Справа №731/537/19

Провадження №2/731/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретарів Трохименко Т.І., Чичоти В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача Жайворонка І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Варвинської районної державної адміністрації Козлової Оксани Анатоліївни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина. До складу спадщини входить, зокрема, і будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності домоволодіння від 01 лютого 1990 року за матір`ю було зареєстровано право власності на цей будинок. Позивачка є єдиним спадкоємцем, який протягом встановленого законом строку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Прийнявши спадщину після смерті матері, вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на будинок, проте отримала відмову у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа - свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 01 лютого 1990 року. Коли ж вона звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, то під час розгляду справи дізналася, що 20 травня 2016 року право власності на вищевказаний будинок на підставі технічного паспорта зареєстровано за її братом ОСОБА_4 . Переконана, що така реєстрація суперечить закону, адже технічний паспорт, виданий замовнику, не є підставою виникнення права власності на житловий будинок. При цьому, оскільки житловий будинок та господарські будівлі побудовані в період з 1974 до 1990 року, то державний реєстратор зобов`язана була перевірити, чи не зареєстровано право власності на нього за іншою особою, зокрема зробити запит до КП «Прилуцьке МБТІ» Чернігівської міської ради. Вона звернулась до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень в порядку адміністративного судочинства. На виконання постанови Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у адміністративній справі за її позовом державний реєстратор скасувала рішення про державну реєстрацію права на будинок за ОСОБА_4 та внесла запис про скасування державної реєстрації прав. Проте постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року вищевказані судові рішення скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства. 12 листопада 2019 року їй стало відомо, що 17 жовтня 2019 року державний реєстратор поновив рішення про державну реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 . Просить скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області Козлової Оксани Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29731585 від 24 травня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 929320174211, номер запису про право власності: 14639724 від 20 травня 2016 року, яким зареєстровано за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено відкрите підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження на 10 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 10 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 січня 2020 року. За клопотанням представника відповідача розгляд відкладено до 18 лютого 2020 року, а у зв`язку із закінченням робочого часу - до 03 березня 2020 року. Ухвалою від 03 березня 2020 року витребувано у державного реєстратора оригінал реєстраційної справи, відповідно до якої за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представники адвокат Атавін О.С. та адвокат Затенко Г.В. під час судового розгляду позов підтримали в повному обсязі. Пояснили, що відповідач ОСОБА_4 не мав права звертатися до державного реєстратора із заявою про реєстрацію житлового будинку за ним, оскільки право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано в органах БТІ за іншою особою. Разом з тим, державний реєстратор, отримавши заяву відповідача про державну реєстрацію за ним права на нерухоме майно (будинок), повинна була перевірити, чи не зареєстровано право власності на спірний будинок в органах БТІ за кимось іншим. Строк позовної давності для звернення до суду не пропущено, оскільки справа тривалий час розглядалася в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач ОСОБА_4 , в судовому засіданні позов не визнав.

Представник відповідача Жайворонко І.В . в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що державна реєстрація прав на нерухоме майно відбулося відповідно до діючого законодавства. Оскільки свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не скріплене гербовою печаткою, то не можна вважати, що право власності на спірне домоволодіння зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_6 в органах БТІ. Крім того, пройшов строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Варвинської районної державної адміністрації Козлова О.А., в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, а також відзив на позовну заяву (а.с. 49-50). У відзиві зазначила, що позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора, оскільки здійснена нею реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_4 відбулася виключно з вини останнього.

Заслухавши пояснення позивача та представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_6 доводиться матір`ю позивачеві ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження позивача (а.с. 8, 9), а також відповідачеві ОСОБА_4 , оскільки позивач зазначає про це в позовній заяві, а відповідач не висловив з цього приводу жодних заперечень.

Відповідно до свідоцтва № 137 про право особистої власності домоволодіння від 01 лютого 1990 року, висновку Прилуцького МБТІ від 01 лютого 1990 року та довідки КП «Прилуцьке МБТІ» № 1008 від 08 червня 2016 року право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 10, 15, 16).

Твердження представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Жайворонка І.В., про те, що право власності на спірний будинок не зареєстровано в органах БТІ, спростовується матеріалами дослідженої у судовому засіданні інвентаризаційної справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

Після її смерті відкрилася спадщина, яку позивач ОСОБА_1 прийняла.

Проте у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок нотаріусом відмовлено через відсутність у спадкоємця оригінала правовстановлюючого документа - свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 01 лютого 1990 року (а.с. 10).

В провадженні судді Варвинського районного суду Чернігівської області Савенка А.І. з 10 березня 2020 року перебуває цивільна справа №731/365/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_9 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а також позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_9 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, яка ухвалою суду від 06 березня 2018 року зупинена до набрання законної сили рішенням Вищого адміністративного суду України по справі № 731/96/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації Варвинської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

У справі № 731/96/17 позивач зверталася до суду з аналогічними позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області Козлової О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29731585 від 24 травня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 929320174211, номер запису про право власності: 14639724 від 20 травня 2016 року, яким зареєстровано за ОСОБА_4 , право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року в адміністративній справі № 731/96/17 скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, провадження у справі закрито та роз`яснено, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства (а.с. 29-33, 24-26, 27-28).

Розглядаючи заяву представника відповідача адвоката Жайворонка І.В. про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що звернення відповідача за захистом своїх порушених прав як з вимогою про скасування рішення про реєстрацію речових прав, так і з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, здійснювалося в межах строку позовної давності. При цьому суд зазначає, що під час розгляду заявлених позивачем вимог, зокрема у 2019 році, існував період, під час якого оспорювана державна реєстрація була скасована, тобто позивач взагалі не мав підстав для звернення до суду з даним позовом, що підтверджується ухвалою суду у справі №731/340/19 від 05 вересня 2020 року про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Однак після відновлення державним реєстратором оспорюваного запису 17 жовтня 2019 року у позивача повторно виникла підстава для звернення до суду, про що вона і зазначила у своєму позові. Крім того, суд враховує і те, що спір про скасування рішення про реєстрацію речових прав більше двох років розглядався в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. При цьому спірні правовідносини виникають здебільшого між позивачем та особою, за якою зареєстровано спірне майнове право. Такий правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в адміністративній справі №826/1656/18.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №188355576 від 12 листопада 2019 року вбачається, що право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області Козлової Оксани Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29731585 від 24 травня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 929320174211, номер запису про право власності: 14639724 від 20 травня 2016 року (а.с. 13-14).

Вказана реєстрація права власності на будинок скасовувалась державним реєстратором 21 грудня 2017 року на підставі постанови Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в адміністративній справі №731/96/17, проте 17 жовтня 2019 року на підставі постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року відновлена знову.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майна та їх обтяжень» та цим Порядком.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визначено порядок проведення державної реєстрації прав, який включає в себе, зокрема, прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Згідно зі ст. 23 Закону № 1952-ІV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Статтею 24 Закону № 1952-ІV передбачені випадки, коли державний реєстратор може відмовити у реєстрації прав та їх обтяжень. Це, зокрема, може бути здійснено у разі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 27 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі: свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 31 Закону № 1952-ІV передбачено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку. Проте зазначені особливості стосуються лише тих об`єктів нерухомості, щодо яких раніше не проводилась державна реєстрація прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

З реєстраційної справи вбачається, що заявник ОСОБА_4 подав державному реєстратору заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, копію паспорта та ІПН, копію технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданий йому як замовнику, копію державного акта на право власності на земельну ділянку за достовірність відомостей у яких він і несе відповідальність. При цьому ОСОБА_4 не довів, що він не знав про те, що право власності на будинок зареєстровано за його матір`ю, або, що він повідомляв державного реєстратора про реєстрацію права власності за іншою особою.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/ або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З інформації, що міститься в наданому державному реєстратору технічному паспорті, вбачається, що житловий будинок та господарські будівлі побудовані в період з 1974 року по 1990 рік включно.

У 1974 - 1990 роках питання набуття та реєстрації права власності регулювались, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрація проводилась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1 (п. 7 Інструкції).

До Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, який є Додатком 1 до Інструкції, належали, зокрема, свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів (п. 16 Переліку).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано лише 13 січня 2005 року (матеріали реєстраційної справи).

Отже, державний реєстратор зобов`язана була зробити запит до КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» для з`ясування питання про те, чи не зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в органах БТІ.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до правого висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у справі №823/588/16 від 04 грудня 2019 року, належними відповідачами у спорах про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в цивільній справі №209/2599/17 наголошено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у справах за позовами до державного реєстратора із залученням третьої особи спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та третьою особою. До того ж, за змістом висновків Великої Палати, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Таким чином, державний реєстратор не може бути відповідачем у справі, а лише третьою особою.

Отже, у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора, зважаючи на вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, слід відмовити.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16 січня 2019 року у справі №755/9555/18 та від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а, після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (п. 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

За таких обставин позовні вимоги до ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію за ним права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача сплачений нею судовий збір (пропорційно до задоволених позовних вимог) у сумі 768 гривень 40 копійок (а.с. 1,2,3).

Керуючись ст.ст. 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

Скасувати запис державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області Козлової Оксани Анатоліївни про право власності №14639724 від 20 травня 2016 року, яким зареєстровано за ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Варвинської районної державної адміністрації Козлової Оксани Анатоліївни (юридична адреса: 17600, Чернігівська область, смт Варва, вул. Шевченка, 38) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 квітня 2020 року.

Суддя А.І.Савенко