Справа № 2а-32/10

                                               Справа № 2а-216\09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

    01 квітня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області, як адміністративний суд, у складі:

    головуючої – судді Гудим О.М.

    при секретарі –Верхогляд О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до   старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 ,   в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 05 листопада 2009 року, якою відповідачем – ОСОБА_2 на нього (позивача) накладено адміністративне стягнення за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

    На обгрунтування своїх позовних вимог вказав, що   05 грудня 2009 року отримав поштою копію постанови від 05.11.2009 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП в розмірі 300 грн.

З постанови серії АЕ № 118098 від 05.11.2009 року вбачається, що 05 листопада 2009 року, близько 20 год. 20 хв., в м. Дніпропетровську на вул. Комсомольській, власник – водій автомобіля НОМЕР_1 здійснив зупинку та стоянку в зоні дії знаку 3.34 „Зупинка заборонена”, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, тому він (позивач ОСОБА_1Д.) притягнутий до адміністративної відповідальності як власник автомобіля.

Вважає, що постанова на його погляд, є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки постанова винесена за відсутності належних доказів   і не містить посилання на докази, не містить пояснення і ставлення до вчиненого діяння, та з грубим порушенням чинного законодавства; протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення не складався і ним не отриманий. Відповідач виніс постанову про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності як власника автомобіля без його участі, тоді як це допускається відповідно до вимог ст..14-1 КУпАП лише у разі виявлення адмінправопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі  спеціальних технічних засобів, що мають функції відеозапису, а не в ручному режимі працівниками міліції чи ін. особами, як в даному випадку, оскільки: радіолокаційний відео записуючий вимірювач швидкості „Візир” не працював в автоматичному режимі, про що свідчить сфотографування задньої частини його автомобіля, що не можливо, т.я. „Візир” визначає та фіксує швидкість об”єкта, що рухається на нього і може зафіксувати лише передню частину автомобіля; в постанові відсутня будь-яка інформація про встановлення працюючого в автоматичному режимі технічного засобу, а саме: дата, місце встановлення, відповідальна особа, на яку покладається обов”язок забезпечувати правильну і безперебійну його роботу та інше; додані фотокартки засвідчують, що часовим проміжком в одну хвилину фотографувалися різні місця населеного пункту, а не територія, де міг би працювати стаціонарно встановлений прилад. В оскаржуваній постанові не зазначається від  імені яких  органів внутрішніх справ розглядалася справа, чи є ця особа працівником ДАІ МВС України і чи дійсно займає відповідну посаду, тобто постанова складена особою, що не мала підтверджені документально повноваження на розгляд справи  від імені органів внутрішніх справ, його підпис не засвідчено печаткою. Вказав в своїй позовній заяві, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП  особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого спеціаліста в галузі права. Вважає, що він був грубо позбавлений вказаних прав, оскільки дізнався про скоєне нібито ним правопорушення більш ніж через місяць.

Також   вважає претензії, викладені у постанові, надуманими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки правил дорожнього руху він не порушував , т.я. в зоні дії дорожнього знаку 3.34 „Зупинку заборонено” не зупинявся і на стоянку не ставив належного йому автомобіля.

 Відповідач застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі, який не передбачений Законом. В постанові відповідач веде мову про „ штраф у розмірі 300 грн.”,  а законодавець передбачає стягнення у вигляді штрафу, де за одиницю виміру такого стягнення визначено неоподаткований мінімум доходів громадян . Ч. 1 ст. 122 КУпАП, яку згадує відповідач, передбачено накладення штрафу в розмірі від п»ятнадцяти  до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

    В зв`язку з вищевикладеним прохає поновити строк для оскарження постанови, копію якої  отримав поштою лише 05.12.2009 року і постанову старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 від 05.11.2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП визнати протиправною та скасувати її за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вказаного в постанові.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.     В судове засідання відповідач повторно не з’явився, хоча належним чином був сповіщений про день, час та місце розгляду справи в суді, надіслав заяву, в якій прохає розглядати справу у його відсутність, позов не визнає, прохає застосувати строк давності позову.

    Вислухавши пояснення позивача, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач у судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про не визнання ним позову, тому саме він повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

В судовому засіданні встановлено, що 05 листопада 2009 року у відношенні позивача ОСОБА_1 відповідачем ст.інспектором ДПС складено постанову серії АЕ №118098, згідно якої позивач 05 листопада 2009 року, близько 12год. 20 хв., в м.Дніпропетровськ на вул..Комсомольській, керуючи автомобілем НОМЕР_2 в зоні дії знака 3.34 ПДР „Зупинку заборонено” здійснив зупинку, чим порушив п.8.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до цієї постанови його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 05.11.2009 року близько 12 год.20хв. в м.Дніпропетровську на вул..Комсомольській правил дорожнього руху не порушував, зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 „Зупинку заборонено” не здійснював, що підтверджується поясненнями самого позивача, та відсутністю в адмінматеріалі жодного об’єктивного безперечного доказу, окрім постанови про адміністративне правопорушення, які б свідчили про правомірність рішення та фотокарток.

Проте, із доданих до постанови фотокарток, зафіксованих приладом Візір № 0812585, лише на одній з яких зображений автомобіль (задня його частина) із номерним знаком АЕ 6143 СЕ без зображення дорожнього знаку „Зупинку заборонено”, а на іншій фотокартці зображений лише дорожній знак „Зупинку заборонено”, але взагалі відсутнє зображення вказаного  автомобіля,  та маються позначки про те, що фотознімки зроблені 05.11.2009 року о 12 год. 19 хв. 58 сек. та о 12год.20хв. 55 сек., з яких неможливо встановити місце (місцевість), де було здійснено ці фотознімки, оскільки на тому фотознімку де зображено задню частину вказаного автомобіля взагалі відсутній дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена», та хто саме керував цим автомобілем та що дійсно здійснив зупинку автомобілем у забороненому місці.

Нормами ст. 14-1 КУпАП встановлено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі фіксації працюючим в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягуються власники (співвласники) транспортних засобів.

    Згідно з нормами ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.

    В даному випадку в матеріалах справи будь-які дані про те, що прилад, за допомогою якого було здійснено фотозйомку, працював саме в автоматичному режимі відсутні. Однак, протокол про адміністративне правопорушення у встановленому нормами КУпАП порядку, відповідачем не складався, пояснення від особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не відбиралися, права, передбачені ст. 268 КУпАП, не роз’яснювалися.  

    Крім того, копія постанови, яка була винесена відповідачем 05.11.2009 року, була відправлена позивачу поштою лише 02.12.2009 року, про що свідчить поштовий штемпель на поштовому конверті і відповідно була отримана позивачем лише 05.12.2009 року, після чого позивач 16.12.2009 року звернувся із даним позовом в суд, тоді як відповідно до вимог ст. 258 ч.6 КУпАП копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови , що в даному випадку є порушенням норм чинного законодавства.  

     Тобто, оскільки позивач з об’єктивних обставин вчасно оскаржити постанову, відповідно до вимог ст.289 КУпАП  в десятиденний строк з дня винесення постанови не зміг, так як отримав її копію лише через місяць після її винесення, то суд вважає за можливе поновити цей строк, враховуючи, що з позовом позивач звернувся в десятиденний строк з дня отримання копії такої  постанови (отримав 05.12.2009 року , а звернувся до суду 16.12.2009 року).

Таким чином, оскільки об’єктивних та безперечних доказів, про те, що позивачем скоєно вказане адмінправопорушення не виявлено, та відповідачем в судовому засіданні не надано, тому дана постанова підлягає скасуванню.

Проте, суд не приймає інші доводи позивача, зокрема в тій частині, що постанову винесено неправомочною особою, оскільки як встановлено в судовому засіданні в постанові зазначено особу і звання працівника міліції, який виніс постанову і саме до нього позивач і звернувся з адміністративним позовом. Безпідставними та надуманими, на думку суду, являються і доводи позивача в тій частині, що відповідачем винесено стягнення у вигляді штрафу 300грн., яке не передбачено законом, так як законодавець передбачає стягнення у вигляді штрафу, де за одиницю виміру такого стягнення визначено неоподаткований мінімум доходів громадян. На думку суду сам розмір стягнення накладеного на позивача відповідає межам санкції, передбаченої вимогами ст.122 ч.1 КУпАП.

Таким чином, за викладених  обставин, на думку суду, відповідачем не доведено правомірності свого рішення про притягнення позивача в даній справі до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова, складена на припущеннях, підлягає скасуванню за відсутності в діях позивача складу адміністративного  правопорушення, в зв’язку з відсутністю об’єктивних, безперечних доказів вчинення позивачем вказаних адмінправопорушень.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                     П О С Т А Н О В И В:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити в повному обсязі.

    Визнати постанову старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 серії АЕ 118098 від 05 листопада 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної  відповідальності по ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн., протиправною та скасувати її, за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

    Стягнути з старшого інспектора ДПС  взводу ДПС із забезпечення капітана міліції ОСОБА_2 на користь держави 3 грн.40коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного  суду через Царичанський районний суд, як місцевий адміністративний суд,  шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі, з подальшою подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови .     Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 06 квітня 2010 року.

Головуюча                                                                                                                    О.М. Гудим