ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/18988/17

провадження № 61-34981 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Воробйової Тетяни Михайлівни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року в складі судді Салоїд Н. М. та на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року в складі колегії суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору іпотеки припиненим, вилучення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку та вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про заборону відчуження.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04 лютого 2008 року уклала з АКБС «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») договір відновлювальної кредитної лінії № 880/13-302-ВКЛ4, відповідно до умов якого банк надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти в сумі 123 000 доларів США зі сплатою 13,5 % процентів на строк до 02 лютого 2018 року.

В якості забезпечення виконання боргових зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії №880/13-302-ВКЛ4 від 04 лютого 2008 року позивач уклала з банком іпотечний договір від 04 лютого 2008 року, відповідно до умов якого передала в іпотеку банку належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку.

У зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань за договором кредиту 15 жовтня 2009 року на підставі виконавчого напису нотаріуса, який вчинений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1963, звернуто стягнення на предмет іпотеки - вищезазначені житловий будинок та земельну ділянку.

На підставі виконавчого напису нотаріуса органами ДВС було відкрито виконавче провадження, в подальшому виконавчий документ повернуто ПАТ «Укрсоцбанк» у зв`язку з тим, що предмет іпотеки тричі не реалізовано на прилюдних торгах, а стягувач не придбав предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.

Позивач вважає, що іпотека припинилась, оскільки відмова банку від погашення заборгованості за рахунок придбання іпотеки порушує принцип рівності прав та обов`язків кредитора і боржника та штучно призводить до збільшення заборгованості за кредитом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено іпотеку нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 313,3 м2 та земельної ділянки загальною площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в масиві «Обрій» на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району по АДРЕСА_1 яка встановлена на підставі договору іпотеки від 04 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк».

Вилучено запис з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку - реєстраційний номер 6519971 про реєстрацію договору іпотеки від 04 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .

Вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вищезазначених житлового будинку та земельної ділянки.

Суд першої інстанції виходив із того, що відмова від погашення повністю або частково заборгованості за рахунок не реалізованого за наслідками торгів предмета іпотеки порушує права боржника на законне очікування прийняття банком предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості та збільшує заборгованість боржника за кредитним договором. При цьому суд послався на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-222цс15.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2018 року адвокат Воробйова Т. М., яка діє в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача зазначає, що у постанові державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу зазначена можливість повторно пред`явити документ для виконання у строк до 10 квітня 2020 року, а законодавство не містить норм про припинення іпотеки з підстав, зазначених позивачем.

Посилається на висновок Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі 6-133цс17, відповідно до якого якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позивач зазначає, що положеннями статті 49 Закону України «Про іпотеку» на час прийняття рішення суду першої інстанції передбачено право суду на припинення іпотеки.

Позивач стверджує, що наведена відповідачем практика не стосується правовідносин, подібних спірним, посилається на рішення Верховного Суду України у справі № 6-222цс15 від 07 жовтня 2015 року, яким задоволено позов про припинення іпотеки в подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 лютого 2008 року АКБС «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали договір відновлювальної кредитної лінії №880/13-302-ВКЛ4, за умовами якого ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 123 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 02 лютого 2018 року.

04 лютого 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором банк та позичальник уклали іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 313,3 м2 по АДРЕСА_1 на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області та земельну ділянку загальною площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за цією ж адресою.

У зв`язку з порушенням позивачем умов кредитного договору приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І. 15 жовтня 2009 року видав виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1963, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Виконавчий напис нотаріуса видано на погашення заборгованості за кредитом у розмірі 134 001,45 доларів США, з яких 118 644,12 доларів США заборгованості за кредитом, 15 357,33 доларів США заборгованості по процентах, 26 490,53 грн пені. Звернуто стягнення на предмет іпотеки вартістю 165 000 доларів США за погодженням сторін на час укладення договору іпотеки.

На підставі вказаного виконавчого напису постановою державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ від 08 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48028376.

10 квітня 2017 року постановою державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МРУЮ виконавчий документ повернуто ПАТ «Укрсоцбанк» у зв`язку з тим, що предмет іпотеки тричі не реалізовано з прилюдних торгів, а стягувачем не придбано предмет іпотеки за початковою ціною шляхом зарахування своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється з підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях навели позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-222цс15, відповідно до якої припинення іпотеки у зв`язку з застосуванням Закону України «Про іпотеку» є правом суду, рішення якого повинно прийматись з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому слід ураховувати строк договору, розмір заборгованості, а також встановлені у справі обставини, а саме: чи продовжується дія кредитного договору після звернення стягнення на предмет іпотеки; чи звернуто на всю суму заборгованості за кредитом стягнення; які наслідки збереження або припинення іпотеки з огляду на інтереси обох сторін договору кредиту та договору іпотеки; підстави відмови іпотекодержателя від отримання предмета іпотеки; та чи діють сторони добросовісно тощо.

Встановивши обставини справи, враховуючи, що виконавчий напис, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, вчинено ще 15 жовтня 2009 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки у власність порушує принцип рівності прав та обов`язків кредитора і боржника, у зв`язку з чим наявні підстави для припинення іпотеки відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку».

Посилання касаційної скарги на рішення Верховного Суду України від 06 жовтня 2012 року у справі № 3-44гс12, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-133цс17 є необґрунтованими, оскільки обставини даної справи не є подібними обставинам, встановленим судами у вищенаведених справах.

У справі № 6-133цс17 Верховний Суд України зробив висновок: «За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Також згідно зі статтею 49 Закону України «Про іпотеку» якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки».

Доводи касаційної скарги не містять посилання на обставини, які відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-222цс15, підлягають врахуванню судами при вирішенні спору про припинення іпотеки на підставі статті 49 Закону України «Про іпотеку» та які б свідчили про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Воробйової Тетяни Михайлівни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук