Справа №2-28/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 року Бериславський районний суд Херсонської області

    в складі:    головуючого судді       Радченко С.В.

               при секретарі               Глушковій Л.М.

за участю представників позивача             ОСОБА_1

відповідача             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних в результаті скоєння злочину, посилаючись на те, що  17.03.2009 року постановою слідчого СВ Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області було закрито кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по факту заволодіння чужим майном. Внаслідок закриття кримінальної справи її позов залишився не розглянутим. Сума матеріальних збитків, заподіяних позивачкою крадіжкою її майна становить 7500грн. Крім того їй було спричинено моральної шкоди розмір якої оцінює в 2000грн. Просить стягнути на її користь з відповідачів солідарно 7500грн. майнової та 2тис.грн. моральної шкоди.

    У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Позивачка пояснила, що в кінці червня 2006 року в м.Бериславі з плану під індивідуальне житлове будівництво було викрадено 10 плит перекриття, які належали їй на праві приватної власності. Вона звернулася із заявою до Бериславського РВ УМВС. В ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що плити перекриття були вивезені з її плану гр-ном ОСОБА_5, якому ці плити незаконно продала ОСОБА_4

    Відповідачка ОСОБА_4 суду пояснила, що дійсно продала ОСОБА_5 десять плит перекриття за 1490грн. з плану, який вона вважала належним її матері. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, оскільки позивачка не надала суду доказів, що плити належали їй.

    Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно купив 10 плит перекриття у ОСОБА_4 за 1490грн. Документів, що підтверджували б право власності на плити продавця він не питав, оскільки був впевнений в їх належності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об”єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи, що фактичні обставини справи були встановлені при розслідуванні кримінальної справи №060213/2006, порушеної за заявою ОСОБА_3 по факту крадіжки належного їй майна, суд вважає можливим застосувати аналогію закону та вважає такими, що не потребують доказування обставини, встановлені постановою слідчого Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області про закриття кримінальної справи від 17.03.2009 року, яка не була оскаржена сторонами, інтересів яких стосується, тобто є чинною (а.с.3-7).

Так, судом встановлено, що в кінці червня 2006 року, в м.Бериславі, гр-ка ОСОБА_4, внаслідок помилки відносно належності майна, продала громадянинові ОСОБА_5 десять плит перекриття з плану будівництва житлового будинку по вул.Українській, 12, а саме п”ять плит ПК 54-12 б/у, та п”ять плит ПК 60-12 б/у.

Слідчим було встановлено, що зазначені плити належали на праві приватної власності гр-ці ОСОБА_3, яка була визнана потерпілою по кримінальній справі.

Також слідчий встановив, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не вбачається умислу на заволодіння чужим майном, корисливих мотивів вони не переслідували, їх дії були обумовлені помилковими уявленнями щодо належності будматеріалів, тому кримінальна справа була закрита, а потерпілій рекомендовано звернутися до суду в цивільно-правовому порядку.

Допитана у судовому засіданні слідчий Мєлєхова А.І. підтвердила суду, що при розслідуванні кримінальної справи було достовірно встановлено, що шкода гр-ці ОСОБА_3, внаслідок втрати майна, була заподіяна діями ОСОБА_4 яка помилково продала плити перекриття з плану будівництва потерпілої та ОСОБА_5, який придбав зазначені плити у ОСОБА_4, та вивіз їх з плану, не пересвідчившись належним чином щодо належності придбаваємого ним майна.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, підлягає стягненню в натурі на користь позивачки майнова шкода, що спричинена їй  незаконними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Визначаючи розмір спричиненої шкоди суд бере за основу довідку відділу оцінки та експертизи навчально-консультаційного центру, відповідно до якої ринкова вартість залізобетонних плит перекриття станом на 10.12.2009 року становить: ПК 54-12 б/у - 481,60грн.; ПК 60-12 б/у – 884,88грн. (а.с.26). Таким чином, загальний розмір шкоди буде становити (5 х 481,60) + (5 х 884,88) = 6832грн.40коп. і ця сума повинна бути стягнутою пропорційно з відповідачів, за умови неможливості виконання зобов”язання в натурі.

Визначаючи розмір спричиненої шкоди позивачці кожним з відповідачів, суд вважає, що ОСОБА_4 повинна нести відповідальність в розмірі фактично отриманих нею коштів за незаконно продані плити в сумі 1490грн.

Решта суми повинна бути стягнутою з ОСОБА_5, який використав плити для підприємницьких цілей, тобто перепродав їх по більш великій ціні.

Також підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати, які слід стягнути з відповідачів у рівних частинах.

Щодо заявлених позивачкою вимог про відшкодування моральної шкоди, то як роз”яснено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”- відповідно до загальних підстав Цивільно-правової відповідальності, обов”язковому з”ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинного зв”язку з протиправними діями заподіювача і вини останнього.

Позивачкою не доведено у судовому засіданні наявність спричиненої їй моральної шкоди, також суд не вбачає будь-яких протиправних дій і вини відповідачів, направлених на спричинення такої шкоди.

Керуючись ст.212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов задовольнити частково.

Зобов”язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у місячний термін після вступу рішення в законну силу передати в натурі ОСОБА_3 п”ять плит перекриття ПК 54-12 та п”ять плит перекриття ПК 60-12.

В разі неможливості виконання зобов”язання в натурі, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1490грн., та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнути 5342,40грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 171грн. судових витрат, по 85грн.50коп. з кожного.

В решті позовних вимог – відмовити.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                         С.В. Радченко