Справа № 2а-266/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року

               Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді:                          Мамаєвої О.В.,

                                        при секретарі           Гевак С.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК про зобов’язання вчинити певні дії, треті особи Пенсійний фонд України та Державне казначейство України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 05.03.2010 р. звернулась до суду з адміністративним позовом з вимогами зобов’язати відповідача здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”, забезпечити її виплату, вказуючи, що  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” їй надано статус „дитина війни”, відповідно до ст.6  вказаного Закону вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у порушення вимог чинного законодавства така допомога їй з 01.01.2008 р. до 01.04.2010 р.  виплачувалась не у повному обсязі, недоплаченою вважає суму в розмірі 2829,90 грн. Одночасно просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

У судове засідання позивач не зявилась, про день слухання справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК у судове засідання не з’явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.

У відгуку на позов управління ПФУ у Красноперекопському районі вказали що, з позовними вимогами позивача не згодні. Зазначили, що згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії чи щомісячне пожиттєве утримання або державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2008р. по 21.05.2008р. виплата надбавки дітям війни здійснювалась  відповідно до ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  яким було внесено зміни до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема встановлено, що дітям війни встановлюється державна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А саме,  з 01.01.2008 р. – 47 грн., з 01.04.2008 р. –  48,10 грн. Рішенням КСУ від 22.05.2008р. визнано п.41 розділу 2 ЗУ “Про Державний бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, не відповідає Конституції України, однак дана норма закону втратила сила лишу від для прийняття рішення. Отже, з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. виплати дітям війни проводили правомірно. Постановою КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, були встановлені надбавки до пенсії дітям війни у таких розмірах – з 22.05.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн. та з 01.10.2008р. – 49,80 грн.

Від Пенсійного фонду України надійшли клопотання про розгляд справи у відсутності представника ПФУ; пояснення щодо позову, згідно яких вимоги позивача вважають безпідставними. Законом “Про Державний бюджет України на 2008 р. та  внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” викладена у новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання, виплачується підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Рішенням КСУ від 22.05.2008 р. названа норма визнана такою, що не відповідає Конституції України, але  виплати позивачеві у період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. проводились відповідно до чинного законодавства.

Після ухвалення Конституційним судом України зазначеного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування цього підвищення та не поновлено норму у попередній редакції. Постановою КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту деяких категорій громадян”, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання  чи державної грошової допомоги, що виплачується замість допомоги, підвищення проводиться у таких розмірах – з 22.05.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн. та з 01.10.2008р. – 49,80 грн. Крім того, виплата підвищення до пенсії дітям війни потребує фінансування з Державного бюджету України, обсяги якого можуть визначатися лише законом про Державний бюджет. У Державному бюджеті на 2006 -2007 роки не передбачено видатків на виплату підвищення до пенсії дітям війни.

Також зазначено, що до даних правовідносин не може застосовуватись ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, щодо використання терміну “мінімальна пенсія за віком”, оскільки вказаний термін поширюється виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно із цим законом. Вважають, вимоги позивача про нарахування управлінням ПФУ у Красноперекопському районі суми за період з 01.01.2008 р. по теперішній час суперечать законодавству. Крім того, просять застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачені ст.ст. 99, 100 КАС України.  

Від представника 3-ї особи Держказначейства України надійшли заперечення на позов, згідно яких зазначено, що як окрема юридична особа Дерказначейство України самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями. Відповідно до своїх повноважень не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходів щодо виплати пенсії дітям війни, рахунків управління ПФУ у Красноперекопському районі АРК не обслуговує. Держказначейство прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало. Тому просить суд в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України відмовити у повному обсязі.  Справу просять розглядати у відсутність представника Державного казначейства України.

 Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне  позов задовольнити частково.

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась  01.09.1942 року в с. Громівка Новотроїцького району Херсонської обл., є громадянкою України  /а.с.7/.

Згiдно вiдомостей Управлiння працi та соцiального захисту населения Красноперекопської міської ради /а.с.8/ та вiдповiдно до ст.1 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», вона є дитиною вiйни та має право на державну допомогу у випадках i на умовах, передбачених цим Законом та iншими законами України.

Вiдповiдно до ч. 1 ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя ЗУ «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту) пенсiї або щомiсячне довiчне грошове утримання чи державна соцiальна допомога, що виплачується замiсть пенсiї, пiдвищується на 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком.

Статтею 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування» на Пенсiйний фонд покладено керiвництво та управлiння солiдарною системою, збiр, акумуляцiя та облiк страхових внескiв, призначення пенсii та пiдготовка документiв для її виплати, забезпечення своєчасного i в повному обсязi фiнансування та виплати пенсiй, допомоги на поховання, здiйснення контролю за цiльовим використання коштiв Пенсiйного фонду, вирiшення питань, пов’язаних з ведениям облiку пенсiйних активiв застрахованих осiб на накопичувальних пенсiйних рахунках, здiйснення адмiнiстративного управлiння накопичувальним фондом та iншi функцiї, передбаченi Законом i статутом Пенсiйного фонду.

Положенням про управлiння Пенсiйного фонду України в районах, мiстах i районах у мiстах, затвердженого Правлiнням ПФУ вiд 30.04.2002 року, вiдповiдно до п. 1.1 Роздiлу 1 Положення про головнi управлiння ПФУ в АР Крим, областях, мiстах Києва та Севастополя, затвердженого Постановою ПФ України вiд 27.06.2002 року, згiдно яких, управлiння Пенсiйного фонду України в Красноперекопськом районi є органом виконанчої влади та суб’єктом владних повноважень, встановлено, що до основних завдань управлiння входять забезпечення своєчасного i в повному обсязi фiнансування та виплата встановлених законодавством пенсiй, допомоги на поховання та iнших виплат, якi згiдно iз законодавством здiйснюються за рахунок коштiв Фонду та iнших джерел, визначених законодавством.

Згiдно ст.7 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», фiнансове забезпечення державних соцiальних гарантiй, передбачених дим Законом, здiйснюсться за рахунок коштiв державного бюджету України.

Разом з тим, п. 12 ст. 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рiк” дiя норми ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни» була зупинена на 2007 рiк.

Також, ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» встановлено, що у 2007 роцi пiдвищення пенсiї або щомiсячного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, яка виплачусться замiсть пенсiї, вiдповiдно до ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей війни», виплачусться особам, якi є iнвалiдами, у розмiрi 50 вiдсоткiв вiд розмiру надбавки, встановленої для учасникiв вiйни.

Рiшенням Конституцiйного суду України вiд 9.07.2007 року визнано такими, що не вiдповiдають ст.ст.1,3,6,8,19,21,22 Конституцiї України, у тому числi i норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» - п.12 ст.71 та ст.111 Закону.

Згiдно до ч.2 ст.73, ст.74 ЗУ «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремi положения визнаються такими, що не вiдповiдають Конституції України, вони втрачають чиннiсть з дня прийняття Конституцiйним судом України рішення про їх неконституцiйнiсть, що має преюдиціальне значення для судiв загальної юрисдикдiї при розглядi ними позовiв у зв’язку з правовiдносинами, якi виникли внаслiдок дії положень статтей вищезазначених законiв, якi визнанi неконституиiйними.

Пiдпунктом 2 пункту 41 роздiлу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесения змiн до деяких законодавчих актiв України” були внесенi змiни до статгi 6 ЗУ “Про соцiальний захист дiтей вiйни”, вiдповiдно до яких, вона викладена в новiй редакцiї, зокрема, встановлено, що дiтям вiйни встановлюється державна соцiальна допомога у виглядi надбавки до пенсiї у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Рiшенням Конституцiйного суду України вiд 22.05.2008 року визнано, що п.п.2 п.41 роздiлу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк  та внесення змiн до деяких законодавчих актiв України» не вiдповідає Конституцiї України.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Статтею 1 Конституції України, Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії, що  визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року , відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, фактично вимога позивача є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм.

Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закони України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", постанова КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, мають відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про соцiальний статус дiтей вiйни». Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Позивач наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної допомоги. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання, тобто,   між   позивачем   і  державою  встановлено   певний   правовий  зв'язок  у  визначеній  сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадянам України, яким встановлено статус “дітей війни”.

Отже, встановлення Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", постановою КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” розміру виплат державної допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом.

Враховуючи викладене рiшенням Конституцiйного суду України вiд 9.07.2007 року визнано такими, що не вiдповiдають ст.ст.1,3,6,8,19,21,22 Конституції України, у тому числi i норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» - п.12 ст.71 та ст.111 Закону, та рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року визнано, що п.п.2 п.41 роздiлу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення  змін  до деяких законодавчих актiв України» не відповідає Конституції України.

Суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку не надання вказаної, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки .

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем прав позивача.

Оскільки на час розгляду справи у суді мінімальний розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми, мiнімальний розмiр пенсiй за вiком встановлюється у розмiрi прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, має застосовуватись розмір мінімальних пенсії за віком, який визначений ст. 28  ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв. Позивачка звернулась до суду 24.02.2010 р. з позовними вимогами за період з 01.02.2009 р., тобто за межами річного строку.

Пропущення строку звернення до адмiнiстративного суду є пiдставою для вiдмови у задоволеннi адмiнiстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторiн. Пенсійний фонд України в своїх письмових запереченнях посилається на положення ст.ст.99, 100 КАС України, як на підставу у вiдмові  в задоволенні  позову  у зв’язку з пропуском річного строку, в частині, що виходять за його межі.

Доводи позивача у позовній заяві про те, що про належнiсть права на вказанi соцiальнi виплати, їй стало вiдомо лише у теперiшнiй час iз засобiв масової iнформації, суд визнає необґрунтованими, оскiльки вона  своєчасно була повiдомлена Красноперекопським УПСЗН про отримання статусу «дитини війни» i про можливість користування пiльгами вiдповiдно до Закону «Про соцiальний захист дiтей вiйни», а тому могла, в разi незаконної вiдмови у виплатi державної соціальної допомоги, звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.

Також позивачу нiчого не заважало самостiйно своєчасно дiзнатися про прийняття Конституцiйним Судом України  рiшень вiд  09.07.2007 року та 22.05.2008 р.  iз засобiв масової iнформацiї або  вiд посадових осіб  управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК, однак вона цього не зробила.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги: - за період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. не підлягають задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки  Рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 набрало законної сили з дня його ухвалення - 22.05.2008 р.;

- за період з 22.05.2008 р. по  04.03.2009 р. не підлягають задоволенню у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду;

- за період з 05.03.2009 р. позовні вимоги підлягають задоволенню по 28.02.2010 р., оскільки  позичка звернулась до суду  в березні 2010 р.  до виплати  допомоги за березень м-ць, довідка  відповідача містить дані  про виплати у 2010 р. лише за січень-лютий м-ць. Недоплачена щомісячна державна соціальна допомога, встановлена ст.6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни», в розмiрi 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком, повинна  обчислюватися  з урахуванням  встановленого законом прожиткового мiнiмуму для осiб, які втратили працездатність, та за період з 05.03.2009 р.  по 28.02.2010 р., підлягає перерахунку.

Статтею 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України» встановленi розмiри прожиткового мiнiмуму для осiб, які втратили працездатність, з 01.10.2008 року — 498 грн. Статтею 54 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009р.”, встановлено, що у 2009 р. прожитковий мінімум  на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 р..

З 01.11.2009 р. розмір прожиткового мiнiмуму для осiб, які  втратили  працездатність становить  573 грн., з 01.01.2010 р. –  695 грн., що передбачено Законом  України  від 20.10.2009 р. № 1646-VI  «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

Таким чином, щомiсячна державна соціальна допомога дiтям війни відповідно до Закону  за період з 05 березня 2009 р. по 28 лютого 2010 р., що підлягала  виплаті позивачу, складає 1936,72 грн., виходячи з наступного рахунку:

з 05 березня 2009 р. по 01 листопада 2009 р.    - 1045,80 грн. (498,00  х 30% х 7 м-ців) +  130,12 (149,40 : 31 х 27 днів) =1175,92 грн.;

з 01 листопада 2009 р. до 01 січня 2010 р. по 171,90 грн. (573 грн. х 30%) х 2 м-ці =343,80 грн.;

з 01 січня 2010 р. по 28 лютого 2010 р. по  208,50 грн. (695 х 30%) х 2 м-ці = 417 грн.

Загальна  сума  становить  1936,72 грн. (1175,92 + 343,80 + 417).

На пiдставi п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. «Про деякi питания соцiального захисту окремих категорій громадян», позивачу, як дитинi вйни, вiдповiдачем були встановленi та виплаченi надбавки до пенсії, виходячи із періоду, що підлягає  задоволенню, становила  49,80 грн.  щомісячно, тобто  547,80 + 43,37 = 591,17 грн. (49,80 х 11)+ (49,80 : 31 х 27). Таким чином, загальний розмiр щомiсячних надбавок, визначених судом, які пiдлягають виплатi позивачеві,  становить  1345,55 грн.  (1936,72  – 591,17).

Крiм того, суд не приймає до уваги доводи представника вiдповiдача про необхiднiсть застосування положень Постанови КМУ вiд 28.05.2008 року «Про деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян» для визначення розмiру соцiальної допомоги дітям війни у перiод з 22.05.2008 року, оскiльки визначений в ній розмiр даної допомоги суперечить вищевказаним положениям ст.6 ЗУ «Про соцiальний захист дiтей війни».

З урахування викладеного, а також вимог ст.113 Конституцiї України, суд вважає за необхiдне застосувати для визначення розмiру соцiальної допомоги позивачки, як дитинi вiйни, вищевказану норму дiючого на той час ЗУ «Про соцiальний захист дiтей війни».

Керуючись ст.ст. 1, 6, 7 Закону  України  «Про соцiальний захист дiтей війни» (у редакції Закону України від  18.11.2004 року),  ст. 54 Закону  України  «Про Державний бюджет України на 2009р.», Законом  України  від 20.10.2009 р. № 1646-VI  «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 28, 58 Закону  України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями  Конституційного Суду України вiд 09.07.2007 року, 22.05.2008 року, ст.113 Конституції України,  ст.ст.9, 11, 12, 71, 94, 99, 100, 122, 159 - 163, 167, 186 КАС України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати Управлiння Пенсiйного фонду України в Красноперекопському районi АР Крим нарахувати i виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині вiйни, вiдповiдно до ст.6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни», в розмiрi 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком, що обчислюється з урахуванням встановленого прожиткового мiнiмуму для осiб, які втратили працездатнiсть, згiдно  до  ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесения змiн до деяких законодавчих актiв України» та ст.1 Закону України від 20.10.2009 р. “Про встановлення прожиткового мінімуму” за перiод з 05.03.2009 р.  по 28.02.2010 р., у розмiрi 1345,55 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду АРК через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення у повному обсязі, якщо постанову було проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви обчислюється з дня отримання нею постанови, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :