Справа № 2-1194/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді  Сороки О.В.,

секретаря Черкасової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Новомосковська цивільну справу за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості, Новомосковського міжрайонного прокурора про зобов’язання вчинити певні дії, -    

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

Новомосковський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах  держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно отриману грошову допомогу на випадок безробіття у розмірі 482,55 грн., в обґрунтування якого вказує, що  відповідач  з 16.04.2009 року по 11.06.2009 року знаходився на обліку в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітний, і отримував матеріальну допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України, однак ОСОБА_1 в зазначений період не мав права отримувати матеріальну допомогу на випадок безробіття, оскільки станом на день звернення до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного, він являвся приватним підприємцем і був зареєстрований з 2005 року, як фізична особа-підприємець. Таким чином, прокурор вважає, що ОСОБА_1 в період з 16.04.2009 року по 11.06.2009 року безпідставно отримав грошову допомогу на випадок безробіття у розмірі 482,55 грн., добровільно відшкодовувати збитки завдані державі відмовляється, тому прокурор в інтересах держави в особі Новомосковського міськрайонного центру звернувся до суду з зазначеним позовом.

    В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить скасувати наказ Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 05.08.2009 року № 95 про припинення йому виплати допомоги на випадок безробіття.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 зазначає, що дійсно зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як приватний підприємець, однак вважає державну реєстрацію тільки формальністю, яка не надає право здійснювати підприємницьку діяльність, а отже і не може бути підставою для того, щоб вважати його особою, яка має дохід чи інший заробіток. Вважає себе особою, якій повинен був встановлений статус безробітного, оскільки він не здійснював підприємницьку діяльність, не зареєструвався в податковій інспекції, і не набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності.  Крім того, ОСОБА_1 в своїй заяві посилається на те, що 22.09.2005 року відносно нього було порушено кримінальну справу за заявою Новомосковського міськрайонного центру зайнятості саме за те, що він, ставши на облік в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітній, отримав допомогу для здійснення підприємницької діяльності, використав її не за  тією метою, на яку вона видавалася, в зв’язку з чим його звинуватили у привласненні грошових коштів шляхом обману (шахрайство), і роз’яснили йому, що реєстрація в державному реєстрі не являється підставою для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що повинен мати статус безробітного і отримувати допомогу на випадок безробіття, не дивлячись на те, що він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому просить скасувати виданий Новомосковським міськрайонний центром зайнятості наказ № 95 від 05.08.2009 року Про відшкодування коштів, виплачених йому, як безробітному.

Прокурор та представник Новомосковськоого міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_2 свій позов підтримали, просять задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що діями відповідача державі в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості спричинена матеріальна шкода у зазначеному вище розмірі, і вказану шкоду відповідач відмовляється добровільно відшкодовувати. Зустрічний позов Мол чанова Д.М. ні прокурор, ні представник позивача не визнали, вважають, що ОСОБА_1, у такий спосіб ухиляється від покладеного на нього обов’язку відшкодувати збитки, спричинені державі, та не вірно розуміє Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідач в судовому засіданні позов прокурора не визнав, свій позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, вважає себе особою, яка набула статус безробітного і не набула статусу фізичної особи-підприємця, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність, не реєструвався в податковій інспекції, не отримував ніякого доходу.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

    Згідно заяви ОСОБА_1 останній 16.04.2009 року звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де повідомив, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (а.с. 10), а персональною карткою особи, що звернулася до центру зайнятості, стверджується, що Мол чанову Д.М. з 16.04.2009 року встановлено статус безробітного (а.с. 11).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість  -  це  діяльність  громадян,  пов’язана із задоволенням  особистих  та  суспільних  потреб  і  така,  що,  як правило,  приносить їм доход у грошовій або іншій формі, а ст.2 зазначеного Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, отримуючи державну допомогу на випадок безробіття, з 20.01.2005 року був зареєстрований, як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру (а.с.3), і таким чином, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України  «Про зайнятість населення» не мав права набути статусу безробітного.

У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, як отримувач державної допомоги на випадок безробіття, не повідомив Новомосковський міськрайонний центр зайнятості про те, що зареєстрований як фізична особа -підприємець, в результаті чого державі  спричинено шкоду у вигляді безпідставно отриманої грошової допомоги на випадок безробіття у розмірі 482,55 грн., що стверджується довідкою (а.с. 9), а тому суд приходить до висновку, що позовна заява Новомосковського міжрайонного прокурора обґрунтована та має бути задоволена, а з відповідача на користь держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості повинна бути стягнута безпідставно отримана грошова допомога на випадок безробіття у розмірі 482,55  грн.

Посилання відповідача на те, що він не набув статусу фізичної особи-підприємця, оскільки не був зареєстрований в податковій інспекції не можуть бути взяті до уваги, оскільки  ст.. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна    реєстрація    юридичних   осіб   та   фізичних осіб  -  підприємців  - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою,  а також вчинення інших  реєстраційних дій,  які  передбачені  цим  Законом,  шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Так само не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що його вже звинуватили в шахрайстві, т.я. він отримавши кошти на здійснення підприємницької діяльності, такої діяльності не здійснив і, таким чином, не набув статусу фізичної особи-підприємця, оскільки дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, що надійшла до суду з постановою слідчого для вирішення питання про закриття кримінальної справи, внаслідок акту амністію, стверджується, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи про порядок обліку платників податку, а саме п.5.1 Інструкції від 19.02.1998 року № 80, в п’ятиденний строк, отримавши свідоцтво про реєстрацію, як суб’єкта підприємницької діяльності, зобов’язаний був стати на облік в податкову службу за місцем проживання, однак у встановлений термін для постановки на податковий облік не став, в результаті чого незаконно отримав одноразову допомогу по безробіттю у розмірі 3750 грн., розпорядився ними на свій розсуд, чим завдав шкоди державі.

Зазначені дії Мол чанова Д.М. свідчать лише про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, однак не можуть свідчити про те, що останній не набув статусу фізичної особи-підприємця.

В даному випадку, суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачеві, що набуття статусу фізичної особи-підприємця не надає йому права набути статусу безробітного, оскільки ці два різновиди статусу фізичної особи регулюються двома різними законами: «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та «Про зайнятість населення». Крім того, здійснення підприємницької діяльності особою – це право особи на вчинення дозволеної державою діяльності, пов’язаної із задоволенням  особистих  та  суспільних  потреб.  

Однак, ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов’язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Аналізуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позову до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості, Новомосковського міжрайонного прокурора.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача  на користь держави повинен бути стягнутий судовий збір  у розмірі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 1166 ЦК України, Законом України «Про зайнятість населення», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст . 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в  и  р  і  ш  и  в:

    Позов Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.    

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави (р/р № 37178001002827, код ЄДРПОУ 20306617, МФО 805012 УДКУ в Дніпропетровській області) безпідставно отриману допомогу на випадок безробіття у розмірі 482 грн., 55 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

В позові ОСОБА_1 до Новомосковського міжрайонного прокурора, Новомосковського міськрайонного центру зайнятості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                             /підпис/

Копія вірна:

Суддя                     О.В. Сорока.