Провадження № 11-кп/4820/18/20 

Справа № 682/1248/18 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  

Категорія:ч.3ст.187КК України               Доповідач                 ОСОБА_2  

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

доповідача -судді          ОСОБА_2 , 

суддів          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

з участю секретарів         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 

судового засідання         ОСОБА_7     

прокурорів      ОСОБА_8 , ОСОБА_9 

обвинувачених             ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників                 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розсліджувань за №12018240000000031 від 20.02.2018 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_11 та в її інтересах захисника ОСОБА_13 , прокурора, який приймав участь в розгляді кримінального провадження, захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2018 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миньківці Славутського району Хмельницької області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, судимого: 

-15.10.2003 рокуСлавутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.185ч.3КК Українина3роки позбавленняволі;

-20.10.2009рокуСлавутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.185ч.3КК Українина 3роки позбавленняволі,звільнений відвідбування покаранняз випробувальнимтерміном на2роки 6місяців;

-02.03.2010 рокуСлавутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.162ч.1,ст.70ч.4,ст.72ч.3КК Українина3роки позбавлення волі,звільнений відвідбування покаранняз випробувальнимтерміном на2роки 6місяців,штраф 1700гривень;

-12.03.2012 року Славутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.389ч.2, ч.ч.1,4,ст.71, ст.72КК Українина3роки 6місяців позбавленняволі;

-24.04.2012 рокуСлавутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.185ч.3,70ч.4КК Українина 4роки позбавленняволі;

-06.07.2017 рокуСлавутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.185ч.2,70ч.4КК Українина4місяці арешту,

визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.

ОСОБА_11  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с.Миньківці Славутського району Хмельницької області, проживаючу за адресою АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, судиму:

- 28.12.2005року Дунаєвецьким районнимсудом Хмельницькоїобласті заст.187ч.3,ст.71,75КК Українидо позбавленняволі на 5років тазвільнена відвідбування покаранняз випробувальнимтерміном на2роки;

-07.08.2006року Славутським міськрайоннимсудом Хмельницькоїобласті заст.185ч.2,ст.71КК Українидо позбавленняволі на 7років 3місяці;

-24.04.2014року Новотроїцьким районнимсудом Херсонськоїобласті заст.125ч.1КК Українидо штрафу850гривень;

-23.03.2017 року Новотроїцьким районнимсудом Херсонськоїобласті заст.15ч.2,ст.185ч.2,ст.121ч.2,ст.70,ст.71КК Українидо позбавленняволі на 7років 6місяців 5днів.

-10.07.2017 рокувирок переглянутийАпеляційним судомХерсонської областіза результатамиякого засудженона 4роки 5днів позбавленняволі,звільнена 13.07.2017року у зв`язкуз відбуттямпокарання,

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обчислюється з 20.02.2018 року.

Судові витрати на проведення судових експертиз у розмірі 2860 грн стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно.

Запобіжний захід ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

За вироком суду, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 19.02.2018 року, близько 23:00 години, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, зайшли на територію господарства ОСОБА_14 , що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та, з метою безперешкодного проникнення в будинок, постукали у вікно житлового будинку. Побачивши, що потерпілий ОСОБА_14 відреагував на стукіт, повідомили йому про бажання зайти до будинку, щоб попити води. Отримавши від нього відмову, розбили скло в одному з вікон будинку, та погрожуючи розбиттям скла у всіх інших вікнах вказаного будинку, продовжили вимагати впустити їх всередину. ОСОБА_14 , сприймаючи погрози пошкодження майна, як реальні, з метою уникнення такого пошкодження свого майна, відкрив вхідні двері до будинку та передав ОСОБА_11 кружку з водою, виконавши при цьому їхні вимоги.

Надалі, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , отримавши безперешкодний доступ у середину будинку, маючи на меті протиправне заволодіння майном ОСОБА_14 , зайшовши в середину будинку, вчинили напад на ОСОБА_14 , який виразився у тому, що ОСОБА_10 , за допомогою власної фізичної сили, штовхнув ОСОБА_14 руками в груди, внаслідок чого останній, втративши рівновагу, впав на підлогу спиною до низу.

В подальшому ОСОБА_10 застосував до потерпілого ОСОБА_14 насильство, що виразилося у нанесенні кулаками ударів по обличчю та голові в область лівого вуха та по різних частинах тіла, в тому числі і правій гомілці ззовні, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження. 

Після цього ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_11 , піднявши ОСОБА_14 з підлоги, посадили його на ліжко у сусідній кімнаті та почали вимагати гроші. Отримавши відмову, ОСОБА_10 схопив зі столу кухонного ножа Tramontina та, приставивши його до шиї ОСОБА_14 , повідомив, що відріже йому голову, якщо той не надасть гроші. В цей час, ОСОБА_11 , схопивши молоток, приклала його до верхньої частини голови ОСОБА_14 та продовжила погрожувати, останньому, нанесенням тілесних ушкоджень небезпечних для життя та здоров`я потерпілого, у вигляді нанесення удару молотком по голові, при цьому також вимагала гроші. Сприймаючи вказані погрози як реальні, побоюючись за своє життя та здоров`я, потерпілий ОСОБА_14 повідомив, що грошей у нього не має, оскільки він передає гроші соціальному працівнику, а при собі є лише 2 гривні та дістав їх із кишені штанів, у яких був одягнутий. ОСОБА_10 забрав вказані гроші та зрозумівши, що ОСОБА_14 , за місцем проживання грошей не зберігає, вирішив разом з ОСОБА_11 заволодіти іншими матеріальними цінностями потерпілого. 

З цією метою, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_11 , залишивши потерпілого самого у кімнаті, почали обшукувати помешкання у пошуках матеріальних цінностей та в результаті спланованих злочинних дій, останні, відкрито заволоділи з житлових кімнат будинку мобільним телефоном «Нокіа 1200» вартістю 226,67 гривень із стартовим пакетом «Київстар», радіоприймачем KIPO» KB-409AC вартістю 178,77 гривень, електрочайником A-PLUS ek1952 білого кольору з підставкою вартістю 215,94 гривень, металевим молотком вагою 600 г. з дерев`яною рукояткою вартістю 50,67 гривень, кухонним ножем Tramontina вартістю 35,70 гривень, чим завдали потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 707,75 гривень. 

Загальний розмір заподіяної ОСОБА_14 матеріальної шкоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 склав 709,75 гривень.

В подальшому, заволодівши вказаним майном, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою уникнення відповідальності за злочинні дії, пригрозили ОСОБА_14 фізичною розправою у разі повідомлення про вчинення злочину до правоохоронних органів, та покинули місце події, досягнувши при цьому раніше поставленої мети.

Захисник ОСОБА_13 , в поданій апеляційній скарзі, просить змінити вирок місцевого та перекваліфікувати дії ОСОБА_11 з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України. 

   Вказує,що оцінюючипокази обвинуваченихкритично,суд незазначив,якими іншимидоказами підтвердженозаздалегідь спланованийнамір обвинувачених,направлений на проникненнядо будинку ОСОБА_14 з метоювчинення розбійногонападу.Не зазначеноякі доказивказують нате,що обвинувачені,прямуючи добудинку, ОСОБА_14 та проникаючив нього,діяли спільно,за попередньоюдомовленістю,з метоювчинення розбійногонападу. 

   У вироку показання потерпілого викладені у вигляді припущень. Суд, надаючи їм оцінку, не маючи спеціальних знань, вказує на те, що потерпілий може не пам`ятати всіх деталей нападу та, в деяких із них, путатися через похилий вік та через те, що подія відбувалася більше 6-ти місяців. Через неповноту судового розгляду, судом були відхилені клопотання захисту з приводу призначення та проведення потерпілому ОСОБА_14 судової психолого- психіатричної експертизи;

   Вважає недопустими докази:

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2018 року, оскільки зміст заяви не відповідає свідченням потерпілого, які він надав суду, де ОСОБА_14 не зміг назвати прізвище обвинувачених, не враховуючи вже їх рік народження, як зазначено у протоколі прийняття заяви;

-протоколи слідчих експериментів від 19.04.2018року, що проведені з підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки у вироку суду не розкрито змісту чому одні показання обвинувачених він відхиляє та оцінює критично, а інші сприймає як належний доказ їх вини, при цьому, відхиляє передбачену п.1 ч.І ст.66 КК України пом`якшуючу обставину активне сприяння розкриттю злочину;

-протоколи огляду та добровільної видачі від 20.02.2018 року, що проведені за участі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки нормами КПК України не передбачено такого процесуального протоколу як огляд та добровільна видача. 

Обвинувачена ОСОБА_11 , в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати вирок місцевого суду та перекваліфікувати її дії на ч.2 ст.186 КК України, або направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд. Зарахувати їй строк попереднього ув`язнення в строк відбування покрання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. Вказує, що домовленості про вчинення злочину з ОСОБА_10 в неї не було, той їй повідомив лише, що потерпілий його родич і вони підуть позичати гроші. Вона особисто потерпілого не чіпала, не погрожувала йому, наміру бити його в неї не було. Стверджує, що потерпілий ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції давали неправдиві показання.

Захисник ОСОБА_12 , в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати вирок місцевого суду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту дослідження доказів.

Вказує на порушення прав його підзахисного, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою клопотання про повернення обвинувального акту в зв`язку з незрозумілим і нечітким обвинуваченням, так як в ньому не вказано:

- на доведеність застосування ОСОБА_10 насильства, чи лише факту погроз його застосування.

- які дії ОСОБА_10 вказують на наявність ознак проникнення у житло, яким шляхом, способом або за допомогою яких засобів останній проник до житла потерпілого.

Стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті не зазначено обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Показання потерпілого містять істотні розбіжності, вони не відповідають обставинам кримінального провадження, зазначеним в обвинувальному акті.

Потерпілий під час розгляду провадження в суді першої інстанції повідомив, що показання, надані ним в ході досудового розслідування слідчому він не читав та слідчий, в його присутності, їх не зачитував, він лише поставив свій підпис у протоколі.

   Судом безпідставно відмовлено в задоволенні відводу судді ОСОБА_1 , в задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та про проведення психіатричної експертизи потерпілого, враховуючи непослідовність його показань.

   Звертає увагу суду на те, що в задоволенні скарги на незаконне затримання ОСОБА_10 , без ухвали слідчого судді, було відмовлено лише через те, що КПК не передбачає можливості її розгляду на стадії дослідження доказів. 

   Висновки суду є суперечливими, оскільки вони ґрунтуються на показаннях обвинувачених, наданих в ході досудового розслідування, без урахування їх показань, наданих безпосередньо в судовому засіданні.

   З рапорту Славутського відділу поліції вбачається, що 20.02.2018 року об 11 год. 14 хв. зателефонувала свідок ОСОБА_15 та повідомила про вчинення злочину. З протоколу прийняття заяви про вчиненне кримінальне правопорушення від потерпілого ОСОБА_14 слідує, що він прийнятий о 18 год. 20.02.2018 року (хоча в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено 13 годину). З урахуванням викладеного, та відстані між містами Хмельницький і Славута, у слідчого ОСОБА_16 о 14 год. 20.02.2018 року не могли перебувати на розгляді зазначені вище документи, а їх відсутність позбавляла останнього законних підстав для прийняття процесуального рішення про внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. 

Судом, при призначенні покарання необгрунтвано не враховано таку пом`якшуючу покарання обставину, як активне сприяння ОСОБА_10 слідству.

Прокурор, в поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених, просить вирок місцевого суду, в частині призначення покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , скасувати та ухвалити новий вирок, яким їх визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити кожному покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених. Санкцією ч.3 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, проте судом не мотивовано чому до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна. Вказаний злочин обвинувачені вчинили з корисливих мотивів, маючи не погашені та не зняті судимості, вину визнали частково, не розкаялись, не сприяли розкриттю злочину, змінювали показання.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених і їх захисників, які підтримали свої апеляційні скарги, заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, заперечив щодо апеляційних скарг обвинуваченої та захисників, дослідившиматеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_11 та вїї інтересахзахисника ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , не підлягають задоволенню.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1, 2ст. 370 КПК України).

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1ст. 407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1ст. 409 КПК Українипідставою для скасування судового рішення, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1ст. 413 КПК України).

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування більш суворого покарання (п.2 ч.1ст. 420 КПК України).

Розглянувши кримінальне провадження, в межах апеляційних вимог, встановлено, що суд першої інстанції, з достатньою повнотою, об`єктивно дослідивши обставини вчинення обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 187 КК України, дав їм правильну юридичну оцінку. Обвинувачення, визнане судом доведеним щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, суд обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винними себе, у цьому злочині, не визнали, вказали, що попередньої змови та проникнення у будинок потерпілого в них не було, не вчиняли щодо нього і розбійного нападу.

Так, за показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 19.02.2018 року, увечері, він разом з ОСОБА_11 та своїм братом розпивали спиртні напої. Близько 23:00 вирішив піти з ОСОБА_11 до знайомого ОСОБА_14 , щоб позичити гроші. Вони постукали у вікно будинку, проте той довго не відчиняв, через що розбилась шибка вікна. Відчинивши двері, потерпілий, який був обурений через розбиту шибку, замахнувся щоб його ударити, проте цього не зробив, оскільки він, захищаючись, штовхнув ОСОБА_14 в груди руками, в результаті чого останній впав спиною до низу та почав розмахувати руками. Намагаючись заспокоїти останнього, вони з ОСОБА_11 підняли його та посадили в сусідній кімнаті на ліжко. З вуха потерпілого йшла кров. Він пояснив ОСОБА_14 , що прийшов позичити у нього гроші. Потерпілий віддав 2 гривні, які мав, та повідомив, що інші кошти у нього забрала соціальний працівник. Залишаючи з ОСОБА_11 будинок, забрав чайник та радіо. Будучи на дворі, вирішив повернутися та попередити потерпілого, щоб той не викликав поліцію, для цього взяв у будинку ножа та приставив до шиї потерпілого. Після чого вийшов з будинку і з ОСОБА_11 пішли додому. Розмовляючи з потерпілим бачив у руках ОСОБА_11 молоток, яким вона замахувалася, проте не може пояснити чому.

Обвинувачена ОСОБА_11 підтвердила розпиття 19.02.2018 року спиртних напоїв з ОСОБА_10 та його братом, крім того вказала, що як у них закінчився алкоголь, вирішили продати комусь мішок картоплі і таким чином заробити грошей. Проходячи повз будинок ОСОБА_14 , ОСОБА_10 запропонував зайти до нього позичити гроші. ОСОБА_10 довго стукав у шибку вікна, так як потерпілий не відчиняв, в результаті чого вона розбилась. Коли ОСОБА_14 відкрив двері, ОСОБА_10 штовхнув його у груди і той впав на спину. ОСОБА_10 присів над потерпілим, проте не може чітко повідомити чи наносив йому удари. В подальшому, піднявши потерпілого, посадили його на ліжко в сусідній кімнаті. ОСОБА_10 почав з`ясовувати у нього чи є гроші. Потерпілий повідомив, що гроші забрала соціальний працівник, а тому має тільки дві гривні, які віддав обвинуваченому. Після чого ОСОБА_10 взяв ножа, приставив його до горла та попередив потерпілого щоб той не викликав поліцію. Злякавшись за життя потерпілого, вона взяла в кутку кімнати молоток і замахнулася, щоб відігнати обвинуваченого від ОСОБА_14 . Звідки у її будинку взявся ніж потерпілого та його телефон, виявлені під час огляду, пояснити не змогла.

Їх показання суд оцінив, як обраний спосіб захисту.

   В процесі розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були перевірені доводи обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , захисників, про непричетність ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до вчиненого розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_14 . Не погодившись з ними, суд привів відповідні докази та аргументи спростування, які обвинувачені і їх захисники не спростовували при перегляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Натомість, обвинувачення, визнане судом доведеним, суд правильно обґрунтував сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів.

Так, показаннями потерпілого ОСОБА_14 стверджується,що в зимовий період, до його будинку прийшли ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , постукали у вікно та просили води, на що він запропонував напитись з криниці. Після цього обвинувачені розбили вікно та повідомили, що розіб`ють всі вікна, якщо він їх не пустить до хати. Переживаючи за цілісність вікон, він пустив обвинувачених до будинку та дав води. Одразу, після цього, ОСОБА_10 штовхнув його і він впав та вдарився головою об підлогу. Вони почали його бити по різним частинам тіла, внаслідок чого він отримав травму лівого вуха. Після цього обвинувачені підняли його, посадили на ліжко, у сусідній кімнаті, та почали вимагати гроші, погрожуючи розправою, зокрема, ОСОБА_10 тримаючи чи то сокиру, чи то ніж (точно пригадати не зміг) погрожував йому, що відріже голову, а ОСОБА_11 , тримаючи молоток, погрожувала розбити голову. Вказав, що погрози сприймав як реальні, переживав за своє життя, плакав та просив його не чіпати. Повідомив обвинуваченим, що грошей немає, оскільки всю пенсію забирає у нього соціальний працівник. Віддав всі наявні у нього гроші, а саме близько 1,50 грн. Вони залишили його та пішли шукати інші матеріальні цінності, які були у будинку. Що саме забрали не бачив, проте, виявив відсутність електричного чайника, мобільного телефону «Нокія», радіоприймача, металевого молотка, ножа, покривала та продуктів харчування: хліба, круп, цукру. Залишаючи будинок, обвинувачені пригрозили розправою, якщо він повідомить, про те що сталося, працівників поліції. Просить покарати їх суворо.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_15 , 20.02.2019 року близько 10:00 ранку вона зайшла до ОСОБА_14 , він був наляканий, повідомив, що вночі до нього увірвалися чоловік та жінка, які його побили, після чого вона викликала працівників поліції. Підтвердила, що у ОСОБА_14 було близько трьох гривень, так як інші гроші, вона, як соціальний працівник, у нього забирає, купує для нього продукти харчування та інші необхідні речі.

Саме вказаним показанням потерпілого та свідка суд першої інстанції надав перевагу, оскільки, окрім того що вони надавались після попередження про кримінальну відповідальність та під присягою, вони є послідовними, узгоджуються як між собою, так із здобутими органом досудового розслідування належними та допустимими доказами.

Зокрема, за даними висновку судово-медичної експертизи №22 від 23.02.2018 року стверджується, що у  ОСОБА_14 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна зовнішньої поверхні лівої вушної раковини, двох синців зовнішньої поверхні правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, мають ознаки походження внаслідок локального ударного прикладання в ділянку лівого вуха та правої гомілки зовні, не менше як тричі, та мають властивості давності виникнення в межах 2-3 діб до проведення огляду, що може відповідати часу події вказаної у постанові  20.02.2018 року, могли виникнути як внаслідок нанесення ударів так і при падінні. Дані ушкодження відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості.

Крім того, об`єктивно вина обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні розбійного нападу, поєднаному із проникненням у житло підтверджується даними:

- рапорту від 20.02.2018 року, згідно якого 20.02.2018 року об 11:14 надійшло повідомлення від соціального працівника, яка дізналася від ОСОБА_14 , що місцеві жителі Круглюки (2 особи) в ніч на 20.02.2018року, шляхом пошкодження вікон, потрапили до будинку, погрожуючи ножем ОСОБА_14 , вимагали гроші. Відомості за даним фактом 20.02.2018року о 14:04 внесенні до ЄРДР за ч. 3 ст. 187 КК України;

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2018року, згідно з яким ОСОБА_14 повідомив, що 19.02.2018року близько 23:00 в с. Миньківці Славутського району ОСОБА_10 та ОСОБА_19 зайшли до його будинку, по АДРЕСА_2 , де відкрито заволоділи його майном, погрожуючи фізичною розправою, застосовуючи ніж та молоток;

- протоколу огляду від 20.02.2018року домогосподарства ОСОБА_14 з доданими фототаблицями, в яких зафіксовано розбиту шибку вікна та частини розбитого скла. При вході, на підлозі, виявлено металеву чашку, яку, зі слів потерпілого, він давав особам, які проникли до нього в житло. Також зафіксовано загальну обстановку у будинку та проведено вилучення слідів пальців рук;

-протоколу огляду та добровільної видачі від 20.02.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції електрочайник, радіо, картку оператора «Київстар», та ОСОБА_11 добровільно видала телефон, ніж та молоток і повідомила, що молоток, який вона видала, є предметом, за допомогою якого вона погрожувала потерпілому; 

- висновку експерта від 28.03.2018 року №12.1-0247:18 щодо ринкової вартості мобільного телефону марки «Нокія» моделі 1200, металевого молотка з деревяною рукояткою вагою 600 грам, кухонного ножа марки «TRAMONTINA», електричного чайника марки «А-PLUS» моделі EK-1952, радіоприймача марки «KIPO» моделі KB-409AC, станом на 19.02.2018року.

- протоколу слідчого експерименту від 19.04.2018року, проведеного з ОСОБА_10 , з якого слідує, що останній повідомив, як разом із ОСОБА_11 прийшли до будинку потерпілого з метою отримати в нього кошти, постукали у вікно, попросили напитися води. Оскільки потерпілий не відкривав, ОСОБА_11 розбила шибку вікна, після чого потерпілий відкрив двері. В подальшому, він штовхнув у груди потерпілого і останній впав. Разом з ОСОБА_11 підняли та посадили на ліжко. Після чого він, взявши зі столу ножа, приставив до горла потерпілого та почав вимагати гроші. Отримавши тільки дві гривні, пішов до сусідньої кімнати, звідки взяв електрочайник та радіоприймач. Бачив як ОСОБА_11 підходила до потерпілого з молотком.

- протоколу слідчого експерименту від 19.04.2018року, проведеного з ОСОБА_11 , відповідно до якого, вона, повідомила, що прийшла до потерпілого разом із ОСОБА_10 , так як, останній, повідомив що може в нього взяти гроші. Оскільки ОСОБА_14 не відкривав довго двері, ОСОБА_10 розбив шибку вікна, після чого ОСОБА_14 відкрив двері будинку. ОСОБА_10 штовхнув потерпілого у груди, від чого той впав спиною на підлогу. ОСОБА_10 присів над ним та почав наносити йому удари кулаком в обличчя. В подальшому вони посадили потерпілого на ліжко, а ОСОБА_10 взяв тонкого кухонного ножа з темною ручкою та приставив до горла, погрожуючи йому та вимагаючи у нього гроші. ОСОБА_14 був наляканий та плакав. Побачивши це, вона взяла в руки молоток та намагалася відігнати ОСОБА_10 від потерпілого. Даний молоток та мобільний телефон, який взяла зі столу, в будинку потерпілого, занесла до себе додому. Залишаючи будинок, чула, як ОСОБА_10 погрожував потерпілому розправою, якщо той викличе поліцію. Ніж, яким ОСОБА_10 погрожував ОСОБА_14 , та який було виявлено у неї дома, приніс саме ОСОБА_10 

- висновку судово-психіатричного експерта №140 від 06.03.2018 року, з якого слідує, що ОСОБА_10 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на період інкримінованого йому злочину та на теперішній час. В період вчинення злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу, крім легкої розумової відсталості, не знаходився. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_10 , в період вчинення злочину, в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходився.

- висновку судово-психіатричного експерта №222 від 18.04.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_11 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на період інкримінованого йому злочину та на теперішній час. В період вчинення злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності, іншого психічного розладу, не знаходилася. Застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_11 , на момент вчинення кримінального правопорушення, в стані паталогічного сп`яніння не знаходилася, а тому могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

- протоколу про результати здійснення негласних слідчих розшукових дій №945т/121/14-2018 від 20.03.2018 року, з якого слідує, що ОСОБА_10 повідомив, що ідея зайти до потерпілого виникла заздалегідь, під приводом «попити води». ОСОБА_11 завдавала потерпілому одного, несильного удару молотком. Молоток та ніж, яким погрожували потерпілому, залишився в ОСОБА_11 . 

Судом дослідженні усі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що докази, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів суд оцінював з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчать про доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_14 . 

Суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано відкинув доводи сторони захисту що цього злочину обвинувачені не вчиняли, оскільки вони є необґрунтованими і спростовуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими судом доказами.

Суд переконливо вмотивував свої висновки, що свідчення обвинувачених не спростовують обставин, установлених за результатами судового розгляду.

Зокрема, за результатами судового розгляду, шляхом співставлення показань потерпілого, свідка, результатів здійсненнянегласних слідчихрозшукових дій№945т/121/14-2018від 20.03.2018року, даних судово-медичного експертного дослідження, протоколів слідчих експериментів, відтворено хронологію розвитку подій вчинення цього злочину.

Висновки суду щодо оцінки доказів винуватості обвинувачених, на що є посилання в апеляційних скаргах, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду відповідає вимогам статей370,374 КПК України.

Доводи апелянтів про те, що судом відхилялись клопотання сторони захисту про визнання недопустимими, зазначених в апеляційних скаргах доказів, не можуть вважатись обґрунтованими, так як, достатніх доводів на неналежне проведення таких процесуальних дій колегії суддів не надано.

Оцінку доказам, у тому числі їх допустимості, суд, у відповідності до положень ст.89 КПК України, надає в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, що і було зроблено, так як вирок суду містить докладні мотиви відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими.

Стаття 94КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вказаних вимог закону місцевим судом дотримано, надано обґрунтовану оцінку як кожному окремо взятому доказу, так і доказовій базі в цілому.

Упродовж розгляду справи місцевий суд, з`ясувавши, передбачені ст.91КПК обставини, що належать до предмету доказування, встановив факт наявності суспільно- небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні вказаного злочину.

Всупереч твердженням апелянтів, у апеляційних скаргах, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення, отримані в порядку, визначеномуКПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силуст.84 КПКє доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне, та про істотне порушення судом приписів ст.94 цього Кодексустороною захисту не наведено.

Що стосується доводів в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_13 та обвинуваченої ОСОБА_11 про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_11 на ч.2 ст.186 КК України, то вони є необґрунтованими і суперечать дослідженим судом доказам.

Згідно з диспозицією ч.2 ст.186 КК України грабіж це відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб,

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.187 КК України розбій- це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. 

Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або 3) організованою групою(ч. 4 ст. 187); 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187), або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187): 6) спрямований на заволодіння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою розуміється раптова, несподівана для потерпілого, короткочасна, агресивна, насильницька дія, спрямована на протиправне заволодіння чужим майном. 

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Напад, пов`язаний із фізичним або психічним насильством- виступає способом заволодіння майном або його утримання.

Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я або втратою працездатності).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо вій протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося.

В разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти  власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Твердження обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисника про неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, в частині кваліфікації її дій як розбій, а не як грабіж, є безпідставними.

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

Так, судом першої інстанції за результатами дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема показань обвинувачених та потерпілого, беззаперечно встановлено, що вчинення даного злочину супроводжувалося нанесення ударів двома особами, що спричинили легкі тілесні ушкодження та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, який зазнав нападу, внаслідок прикладання ножа до шиї та молотка до голови.

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, що був врахований судом першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Отже єдиним чинником який відрізняє ці два суміжних складів злочинів є саме ознака небезпечності насильства для життя та здоров`я потерпілого.

Таким чином, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, мав місце розбій, який передбачає напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникнення у житло.

Підстав не вірити потерпілому ОСОБА_20 , на що є посилання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає, оскільки його показання узгоджуються між собою, з дослідженими місцевим судом доказами та в сукупності доводять винуватість ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчиненні цього злочину.

Так, судом апеляційної інстанції, за результатами дослідження місцевим судом, зокрема, показань потерпілого, свідка ОСОБА_15 , беззаперечно встановлено, що вчинення даного злочину по заволодінню майном ОСОБА_14 супроводжувалося погрозами застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, який зазнав нападу, який ці погрози сприймав як реальні.

Твердження апелянтів про відсутність попередньої змови між обвинуваченими на проникнення до будинку ОСОБА_14 , з метою заволодіння його майном та вчинення інших дій, які вони визнали, в межах інкримінованого обвинувачення, спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, з яких вбачається узгодженість дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та свідчать про єдину направленість умислу на досягнення протиправного результату. 

   Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_13 про те, що суд на підтвердження винуватості обвинувачених, посилається на недопустимі докази, а саме на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2018 року, оскільки зміст заяви не відповідає свідченням потерпілого, які він надав суду, де ОСОБА_14 не зміг назвати прізвище обвинувачених, не враховуючи вже їх рік народження, як зазначено у протоколі прийняття заяви, на протоколи слідчих експериментів від 19.04.2018 року, що проведені з підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки у вироку суду не розкрито змісту чому одні покази обвинувачених він відхиляє та оцінює критично, а інші сприймає як належний доказ вини обвинувачених, при цьому, відхиляє передбачену п.1 ч.І ст.66 КК України пом`якшуючу обставину активне сприяння розкриттю злочину на протоколи огляду та добровільної видачі від 20.02.2018 року, що проведені за участі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки нормами КПК України не передбачено такого процесуального протоколу як огляд та добровільна видача, позбавлені підстав, оскільки суд у вироку, належним чином, мотивував чому прийняв до уваги вказані докази, з чим погоджується колегія суддів. 

Доводи захисту проте,що суд,на підтвердженнявинуватості обвинувачених,посилається на протоколислідчих експериментів,які єнедопустимими доказами, оскількиу вирокусуду нерозкрито змістучому одніпокази обвинуваченихвін відхиляєта оцінюєкритично,не вказує нанедопустимість цихпроцесуальних документів,так якзазначені вних дані,з показань  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в сукупності з іншими доказами, підтверджують вчинення саме ними, інкримінованого їм злочину.

Доводи захисника ОСОБА_12 про те,що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, тобто таким, що ухвалений зістотним порушенням вимог КПК, прав обвинуваченого на захист, без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та без надання їм належної оцінки, позбавлені підстав.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції досліджені всі фактичні обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення, а тому доводи сторони захисту про однобічність і неповноту судового розгляду, а також про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є надуманими.

Необгрунтованими є доводи апелянтів і щодо інших, допущених у кримінальному провадженні порушень кримінального процесуального закону, оскільки таких порушень, які могли б вплинути на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , правильності кваліфікації їх дій і поставити під сумнів законність та обгрунтованність вироку суду і відповідно до ст. 409 КПК України були б підставою для його скасування, колегією суддів не виявлено.

Посилання цього апелянта на те, що судом першої інстанції порушено вимоги Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, вказаних рішень ЄСПЛ,інших нормативних актів, оскільки залишено поза увагою клопотання захисту про повернення обвинувального акту в зв`язку з незрозумілим і нечітким обвинуваченням, так як в ньому не вказано про доведеність застосування ОСОБА_10 насильства, чи лише факту погроз його застосування, які дії ОСОБА_10 вказують на наявність ознак проникнення у житло, яким шляхом, способом або за допомогою яких засобів останній, проник до житла потерпілого, що позбавляє обвинуваченого ефективно захищатись, є необгрунтованими.

Так, п.5 ч.2ст.291 КПК Українипередбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа 5-328кс-16) зазначено, що «під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Визначаючи основні терміниКПК, у пункті 13 частини першої статті 3, законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Водночас уст.291 КПК Українине міститься жодної вимоги щодо змісту формулювання обвинувачення, його форми, об`єму, відповідності підозрі тощо, а тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважає доцільним у кожному конкретному випадку.

Разом з тим, вимоги щодо конкретизованості та повноти обвинуваченняКПК Українивзагалі не містить.

Керуючись вказаною нормою, усі фактичні обставини, які прокурор вважав встановленими, наведено в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушення права на захист обвинувачених, вимог Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, на які є посилання в апеляційній скарзі.

Твердження захисника ОСОБА_12 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті не зазначено обставини, яка обтяжує покарання його підзахисного-вчинення злочину щодо особи похилого віку є надуманими і суперечать відомостям, які зазначені в обвинувальному акті (а.с.8 т.1).

Посилання цього апелянта на те, що оголосивши показання потерпілого ОСОБА_14 , які він давав на досудовому слідстві, після допиту його в суді, для з`ясування суперечностей, суд відступив від засад кримінального провадження змагальності та безпосередності дослідження показань, речей і документів, та сприяв прокурору в доведенні обставин, зазначених в обвинувальному акті, є безпідставними, оскільки суд підтвердив винуватість обвинувачених показаннями потерпілого, які він давав безпосередньо в суді, чим не порушуються зазначені засади кримінального провадження, Крім того сторона захисту не заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про зачитування протоколу допиту потерпілого.

Твердження захисника ОСОБА_12 про необґрунтовану відмову у відводі судді ОСОБА_1 , заявленого захисником, не заслуговують на увагу, оскільки судове рішення, з цього приводу, є чинним і оцінку йому колегія суддів не вправі давати. 

Доводи захисників про позбавлення їх підзахисних права на справедливий суд, з огляду на відмову в задоволенні судом клопотання про виклик свідків слідчих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 позбавлені підстав,,, виходячи з принципу достатності, а тому колегія суддів не вважає такі дії суду порушенням права обвинувачених на справедливий суд.

В ході дослідження письмових доказів судом першої інстанції прокурором долучено до матеріалів кримінального провадження витяг з ЄРДР від 20.02.2018 року та на підтвердження повноважень слідчих, і зокрема, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , надано постанову про доручення розслідування кримінального провадження слідчій групі, а тому посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 про безпідставність не задоволення його клопотання про долучення витягу з ЄРДР від 20.02.2018 року та не можливість використання у якості доказів-слідчих(розшукових) дій, проведених вказаними слідчими, є необґрунтованими.

Ст.242 КПК України передбачені випадки, коли проведення експертизи є обов`язковою.

Судом підставно відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_21 про проведення психіатричної експертизи потерпілому ОСОБА_14 , з врахуванням його похилого віку, непослідовності показань, психічного здоров`я. Як убачається з досліджених судом доказів, потерпілий чітко описує обставини та механізм вчинення щодо нього злочину обвинуваченими, його показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 та частково з показаннями ОСОБА_10 та ОСОБА_19 , і такі його показання не викликали сумнів в місцевого суду і не викликають в колегії суддів.

Безпідставними є посилання захисника і на незаконність затримання ОСОБА_10 , оскільки після допиту потерпілого ОСОБА_14 , проведення огляду його господарства та добровільної видачі ОСОБА_10 викрадених речей, було затримано останнього. Затримання відбулось відповідно до вимог КПК України, зокрема, в присутності двох понятих та його захисника ОСОБА_22 .

Твердження захисника ОСОБА_12 на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є надуманими і спростовуються дослідженими судом доказами, яким суд, відповідно до ст. 94 КПК України дав належне правову оцінку.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 03.05.2018 року було повернуто обвинувальний акт щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_10 до канцелярії суду для визначення автоматизованою системою документообігу колегії суддів, будь-яких процесуальних рішень по суті обвинувального акту суддею не прийнято, а тому, істотних порушень прав обвинувачених, на що є посилання в апеляційній скарзі захисту, бути не могло. рішень

Посилання апелянта Демчишина на безпідставне внесення відомостей в ЄРДР, у цьому провадженні, з огляду на те, що у слідчого ОСОБА_16 , станом на 20.02.2018 року, на 14 год., не могли перебувати протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення від потерпілого ОСОБА_14 та рапорт Славутського відділу поліції не заслуговують на увагу.

Згідно відомостей, які містяться у рапорті від 20.02.2018 року об 11:14 надійшло повідомлення від соціального працівника, яка дізналася від ОСОБА_14 , що місцеві жителі ОСОБА_23 (2особи), в ніч на 20.02.2018 року, шляхом пошкодження вікон потрапили до будинку, погрожуючи ножем, вимагали гроші. Відомості за даним фактом 20.02.2018 року о 14:04 внесені до ЄРДР за ч.3 ст.187 КК України. В подальшому у потерпілого ОСОБА_14 відібрано протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно відомості в ЄРДР внесено на підставі повідомлення соціального працівника, що передбачено Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Даючи оцінку всім доводам апеляційних скарг сторони захисту, колегія суддів вважає, що докази винуватості обвинувачених зібрані в даному кримінальному провадженні і досліджені судом першої інстанції, є достатніми для висновку про скоєння саме ними, інкримінованого їм злочину, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку суду, з підстав, зазначених в апеляційних скаргах захисників, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що19.02.2018 року, близько 23:00 години, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, зайшли на територію господарства ОСОБА_14 , що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та, з метою безперешкодного проникнення в будинок, постукали у вікно житлового будинку. Побачивши, що потерпілий ОСОБА_14 відреагував на стукіт, повідомили йому про бажання зайти до будинку, щоб попити води. Отримавши від нього відмову, розбили скло в одному з вікон будинку, та погрожуючи розбиттям скла у всіх інших вікнах вказаного будинку, продовжили вимагати впустити їх всередину. ОСОБА_14 , сприймаючи погрози пошкодження майна, як реальні, з метою уникнення такого пошкодження свого майна, відкрив вхідні двері до будинку та передав ОСОБА_11 кружку з водою, виконавши при цьому їхні вимоги.

Надалі, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , отримавши безперешкодний доступ у середину будинку, маючи на меті протиправне заволодіння майном ОСОБА_14 , зайшовши в середину будинку, вчинили напад на ОСОБА_14 , який виразився у тому, що ОСОБА_10 , за допомогою власної фізичної сили, штовхнув ОСОБА_14 руками в груди, внаслідок чого останній, втративши рівновагу, впав на підлогу спиною до низу.

В подальшому ОСОБА_10 застосував до потерпілого ОСОБА_14 насильство, що виразилося у нанесенні кулаками ударів по обличчю та голові в область лівого вуха та по різних частинах тіла, в тому числі і правій гомілці ззовні, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження. 

Після цього ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_11 , піднявши ОСОБА_14 з підлоги, посадили його на ліжко у сусідній кімнаті та почали вимагати гроші. Отримавши відмову, ОСОБА_10 схопив зі столу кухонного ножа Tramontina та, приставивши його до шиї ОСОБА_14 , повідомив, що відріже йому голову, якщо той не надасть гроші. В цей час, ОСОБА_11 , схопивши молоток, приклала його до верхньої частини голови ОСОБА_14 та продовжила погрожувати, останньому, нанесенням тілесних ушкоджень небезпечних для життя та здоров`я потерпілого, у вигляді нанесення удару молотком по голові, при цьому також вимагала гроші. Сприймаючи вказані погрози як реальні, побоюючись за своє життя та здоров`я, потерпілий ОСОБА_14 повідомив, що грошей у нього не має, оскільки він передає гроші соціальному працівнику, а при собі є лише 2 гривні та дістав їх із кишені штанів, у яких був одягнутий. ОСОБА_10 забрав вказані гроші та зрозумівши, що ОСОБА_14 , за місцем проживання грошей не зберігає, вирішив разом з ОСОБА_11 заволодіти іншими матеріальними цінностями потерпілого. 

З цією метою, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_11 , залишивши потерпілого самого у кімнаті, почали обшукувати помешкання у пошуках матеріальних цінностей та в результаті спланованих злочинних дій, останні, відкрито заволоділи з житлових кімнат будинку мобільним телефоном «Нокіа 1200» вартістю 226,67 гривень із стартовим пакетом «Київстар», радіоприймачем KIPO» KB-409AC вартістю 178,77 гривень, електрочайником A-PLUS ek1952 білого кольору з підставкою вартістю 215,94 гривень, металевим молотком вагою 600 г. з дерев`яною рукояткою вартістю 50,67 гривень, кухонним ножем Tramontina вартістю 35,70 гривень, чим завдали потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 707,75 гривень. 

Загальний розмір заподіяної ОСОБА_14 матеріальної шкоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 склав 709,75 гривень.

В подальшому, заволодівши вказаним майном, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою уникнення відповідальності за злочинні дії, пригрозили ОСОБА_14 фізичною розправою у разі повідомлення про вчинення злочину до правоохоронних органів, та покинули місце події, досягнувши при цьому раніше поставленої мети.

Давши належну правову оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про вчинення розбою щодо потерпілого ОСОБА_14 - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та правильно кваліфікував дії 

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.3 ст.187 КК України. 

Перевіряючи вирок, в частині правильності призначення покарання обвинуваченим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про не призначення їм обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна не позбавлені правових підстав.

Згідно загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Цих імперативних вимог закону про кримінальну відповідальність суд першої інстанції не дотримався.

Санкцією ч.3 ст. 187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

За змістом цієї норми закону, наряду з основним покаранням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необхідно було призначати і обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з приписами ч.3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються: мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.

За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються: відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання, обрана судом.

Однак, усупереч вказаних вимог кримінально-процесуального закону, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку Славутського міськрайонного суду від 20.12.2018 року судом не зазначено про мотиви не застосування конфіскації майна до обвинувачених, застосування якої є обов`язковим згідно санкції частини статті КК України, за якою вони засуджені.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підлягає скасуванню, в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у відповідності до ст. 65 КК України, колегія суддів ураховує ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відповідно до ст.12КК України є особливо тяжким, вчинений з корисливих мотивів, особи винних, з яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неодноразово судимі за злочини проти власності, наявність непогашених судимостей, характеризуються негативно, не працюють, схильні до вчинення злочинів, обставину, що обтяжує покарання та відсутність пом`якшуючих.

Обставиною, що обтяжує покарання, колегія суддів визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Ураховуючи вищевказане, колегія суддів уважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання за ч.3 ст.187КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла, яке буде необхідним, справедливим та достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню ними нових злочинів.

З врахуванням суспільної небезпечності вчиненого корисливого злочину, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченим реальне покарання, в межах санкції частини статті закону, за який вони засуджується, без застосування ст.75, ст.69 КК України. 

Саме такий вид та розмір покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Посилання захисника ОСОБА_13 та обвинуваченої ОСОБА_11 на суворість призначеного покарання, з наведених в апеляційних скаргах доводів, не дають колегії суддів підстав для призначення ОСОБА_11 більш м`якого покарання, з огляду на те, що вона вчинила злочин, який відноситься до особливо тяжких злочинів, становить велику суспільну небезпеку, через нетривалий час, після відбуття покарання у виді позбавлення волі, продовжила злочину діяльність.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для зарахування ОСОБА_11 , у строк покарання, строку попереднього ув`язнення з 20.02.2018 року, з розрахунку одень день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на що є посилання в її апеляційній скарзі, так як відповідно до ч.5ст.72 КК Українив редакції від Закону №2046-VІІІ від 18.05.2017 року попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. 

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_11 та захисників слід відхилити.

Керуючись ст.ст.404,407,409,413,420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_11 та в її інтересах захисника ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_12 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , залишити без задовлення.

Вирок Славутськогоміськрайонного судуХмельницької областівід 20грудня 2018року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частиніпризначеного покаранняскасувати і ухвалити, в цій частині, свій вирок.

Призначити ОСОБА_10 за ч.3 ст.187 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла.

Призначити ОСОБА_11 покарання за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_3          ОСОБА_2      ОСОБА_4