КОПІЯ                                                            

                                                                      Справа № 2-16/10

                                                                                                   2010 рік

Рішення

іменем України

     29 березня 2010 року                                           м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

   головуючого: судді Лященка О.В.

   при секретарі: Шафатинській О.В.

   з участю позивачки: ОСОБА_1

   представника позивача: ОСОБА_2

   представника відповідача: ОСОБА_3

   третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 Дем»янівни та приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

встановив:

   07 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

  В позовній заяві покликається на ту обставину, що згідно наказу №24-к від 01.09.2006 року вона була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж». Власником даного навчального закладу є відповідач по справі ОСОБА_5 Наказом №90-к від 14.11.2008 року позивач була переведена на посаду виконавчого директора коледжу, про що в трудовій книжці було зроблено відповідний запис.

  31 серпня 2009 року ОСОБА_5 видала наказ №50-к , згідно якого позивача було звільнено із займаної посади у зв»язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України.

  Вважає своє звільнення незаконним, оскільки між нею та власником не було укладено строкового трудового договору на визначений строк. Крім цього, наказ №50-к від 31.08.2009 року про звільнення позивачки було видано під час перебування її на лікарняному у зв»язку з хворобою, з даним наказом вона була ознайомлена 07 вересня 2009 року, в день коли отримала трудову книжку та копію цього наказу.

   Після звільнення з роботи з нею не проведено повного розрахунку, станом на 07 жовтня 2009 року рахується заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 3000 грн.

   Крім цього, внаслідок грубого порушення трудових прав відповідачем, позивачці завдано і моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з цього приводу, вона позбавлена можливості працювати та отримувати за свою роботу винагороду, що призвело до втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації її життя. Моральну шкоду оцінює в 1000 грн.

   Просить визнати її звільнення з роботи незаконним та поновити її на роботі на посаду виконавчого директора приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж», стягнути в її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 3000 грн., компенсацію по тимчасовій непрацездатності в сумі 3 228 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1516 грн.41 коп. та 1000 грн. моральної шкоди.

     Під час розгляду справи судом за згодою позивача в якості співвідповідача було залучено приватний вищий навчальний заклад «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» та в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4

   В судовому засіданні під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задовільнити з підстав, викладених у позовній заяві, уточнили суми, які підлягають до стягнення, просять стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1  заробітну плату за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 2120 грн.28 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2009 року по 29 березня 2010 року в розмірі 17 492 грн.80 коп. в решті позовні вимоги підтримали без змін.

   Представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_1 давала свою згоду на переведення її з посади бухгалтера коледжу, де вона працювала на умовах безстрокового трудового договору, на строкову роботу на посаду виконавчого директора коледжу з 14 листопада 2008 року по 31 серпня 2009 року, по закінченні цього строку вона була звільнена  із займаної посади у зв»язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, про що 31 серпня 2009 року ОСОБА_5 видала наказ №50-к . З позивачем було проведено повний розрахунок та видано трудову книжку та копію наказу про звільнення. Вважає позов безпідставним та таким, що поданий до суду із пропуском встановленого законом строку для звернення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

   Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 заперечила позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених відповідачами.

   Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов в частині вимог до приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» підлягає до задоволення повністю, а в частині вимог до ОСОБА_5 слід відмовити в задоволенні вимог з наступних підстав.

    Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий  договір  є  угода  між  працівником   і   власником підприємства,  установи,   організації   або   уповноваженим   ним органом  чи фізичною  особою,  за  якою  працівник  зобов'язується виконувати  роботу,   визначену   цією   угодою,   з   підляганням внутрішньому  трудовому  розпорядкові,  а  власник   підприємства, установи, організації  або  уповноважений  ним  орган  чи  фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові  заробітну  плату  і забезпечувати  умови  праці,  необхідні  для   виконання   роботи, передбачені законодавством  про  працю,  колективним  договором  і угодою сторін.

  Згідно ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.     Строковий трудовий  договір  укладається  у  випадках,   коли трудові відносини  не  можуть  бути  встановлені  на  невизначений строк з  урахуванням  характеру  наступної  роботи,  або  умов  її виконання,  або  інтересів  працівника  та   в   інших   випадках, передбачених законодавчими актами.

 У відповідності до ч.1 ст.32 КЗпП України, переведення на  іншу  роботу  на  тому  ж   підприємстві,   в установі,  організації,  а  також  переведення  на  роботу на інше підприємство,  в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б  разом з підприємством,  установою,  організацією,  допускається тільки за згодою працівника,  за винятком випадків, передбачених у статті   33  цього  Кодексу  та  в  інших  випадках,  передбачених законодавством.  

  Копією Статуту   приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж», стверджується, що засновником та власником даного навчального закладу є відповідач по справі ОСОБА_5 Відповідно до положень Статуту, викладених у розділі 9, безпосереднє управління діяльністю коледжу здійснює директор, який призначається власником. Директору належить право прийому та звільнення з роботи працівників.

  Копіями штатних розписів коледжу стверджується, що до працівників коледжу віднесено також і посаду виконавчого директора, посадовий оклад якого з доплатою становить 2600 грн. на місяць.

  За таких обставин справи суд вважає відповідача ОСОБА_5 неналежним відповідачем у справі і з цих підстав відмовляє у задоволенні позову до неї, оскільки ОСОБА_1 як виконавчий директор, приймалась та була звільнена з роботи адміністрацією коледжу на загальних підставах, як найманий працівник.

  Судом встановлено, що згідно наказу №24-к від 01.09.2006 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» на невизначений строк. Дана обставина сторонами не заперечується та стверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача.

   Як вбачається з копії наказу №90-к від 14.11.2008 року, позивач була переведена на посаду виконавчого директора коледжу, про що в трудовій книжці позивача також зроблено відповідний запис.

   Покликання відповідачів на ту обставину, що за згодою ОСОБА_1 вона була переведена з посади головного бухгалтера, на якій працювала безстроково, за її згодою на строк з 14 листопада 2008 року по 31 серпня 2009 року на посаду виконавчого директора, спростовуються як самим наказом, так і відповідним записом про переведення ОСОБА_1 в її трудовій книжці, в яких відсутній чітко визначений строк перебування позивачки на цій посаді. Доказів, які б давали можливість суду визначити строк перебування ОСОБА_1 на цій посаді, відповідачі не змогли надати.

  За таких обставин справи суд приходить до висновку, що між власником та позивачем по справі не було укладено строкового трудового договору, а мав місце трудовий договір, укладений на невизначений строк, тобто безстроковий трудовий договір.

    У відповідності до п.2 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично  тривають  і  жодна  з  сторін  не поставила вимогу про їх припинення.  

   Як вбачається з копії наказу №50-к від 31 серпня 2009 року, позивач ОСОБА_1 була звільнена  із займаної посади у зв»язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, про що в її трудовій книжці зроблено відповідний запис.

   Відповідно до ст.235  КЗпП України, у разі  звільнення  без  законної  підстави  або  незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен  бути  поновлений  на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

   Суд вважає дане звільнення незаконним, оскільки даних вважати, що між позивачем та власником було укладено строковий трудовий договір, судом не здобуто, а тому у цих відносинах діяв безстроковий трудовий договір і ОСОБА_1 слід поновити на роботі на посаду виконавчого директора з 01 вересня 2009 року.

   Ту обставину, що після пред»явлення ОСОБА_1 позову до суду, в коледжі було ліквідовано посаду виконавчого директора, суд не визнає підставою для відмови у поновленні позивача на цю посаду.

   Посилання відповідачів на підставу відмови у позові в зв»язку із пропуском строку звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення та отримала трудову книжку 31 серпня 2009 року, спростовується наданим суду відповідачем оригіналом наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи з відміткою про те, що вона ознайомлена з даним наказом 07 вересня 2009 року.

  Та обставина, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було фактично підписано власником коледжу та його директором ОСОБА_5 04 вересня 2009 року, хоча датовано 31 серпня 2009 року, стверджується показаннями свідка ОСОБА_6, яка безпосередньо готувала даний наказ саме 04 вересня 2009 року та в цей день вносила відповідний запис про звільнення в трудову книжку ОСОБА_1, а також показаннями цього свідка та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які ствердили, що після 31 серпня 2009 року, зокрема 01 вересня бачили ОСОБА_1 на святі першого дзвоника в якості виконавчого директора коледжу, яка організовувала свято та проводила урочистості, а в перших числах вересня бачили її у навчальному закладі в своєму службовому кабінеті під час виконання посадових обов»язків, хоча за станом здоров»я вона була хворою.

   Як вбачається з копії звіту форми 4-МТП за серпень 2009 року, його 03 вересня 2009 року в управління статистики здавала позивач по справі, про що є відповідна відмітка цього управління.

    Копією листка непрацездатності серії АБЖ №931444 стверджується, що позивач по справі ОСОБА_1 з 27 серпня 2009 року по 29 вересня 2009 року, перебувала на амбулаторному лікуванні Володимир-Волинської ЦРЛ, тобто була звільнена з роботи під час хвороби.

    Перерахованими вище доказами спростовуються показання допитаної за її згодою в якості свідка відповідачки ОСОБА_5, яка ствердила, що наказ про звільнення з роботи та трудову книжку ОСОБА_1 отримала саме  в день звільнення, 31 серпня 2009 року.

   Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або  уповноважений  ним  орган  зобов'язаний  в  день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку  і провести  з ним розрахунок у строки,  зазначені в статті 116 цього Кодексу.  

   Як вбачається з розрахунків, наданих позивачем, проведеним згідно  Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, а також з урахуванням вимог, встановлених ст..ст.10, 24 Закону України «Про відпустки», постанови Кабінету Міністрів України №346 від 14.04.1997 року «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки педагогічним, керівним, науковим працівникам», за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року перед нею за коледжем рахується заборгованість по заробітній платі в розмірі 2120 грн.28 коп., які відповідач не спростував належними доказами.

   Показання свідка ОСОБА_9 про те, що з позивачем проведено повний розрахунок та заборгованості із заробітної плати перед нею немає, суд не приймає до уваги як належний доказ на підтвердження даної обставини.

   За таких обставин справи суд вважає, що дану суму заборгованості слід стягнути з коледжу в користь позивача.

   Відповідно до ст..235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на  роботі  орган,  який розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу  або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,  але не більш як за один рік.  Якщо  заява  про  поновлення  на  роботі розглядається більше одного року, не  з  вини  працівника,  орган, який  розглядає  трудовий  спір,  виносить  рішення  про   виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

   Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена із займаної посади виконавчого директора коледжу, поновлена судом на цій посаді з 01 вересня 2009 року, то їй належить до виплати сума середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу, що відповідно до розрахунків позивача, проведених згідно встановленого порядку нарахування заробітної плати, за період з 01 вересня 2009 року по 29 березня 2010 року становить 17 492 грн.80 коп.

   Крім цього, ОСОБА_1 заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди  в розмірі 1000 грн.

  Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для організації свого життя.

  Суд вважає, що внаслідок грубого порушення трудових прав ОСОБА_1, зокрема, несвоєчасної виплати заробітної плати, невиплати її після звільнення позивачки, незаконного звільнення позивачки з роботи, їй завдано і моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях з цього приводу, вона була позбавлена можливості працювати та отримувати за свою роботу винагороду, що призвело до втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації її життя. Моральну шкоду суд оцінює в 1000 грн., тобто у розмірі, визначеному позивачкою.

  Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, відповідно до ст..88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

  Суд вважає, що до стягнення з відповідача в користь позивача підлягають витрати на правову допомогу згідно ст.84 ЦПК України, у розмірі, підтвердженому квитанцією адвоката ОСОБА_2 в розмірі 4300 грн., а також в дохід держави судовий збір та витрати на ІТЗ, оскільки позивач звільнена від сплати цих сум при зверненні до суду.

 На підставі ст.ст. 21, 23, 32, 36, 47, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 84-88, 212 - 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

     Позов ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.

     Поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж» з 01 вересня 2009  року.

     Стягнути з  приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж», код ЄДРПОУ 32331242, р/р НОМЕР_1 АБ «УкрГазБанк», МФО 320478, на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року в розмірі 2120 грн.28 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2009 року по 29 березня 2010 року в розмірі 17 492 грн.80 коп., а також 1000 грн. моральної шкоди та 4300 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути в її користь 24 913 (двадцять чотири тисячі дев»ятсот тринадцять) грн. 08 коп.

  Стягнути з  приватного вищого навчального закладу «Володимир-Волинський медико-технічний коледж», код ЄДРПОУ 32331242, р/р НОМЕР_1 АБ «УкрГазБанк», МФО 320478 в користь держави 204 грн.63 коп. судового збору та 12 0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

    В частині позову до ОСОБА_5 Дем»янівни – відмовити повністю.

    Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 2600 гривень підлягає негайному виконанню.

   Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:                          / підпис /                          ОСОБА_10

З оригіналом вірно:

Суддя Володимир-Волинського міського суду           О.В.Лященко