ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2482/19 пров. № А/857/1876/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, прийняте суддею Щербаковим В.В. в м.Рівне о 15 годині 07 хвилині, повний текст складено 24 грудня 2019 року у справі № 460/2482/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Костопільської районної державної адміністрації №46-к від 02.05.2019 про звільнення з посади головного спеціаліста відділу з питань цивільного захисту населення Костопільської районної державної адміністрації; поновити на посаді з 02.05.2019 року; зобов`язати надати відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, терміном на один рік з 17.08.2019 по 16.08.2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Костопільську районну державну адміністрацію змінити дату звільнення в наказі №46-к від 02.05.2019 з 02 травня 2019 року на 17 серпня 2019 року.

Позивач подала апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що оскільки до неї не застосовано стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому статтями 64-77 Закону України «Про державну службу».

Вважає, що звільнення державного службовця -жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до шести років при відповідних медичних висновках), можливо лише після виходу такої особи на роботу.

Відповідно до довідки №82 (форма №080-1/о) про потребу дитини (дитини - інваліда) у подальшому догляді, виданої 29.07.2019 ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує домашнього догляду до 16.08.2020 року.

Суд не надав оцінки тій обставині, що вона подала заяву про надання відпустки 30.07.2019 (за 16 днів до закінчення відпустки), тобто в той час коли перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Просить скасувати рішення і прийняти нове, яким визнати протиправним та скасувати наказ Костопільської районної державної адміністрації №46-к від 02.05.2019 про звільнення з посади головного спеціаліста відділу з питань цивільного захисту населення Костопільської районної державної адміністрації; поновити на посаді з 02.05.2019 року; зобов`язати відповідача надати відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, терміном на один рік з 17.08.2019 по 16.08.2020 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» визначено особливу виключну підставу для припинення державної служби - набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Просить залишити без змін рішення суду.

06.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, задля захисту життя та здоров`я представників учасників справи та інших осіб.

07.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у її відсутність.

Апеляційний суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності сторін. Судом, за клопотанням сторін у зв`язку з карантином, 25.03.2020 року відкладався розгляд справи; явку сторін не визнано обов`язковою, в матеріалах справи наявні всі необхідні докази.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.09.2014 працювала на посаді головного спеціаліста відділу з питань цивільного захисту населення Костопільської РДА (наказ № 79-к від 22.09.2014).

02.09.2015 ОСОБА_1 підписала попередження про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби.

Відповідно до розпорядження голови Костопільської РДА № 141 від 13.10.2016 з 17.10.2016 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 14.12.2018 ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю - несвоєчасне подання декларації) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 850 грн.

01.02.2019 керівником апарату Костопільської РДА видано наказ № 11-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", згідно з яким звільнено головного спеціаліста відділу з питань цивільного захисту населення Костопільської РДА, у зв`язку із втратою права на державну службу. Встановлено, що днем звільнення є наступний день після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підставою звільнення вказано постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 14.12.2018.

25 квітня 2019 року до Костопільської РДА надійшов лист Здолбунівської місцевої прокуратури від 23 квітня 2019 року № 35/4-639вих-19, яким зазначено, що відповідно до постанови Рівненського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Костопільського районного суду від 14 грудня 2018 року повернуто апелянту, а рішення суду першої інстанції залишено в силі. Відповідно на момент видання наказу від 01 лютого 2019 року № 11-к вищезазначене рішення Костопільського районного суду оскаржувалось ОСОБА_1 в апеляційному порядку. Зазначена постанова Костопільського районного суду від 14 грудня 2018 року набрала законної сили 26 лютого 2019 року. У вказаному листі просять привести Костопільську РДА у відповідність з вимогами Закону України "Про державну службу" наказ від 01.02.2019 №11-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

На підставі листа Здолбунівської місцевої прокуратури від 23 квітня 2019 року № 35/4-639вих-19 керівником апарату Костопільської РДА видано наказ від 02 травня 2019 року № 45-к "Про втрату чинності наказу керівника апарату Костопільської районної державної адміністрації від 01 лютого 2019 року № 11-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

02 травня 2019 року керівником апарату Костопільської райдержадміністрації видано наказ № 46-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до якого звільнено головного спеціаліста відділу з питань цивільного захисту населення Костопільської райдержадміністрації, 02 травня 2019 року у зв`язку із втратою права на державну службу.

02 травня 2019 року Костопільською РДА на адресу, яка особисто вказана ОСОБА_1 при заповненні особової картки: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надісланий лист №1504/01-31/19 (рекомендований лист з повідомленням від 02 травня 2019 року № 3500101980875) разом із копією наказу про її звільнення.

06 травня 2019 року працівниками Костопільської районної державної адміністрації, складено акт про повернення листа, адресованого ОСОБА_1 у Костопільську районну державну адміністрацію, яким засвідчено, що лист надісланий ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , яка власноруч вказана ОСОБА_1 у пунктах 5, 6 особової картки державного службовця особової справи № 37. Вищевказаний лист повернутий до Костопільської районної державної адміністрації 06 травня 2019 року у зв`язку з тим, що адресат вибув в інший район, як зазначено у довідці ф 20 Укрпошти.

Також, 14.05.2019 та 24.05.2019 відповідачем направлялись на адресу ОСОБА_1 рекомендовані листи з повідомленням разом із копією наказу про її звільнення.

06.06.2019 та 30.06.2019, відповідно, працівниками Костопільської РДА складені акти про повернення листів адресованих ОСОБА_1 , оскільки одержувач не з`явився до відділення для отримання відправлення.

30.07.2019 (за 16 днів до закінчення відпустки) ОСОБА_1 подала до Костопільської РДА заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, терміном на один рік з 17.08.2019 по 16.08.2020, відповідно до медичного висновку №82.

09.08.2019 позивача повідомлено листом Костопільської РДА (вих. №2598/01-31/19 від 09.08.2019) про відмову у наданні відпустки, відповідно до прийнятого наказу № 46-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з 02.05.2019 у зв`язку з втратою права на державну службу.

Не погодившись з наказом № 46-к від 02.05.2019 позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу відповідача від 02.05.2019 № 46-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Однак, оскільки норми Кодексу законів про працю України забороняють звільнення працівника в період його відпустки для догляду за дитиною, тому вийшов за межі позовних вимог і зміни у наказі про звільнення позивача дату звільнення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, що виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Главою 13-А КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, до яких належить порушення вимог фінансового контролю у вигляді неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (частина перша статті 172-6 КУпАП).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частиною першою - третьою статті 5 Закону № 889-VІІІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пункт 1 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ передбачає, державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Пунктом 3 частини першої статті 84 Закону № 889-VІІІ встановлено, що підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 84 Закону № 889-VІІІ у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ (далі - Закон № 1700-VІІ) зазначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною другою статті 65 Закону № 1700-VІІ встановлено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Костопільська РДА як суб`єкт владних повноважень діяла на підставі, в межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки, вчинення позивачем корупційного правопорушення встановленого рішенням суду, яке набрало законної сили і яким його притягнуто до адміністративної відповідальності є достатньою правовою підставою для звільнення, згідно пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку звільнення позивача відбувалося у зв`язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді.

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави стверджувати, що вчинення посадовою особою яка уповноважена на виконання функцій держави адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією є правовою підставою для звільнення із займаної посади в порядку, що визначається пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу».

Суд зазначає, що статтею 84 Закону № 889 чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, що, згідно із вимогами діючого законодавства, унеможливлює подальше проходження державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №140/1966/18 та від 10.10.2019 у справі № 813/933/18.

Апеляційний суд також не приймає до уваги твердження апелянта про необхідність проведення службового розслідування, оскільки в даному випадку проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку є недоречним, так як є таке, що набрало законної сили рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, що згідно із вимогами діючого законодавства унеможливлює подальше проходження державної служби.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач відповідно до розпорядження голови Костопільської РДА № 141 від 13.10.2016 з 16.08.2019 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є одним з видів соціальної відпустки.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу - ч.3 ст.20 Закону № 504/96-ВР.

Жодним законом не передбачено відкликання жінки з соціальної відпустки (відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), переривання цієї відпустки у будь-який інший спосіб, ніж за її бажанням.

Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Припинення трудового договору відбулося з підстав передбачених законом, а не у зв`язку із звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми частини третьої статті 40 та 184 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Кодексу законів про працю України забороняють звільнення працівника в період його відпустки для догляду за дитиною, а тому підставно вийшов за межі позовних вимог і змінив у наказі про звільнення позивача, дату звільнення з 02 травня 2019 року на 17 серпня 2019 року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

керуючись ст.243 ч.3, ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 460/2482/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик

судді О. І. Мікула

В. В. Ніколін

Повне судове рішення складено 13.04.20