У Х В А Л А

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 462/8006/18

провадження № 61-5786ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №20-902-850-2-18-Г від 26 лютого 2018 року у розмірі 28 547,91 грн.

Позов обгрунтований тим, що 26 лютого 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20-902-850-2-18-Г, згідно з якими відповідачу надано грошові кошти у розмірі 19 058,30 грн, зі сплатою 39,00 відсотків річних на строк з 26 лютого 2018 року до 25 лютого 2021 року включно. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 19 058,30 грн, а відповідач зобов`язання з погашення кредиту та сплати визначених відсотків за користування кредитними коштами своєчасно та в повній мірі не виконує, тому станом на 01 жовтня 2018 року заборгованість становить 28 547,91 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним доовором в розмірі 28 547,91 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження позивача про порушення умов кредитного договору, суд першої інстанції правильно оцінив зібрані у справі докази, зокрема розрахунок заборгованості на відповідність його умовам кредитного договору, що свічить про повне та об`єктивне дослідження обставин, що мають значення для справи.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 28 547,91 грн коштів. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обгрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані ОСОБА_1 рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко