Судове рішення 2-а-56/10 від 14.04.2010

Судове рішення #8589891

Справа № 2-а-56/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Артиша Я.Д.,

при секретарі Попко С.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області та головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області та головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позов мотивує тим, що 18 січня 2010 року нею отримано постанову про накладення штрафу від 25 грудня 2009 року, винесену державним інспектором Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 900 грн. Вважає накладений штраф неправомірним та просить суд поновити строк на оскарження постанови і скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до постанови КМ України №502 від 21 травня 2009 року "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період 31 грудня 2010 року" органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд до 31 грудня 2010 року тимчасово повинні припинити проведення перевірок суб’єктів господарювання, а також те, що 15 жовтня 2009 року управлінням праці та соціального захисту населення було завершено проведення перевірки додержання законодавства про працю. Також вказує, що складення протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2009 року та розгляд справи про адміністративне правопорушення відбулось у її відсутності, чим порушено процесуальні права.

Під час попереднього розгляду справи судом в якості співвідповідача залучено головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25 грудня 2009 року відносно позивача головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 винесено постанову №03-02-20/018/02 про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 188-6 КУпАП в розмірі 900 грн., з якої слідує, що підприємець ОСОБА_1 створила перешкоду для діяльності посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади державного нагляду за додержанням законодавства про працю, на неодноразові усні та письмові звернення інспектора відмовила в допуску до перевірки додержання законодавства про працю та надання відповідних документів, який діяв за дорученням Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури, чим порушила п. 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року (а.с.3).

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об’єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

У відповідності до ч. 3 ст. 230-1 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 188-6 КУпАП розглядають державні інспектори праці спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Згідно Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року, головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 діє як посадова особа спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а тому йому підвідомча до розгляду така категорія справ (а.с. 11, 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

При цьому, ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів справи № 03-02-20/018/02 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КУпАП відносно підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 вбачається, що вищевказані вимоги закону при винесенні постанови головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 були дотриманні, належним чином та своєчасно сповіщено особу, яка притягується до відповідальності про місце і час розгляду справи (а.с. 26, 31).

Разом з тим, позивачем суду не представлено доказів, поважності неявки на її розгляд, а тому відсутні підстави вважати, що розглядом справи у відсутності ОСОБА_1 порушено її процесуальні права.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із змісту складеного головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення №03-02-20/018 від 18 грудня 2010 року вбачається, що за дорученням Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури ним розпочато дії по перевірці додержання законодавства про працю підприємцем ОСОБА_1, однак на неодноразові усні та письмові звернення щодо допуску до такої перевірки та надання відповідних документів було відмовлено, чим створено перешкоди в діяльності посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, чим порушено п. 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року, за що передбачена відповідальність ст. 188-6 КУпАП (а.с. 30).

У відповідності до ч. 2 ст. 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-17 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів, а тому головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 мав право на складення протоколу.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. При складенні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності роз’яснюється його права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Поряд з цим, згідно вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративні правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Такі вимоги закону були дотримані головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

Відповідно до постанови КМ України №502 від 21 травня 2009 року "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період 31 грудня 2010 року", органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р.:тимчасово припинити проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, крім перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів); установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб’єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб’єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням; видавати суб’єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб’єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

З аналізу даного нормативно-правового акту слідує, що він поширюється на тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, разом з тим, дотримання законодавства про працю в дану сферу господарювання не входить, а тому посилання позивача у позові щодо неправомірних дій інспектора не беруться судом до уваги.

Крім того, згідно ст. 16 Конвенції міжнародної організації праці № 18 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985 від 08 вересня 2009 року, визначено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного виконання необхідних правових норм.

З матеріалів справи вбачається, що необхідність проведення перевірки викликана дорученням Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури, яка в додаток до свої вимоги направила довідку управління праці та соціального захисту населення Володимир-Волинського міськвиконкому, згідно якої підприємцем-фізичною особою ОСОБА_1 порушується законодавство про працю (а.с.16,17).

Поряд з цим, із пояснень самого ж позивача слідує, що інспектор дійсно направляв письмову вимогу про надання документів для забезпечення проведення перевірки та неодноразово з'являвся до офісу з метою її проведення.

Таким чином, оскільки підприємець-фізична особа ОСОБА_1 створила перешкоди для діяльності посадової особи органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а в діях відповідача не встановлено порушень вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 10-12, 86, 159, 160, 163 КАС України, на підставі Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що затвердженого постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року, ст.16 Конвенції міжнародної організації праці № 18 від 1947 року, яка ратифікована Законом України №1985 від 08 вересня 2009 року, ст. ст. 256, ч. 1 ст. 293 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області та головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського апеляційного адміністративного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, тобто з 12 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову може бути також подана в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Володимир-Волинського

міського суду ОСОБА_3