закінчився, а банк не укладав з ним додаткових угод, які-б передбачали виконання зобов`язань у гривні з відображенням еквіваленту у доларах США, виконання кредитних договорів на думку позичальника є неможливим.

Оспорювані договори також суперечать нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, не попередив про можливі ризики, внаслідок яких вартість робіт (послуг) може істотно зрости, зокрема через зміну курсу долара США до гривні.

Окрім того кредитні договори суперечать законодавству України щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України, а отже надання йому як резиденту кредитів на придбання нерухомості в іноземній валюті для розрахунків на території України є незаконним.

Також одним із обґрунтувань позовних вимог зазначав відсутність у відповідача індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2019 року об`єднано цивільні справи за вказаними позовами та присвоєно їм єдиний номер 545/2370/19.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 9 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню кредитний договір №014/0040/74/68601 від 28.08.2006р., укладений між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк Аваль».

Припинено дію похідних договорів поруки та іпотеки, укладених до кредитного договору №014/0040/74/68601 від 28.08.2006р укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк Аваль».

Визнано таким, що не підлягає виконанню кредитний договір №014/6561/74/110342 від 22.07.2008p., укладений між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк Аваль».

Припинено дію похідних договорів поруки, укладених до кредитного договору 014/6561/74/110342 від 22.07.2008p. укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк Аваль».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» на користь держави судовий збір в розмірі 3073,60 грн.

Задоволення позову судом першої інстанції вмотивовано невідповідністю оспорюваних кредитних договорів вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки банк не повідомив в письмовій формі позичальника про умови надання кредиту, не надав в повному обсязі інформацію про умови кредитування, не надав жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США, що спричинило придбання позичальником продукції (кредиту), яка не має стійкої вартості оплати за кредит.

Окрім того, суд дійшов висновку, що відсутність ліцензії є підставою, у відповідності до норм ст. 227 ЦК України, для визнання судом правочину юридичної особи недійсним.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 09.01.2020 року в цивільній справі № 545/2370/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», третя особа Публічне акціонере товариство «Комерційний індустріальний Банк» про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню - задоволено.

Роз`яснено рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09.01.2020 року в цивільній справі № 545/2370/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», третя особа Публічне акціонере товариство «Комерційний індустріальний Банк», про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню , роз`яснивши, що :

при винесенні рішення судом враховано докази неможливості виконання зобов`язань позивача (боржника) перед відповідачем (новим кредитором) по кредитним договорам №014/0040/74/68601 від 28.08.2006р. та №014/6561/74/110342 від 22.07.2008р, передбаченого закону України від 21.06.2018 №2473 « Про валюту та валютні операції» та декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від19.02.1993 р., що єдиним законним засобом платежу на території України є гривня. Операції з валютними цінностями між резидентами України проводяться за наявності індивідуальної ліцензії Національного Банку України виданої таким резидентам. Виключенням можуть бути лише операції не банківськиx фінансовиx установ викладені в ст. 5 вище згаданого закону за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ. Так на офіційному сайті Національного Банку України є опублікований список не банківськиx фінансовиx установ, що мають індивідуальну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями, серед якиx ТОВ «Фінансова Компанія Авістар» ЄДРПОУ 38904296 відсутня.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», яка не брала участь у справі, проте вважаючи свої права порушеними, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову за безпідставністю та у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки боржником оспорюються договори, укладені в 2006 та в 2008 роках, що є окремою підставою для відмови в позові.

Зокрема вказує, що товариство є правонаступником кредитора ТОВ «ФК «Авістар» на підставі укладеного між ними договору про відступлення прав вимоги №20191219 від 19.12.2019 року, згідно якого до нього перейшло право вимоги за спірними кредитними договорами, договорами іпотеки та договором поруки.

Зазначає, що боржник неодноразово оскаржував в судах вищевказані договори з різних правових підстав. Попередніми судовими рішеннями було встановлено наявність як індивідуальної ліцензії у банку на здійснення операцій з валютними цінностями, так і укладення кредитних договорів в іноземній валюті та їх відповідність чинному законодавству.

Також ТОВ «ФК «Гефест» просить скасувати ухвалу районного суду про роз`яснення рішення суду як постановлену з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що роз`яснення рішення суду можливе лише тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Натомість суд вдався до роз`яснення мотивувальної частини судового рішення, фактично змінивши та розширивши свої висновки в частині правових підстав для задоволення позову, що є неприпустимим на стадії роз`яснення судового рішення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2006 року між ОСОБА_1 та АППБ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/0040/74/68601, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 25000 доларів США, строком з 29.08.2006 року по 29.08.2026 року під 12% річних. Вказані кошти були надані для придбання квартири АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28.08.2006 року між ОСОБА_1 та АППБ «Райффайзен банк Аваль» укладено договір іпотеки №014/0040/74/68601, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , заставну вартість якої сторони визначили в сумі 161100 грн.

22.04.2010 року банк та позичальник уклали додаткову угоду до кредитного договору, в якій збільшили строк кредиту на 120 календарних місяців, з датою повернення 29.08.2036 року.

Крім того, 22.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/6561/74/110342, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 176000 доларів США для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та оплати комісії за надання кредиту, строком на 240 місяців з датою остаточного погашення 22.07.2028 року, під 13,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 22.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладено іпотечний договір №016726/6561/331605, згідно умов якого іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,05 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 235,4 кв.м., господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість предмета іпотеки сторони визначили в сумі 1153000 грн., що складає еквівалент 238223,14 доларів США.

Вважаючи, що спірні кредитні договори суперечать законодавству України, а саме положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про валюту та валютні операції», вимогам ст.ст. 518, 598, 607 ЦК України, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами про визнання кредитних договорів такими, що не підлягають виконанню та похідних від них договорів іпотеки та поруки, які забезпечують його виконання.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд погодився з доводами позивача щодо невідповідності укладених кредитних договорів вимогам законодавства України, зокрема положенням статей 15, 23 Закону України «Про захист прав споживача», внаслідок чого позивач як позичальник в момент підписання договору був поставлений в невигідне та несправедливе становище. Оспорювані кредитні договори здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, укладені в інтересах банку та на умовах, які в односторонньому порядку забезпечують такі інтереси кредитора.

Крім того, спірні договори не містять суттєвих умов та правил, які б регулювали відповідальність кредитора, що суперечить ст. 628 ЦК України та вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В ухвалі про роз`яснення рішення місцевий суд роз`яснив, що суд врахував докази неможливості виконання зобов`язань позичальником перед новим кредитором з огляду на відсутність індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями у ТОВ «ФК «Авістар».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, які суперечать нормам матеріального права та порушують вимоги процесуального права.

Так, матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання між банком та ОСОБА_1 вищевказаних договорів на придбання останнім нерухомості та укладених в забезпечення виконання їх зобов`язання договорів іпотеки та договору поруки.

Зазначені договори неодноразово були предметом перегляду в судових інстанціях. Так, ОСОБА_1 пред`являлись позови про визнання кредитних договорів, а також договорів іпотеки та поруки недійсними, про розірвання кредитних договорів. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2011 року скасовано рішення Полтавського районного суду від 4 серпня 2011 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» в особі Полтавської філії про визнання договорів кредиту, іпотеки та поруки недійсними.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд встановив, що кредитор ВАТ «Аваль банк» (попередня назва банку) має банківську ліцензію за №10 від 11.04.2006 року на право здійснення банківських операцій та дозвіл №10-4 на право здійснення операцій з валютними цінностями, які відповідають вимогам ЗУ «Про банки та банківську діяльність», що спростовує доводи позивача про їх відсутність, на яку він посилався як на підставу вимоги про визнання кредитного договору недійним.

Одночасно, апеляційний суд в своєму рішенні зауважив, що не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на порушення банком ЗУ «Про захист прав споживача», які в даному випадку не можуть розцінюватись як підстава для задоволення вимоги про визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року змінено рішення Київського районного суду м. Полтави від 1 грудня 2011 року шляхом зменшення розміру стягнутої пені з 898615,42 грн. до 300000 грн. та визначено загальний розмір заборгованості по кредиту №014/6561/74/110342 від 22.07.2008 року в сумі 2237060,21 грн. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до банку про розірвання кредитного договору залишено без змін.

Постановляючи рішення про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції встановив, що кредитний договір, укладений сторонами 22.07.2008 р. відповідає закону, був спрямований на реальне настання наслідків, сторони мали достатній обсяг дієздатності, волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Будь-яких підстав вважати, що правочин суперечить ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства, судом не встановлено.

Крім того, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів зазначила, що укладаючи спірний кредитний договір, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, який є змінним, та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна валютного курсу не настане.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 2 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0040/74/68601 від 22.08.2006 року в сумі 247309,65 грн.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За вказаними рішеннями про стягнення заборгованості відкриті виконавчі провадження та відбувається примусове стягнення.

В подальшому, 31.07.2017 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір відступлення права вимоги №114/7-4638, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, до яких також відносяться оспорювані кредитні договори, а боржником є ОСОБА_1 .

В цей же день між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Авістар» було укладено договір відступлення права вимоги №31072017, предметом якого також є вказані кредитні договори.

Зазначені договори боржником ОСОБА_1 , якому були направлена відповідні повідомлення про їх укладання, не оскаржувались.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2018 року замінено у виконавчому провадженні з виконання рішення суду по справі №2-315/11 від 01.12.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором сторону стягувача - з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Авістар».

Ухвалою Полтавського районного суду від 6 травня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні №46209028 по виконанню рішення Диканського районного суду по цивільній справі №529/811/13-ц від 02.08.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості в сумі 247309,65 грн. з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ`ФК «Авістар».

Після уточнення позовних вимог, з посиланням на норми статей 518, 598, 607 ЦК України, які стосуються підстав припинення зобов`язання, а саме неможливості його виконання, ОСОБА_1 просив визнати кредитні договори такими, що не підлягають виконанню, з огляду на відсутність у ТОВ «ФК «Авістар» індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню, позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підставу неможливості його виконання.

Згідно умов договору відступлення права вимоги №31072017, ТОВ «ФК «Авістар» набуло права грошових вимог первісного кредитора (ПАТ «Райффайзен банк Аваль») за кредитними договорами, включаючи права вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Новий кредитор має права здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що у зв`язку зі зміною сторони по кредитному договору №014/0040/74/68601 від 28.08.2006 року та №014/6561/74/110342 від 22.07.2008 року на підставі договору переуступки права вимоги №31072017 від 31.07.2017 року кредитні договори необхідно визнати такими, що не підлягають виконанню по причині неможливості їх виконання перед ТОВ «ФК Авіастар» згідно чинного законодавства, не зазначаючи при цьому, якій саме нормі матеріального права буде суперечити виконання боржником своїх зобов`язань перед новим кредитором.

Вказаного висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до п. 2.5. договору відступлення прав вимоги за договором не потребує згоди боржників за кредитними договорами, та/або поручителів за договорами забезпечення, та здійснюється без такої згоди.

Вказані договори в передбаченому законом порядку не оскаржувались, будь-яких даних, які б свідчили про їх невідповідність законодавству, позивачем не надано, вони є чинними та підлягають до виконання.

Обставин, які б доводили порушення при набутті ТОВ «ФК «Авістар» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», матеріали справи не містять.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на які посилається позивач, встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою.

В ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та розпорядження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.07.2017 року ТОВ «ФК «Авістар» видано ліцензію з надання послуг факторингу.

Таким чином ТОВ «ФК «Авістар» є фінансовою установою, яка має право здійснювати з наданою їй ліцензією фінансову послугу, зокрема факторинг, що відповідає положенням п. 11 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Товариство не здійснює прийом платежів в іноземній валюті, не відкриває та не веде поточні рахунки клієнтів в іноземній валюті, не залучає кошти на депозити, а отже йому не потрібна індивідуальна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, як про це помилково стверджує позивач.

Погашення кредитної заборгованості, право вимоги на яке набуло ТОВ «ФК «Авістар», відбувається в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитних договорів, що мало місце при укладенні оспорюваних договорів між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», а в даному випадку між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Авістар» було укладено договір відступлення права вимоги №31072017, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

На вказані обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції належної уваги не звернув, фактично вдався до аналізу інших підстав позову, які пов`язані із застосуванням норм ЗУ «Про захист прав споживача» та не мають будь-якого правового значення до виконання боржником своїх зобов`язань перед новим кредитором.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав ОСОБА_1 як споживача банківських послуг, що виразилося в ненаданні повної інформації про умови кредитування, як того вимагає ЗУ «Про захист прав споживачів».

Судова колегія вважає вказаний висновок помилковим з огляду на те, що умови оспорюваних договорів містять всю необхідну інформацію, як-то: суми кредитів, строк кредитування, процентна ставка, графік погашення кредиту, варіанти повернення кредиту, загальна сукупна вартість кредиту та інше.

Так, згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час укладення кредитних договорів) визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень п.п.2.1., 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року за №168, також вбачається, що банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов`язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

Укладені кредитні договори визначають графік погашення заборгованості по кредиту, сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку на місяць та щомісячні суми необхідні для сплати на протязі дії кредитних договорів.

Позивач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, а також із орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на оспорюваних договорах.

Безпідставними також є твердження ОСОБА_1 , з якими погодився місцевий суд, про неможливість виконання кредитних договорів з огляду на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України та відсутності ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. Згідно ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниці України - гривня.

Проте, зазначена стаття Конституції України визначає лише правовий статус грошової одиниці України, та в жодному разі не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в України грошових одиниць іноземних держав.

Частиною 2 статті 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За змістом ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону України, операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з яким ОСОБА_1 укладав спірні кредитні договори мав на час укладання кредитних договорів банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій в тому числі з валютними цінностями.

Вказані обставини були встановлені рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2011 року під час перегляду рішення Полтавського районного суду від 4 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання договорів кредиту, іпотеки та поруки недійсними. Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Поза увагою місцевого суду залишилось і те, що підстави, якими вмотивовані заявлені вимоги, фактично стосуються спорів про визнання кредитних договорів недійсними, які вже в свій час, розглядались судами різних інстанцій, і в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання їх недійними було відмовлено.

Крім того, звертає на себе увагу те, що заявляючи вимогу про визнання кредитних договорів, укладених в 2006 та в 2008 роках такими, що не підлягають виконанню з підстав неможливості їх виконання перед новим кредитором, боржник в черговий раз намагається ревізувати законність вищевказаних договорів, не дивлячись на існування відповідних судових рішень.

Оскільки місцевий суд не визначився з характером спірних правовідносин, вирішив спір з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку, що відсутність індивідуальної ліцензії у ТОВ «ФК «Авістар» унеможливлює виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед товариством по кредитних договорам, судове рішення підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду про роз`яснення судового рішення, яка постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Таким чином, роз`ясненню підлягає лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Між тим, суд вирішив питання про роз`яснення судового рішення, яке не набрало законної сили, що є порушенням положень ст. 271 ЦПК України.

Одночасно, задовольняючи заяву позивача та роз`яснюючи своє рішення, суд допустив ще одне порушення процесуального права, змінивши сам зміст судового рішення в його мотивувальній частині, фактично доповнивши текст рішення посиланням на врахування доказів неможливості виконання позивачем своїх зобов`язань, що є недопустимим.

За вказаних обставин, ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційним судом задоволено апеляційні скарги ТОВ "ФК "Гефест", скасовано ухвалені судові рішення та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючим, що позивач, як споживач банківських послуг, звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 9 січня 2020 року скасувати, ухваливши нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний індустріальний Банк" про визнання кредитного договору таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року про роз`яснення рішення скасувати.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено10 квітня 2020 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Хіль Л.М.