Справа № 755/13062/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2020 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовними вимогами, якими просить стягнути з МТСБУ як гаранта зобов`язань ліквідованого Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» 43 140,56 грн., які мотивує тим, що 09 вересня 2011 року о 02:30 год. на перехресті вул. Варшавська у м. Львові трапилася дорожньо-транспортна пригода. 16 квітня 2013 року Шевченківським районним судом в м. Львові ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, задоволено. 22 травня 2013 року видано виконавчий лист № 1328/9156/12, який скеровано до Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, постановою було відкрито виконавче провадження. В подальшому в зв`язку з ліквідаційною процедурою ПАТ «Українська екологічна страхова компанія», державним виконавцем виконавче провадження завершено, при цьому, державний виконавець передав виконавчий лист до ліквідаційної комісії ПАТ «Українська екологічна страхова компанія». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року по справі № 5011/46/12625-2012 ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» ліквідована внаслідок процедури банкрутства. Позивач неодноразово звертався до МТСБУ, як до гаранта зобов`язань ліквідованого ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» щодо здійснення виплати належних позивачеві коштів. 17 квітня 2018 року на адвокатський запит надано інформацію до якого було долучено копію листа від 20 лютого 2018 року та 10 травня 2017 року про відмову у проведенні такої виплати.

15 січня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про повернення позовної заяви.

05 серпня 2019 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10 вересня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30 жовтня 2019 року Моторним (транспортним) страховим бюро України подано відзив на позовну заяву, мотивуючи відзив тим, що позовні вимоги не визнають в повному та просять застосувати строки позовної давності, оскільки провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2012 року, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство вказаного боржника було опубліковано у газеті Голос України № 196 (5446) від 18 жовтня 2012 року де надавалася можливість кредитором звернутися з заявою про включення їх в реєстрі кредиторів, а для цього не обов`язково було мати рішення суду. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості відновлення спеціального процесуального строку встановленого у ч. 2 ст. 14, а тому строк заявлених вимог до МТСБУ має відбуватися в межах загального строку позовної давності, який становить три роки.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

29 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ УЕСК» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів №АА0078724.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Судом встановлено, на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 16 квітня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування. Судом присуджено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 38 500грн. страхового відшкодування, 3871,62 трьох відсотків річних, 768,94, а всього на загальну суму 43 140,56 грн.

22 травня 2013 року Шевченківським районним судом міста Львова видано виконавчий лист по справі №1328/9156/12 р. про стягнення Публічного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 43 140,56 грн.

14 червня 2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києва Журбою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38435288.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (в редакції на момент настання страхового випадку)

Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основними завданнями МТСБУ, серед іншого, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. (п.39.1 та п.39.2 ст.39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів»)

Згідно до Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженої Рішенням Президії Моторного (транспортного ) страхового Бюро України від 31.03.2005 року, Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, встановлених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі недостатності коштів та майна страховика - члена Бюро, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. (ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, ці обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2013 року по цивільній справі №1328/9156/12, тому не потребують доказуванню, як це передбачено ст.18 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно положень п. 20.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Відповідно до п.п. г п. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду, на умовах визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та /або ліквідації, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про припинення діяльності Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» та відсутність відомостей про правонаступництво. До теперішнього часу не затверджено ліквідаційний баланс страховика, не визначена ліквідаційна маса, у зв`язку з чим неможливо встановити спроможність страховика (боржника) виконати свої зобов`язання перед кредиторами, встановити черговість задоволення вимог. Наразі ліквідаційну процедуру не завершено. Розділом ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», врегульовано порядок проведення ліквідаційної процедуру та порядок погашання кредитних зобов`язань боржника.

Враховуючи вище викладене та те, що триває процедура ліквідації Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» вимоги до Моторного (транспортного) страхового бюро України є передчасними оскільки лише після встановлення неможливості погашення заборгованості перед кредиторами та завершення, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процедури ліквідації, може ставитись питання перед МТСБУ, щодо виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що врегульовано п. п. а) п. 41.2 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та прийняття Господарським судом м. Києва процесуальних документів у справі, що підтверджують визнання страховика банкрутом та затвердження його ліквідаційного балансу незалежно від факту включення таких вимог до реєстру кредиторів боржника зможуть бути здійсненні регламенті виплати.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли, особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що міститься в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду є недостатньою.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З аналізу положень статей 256, 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Аналогічний правовий висновок, висловлений у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17.

Визначення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу» (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).

Враховуючи, що в межах даного спору судом не встановлено факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, у зв`язку з чим відсутні підстави для надання оцінки обставинам дотримання позивачем строків позовної давності для звернення з цим позовом до суду, з урахуванням поданої до суду відповідної заяви з боку відповідача у справі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 261 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: