Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 1491 / 2010 р. Головуючий у 1 інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» квітня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
За участю прокурора Токмакова О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від «04» травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельні ділянки, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельні ділянки.
В позові зазначав, що 05.01.2005 року між ним та відповідачем був укладений договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, згідно якого йому у власність перейшли земельні ділянки, площею 7,2899га та 7,2900га, розташовані на території Приазовської селищної ради. Оскільки він є юридично неграмотним, він повірив відповідачу та підписав вказаний договір, який не був нотаріально посвідчений, що є грубим порушенням ст. 657 ЦК України.
Оскільки ОСОБА_4 під різними приводами не з’являвся в нотаріальну контору для посвідчення вказаного договору, він позбавлений права власника, тому просив суд визнати договір міни земельної ділянки на зерно пшениці між ним та відповідачем 05.01.2005 року дійсним, визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 7,2899га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області, що належала відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 28.08.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2 та на земельну ділянку, площею, 7,2900га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області, що належала відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 05.01.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_4, вартістю 5000 грн.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від «04» травня 2007 року визнано договір міни земельної ділянки на зерно пшениці між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 05.01.2005 року дійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 7,2899га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області, що належала відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 28.08.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2 та на земельну ділянку, площею, 7,2900га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області, що належала відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 05.01.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_4, вартістю 5000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, Прокурор Приазовського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому в силу ст. 220 ЦК України договір має бути визнаний дійсним в судовому порядку.
В обґрунтування своїх висновків суд послався на наданий сторонами договір міни від 04.01.2007 року.
Проте, таких висновків суд дійшов з грубим порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитись.
Зокрема, суд не обговорив питання про те, чи відповідає такий право чин вимогам діючого законодавства.
З’ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки, за змістом ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними угодами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Зважаючи, що до теперішнього часу закони України про державний земельний кадастр та про ринок земель не набули чинності, визнання дійсним договору про відчуження земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) відповідачеві як власнику земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимогам п. 15 Перехідних положень ЗК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст. 311 п. 4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відділ земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, в інтересах якого подана апеляційна скарга, до участі у справі не залучався, хоча суд, ухвалюючи рішення, вирішував питання, в тому числі, про права і обов’язки останнього.
Керуючись ст.ст. 307, п. 4 ст. 311, ст.ст. 313-317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від «04» травня 2007 року в цій справі скасувати. Справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: