Справа №2а-255 2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року м.Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Лебеженко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці про зобов’язання до нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як „дитині війни” за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року та зобов’язання виплачувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії з 01.11.2009 року, -
В С Т А Н О В И В :
23 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці, в якій вказала, що вона має статус „дитина війни”. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У період з 2006 року по 2009 рік їй така допомога не виплачувалась. Вважає, що відповідач недоплатив їй як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року у сумі 5964 грн. 30 коп. Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці нарахувати на її користь недоплачену їй як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року у сумі 5964 грн. 30 коп. та виплачувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії з 01.11.2009 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник відповідача не з’явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Суддя прийняв рішення розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі доказів, що містить адміністративна справа.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 8.02.2010 року, що підтверджується відповідним штампом (а.с.2).
Згідно ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.
Враховуючи особу позивача, яка є людиною похилого віку, з низьким рівнем освіти, юридично не грамотною, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом прав поважними, а тому строк звернення до суду підлягає поновленню.
Суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1 має правовий статус „дитина війни”, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням серія АА № 254204 від 10.04.1997 року (а.с.9).
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Зазначені положення Закону не скасовані та не розглядалися Конституційним Судом щодо їх конституційності, отже дані положення Закону були чинні на той час та підлягали застосуванню. Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання дій УПФУ в м.Дружківка неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007, 2008, 2009 роки суддя зазначає наступне.
Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V, 19.12.2006р з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Рішення Конституційного суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Суддя не сприймає позицію представника відповідача, зазначену в його письмових запереченнях, про законність нарахування та виплату позивачу, як особі яка має правовий статус „дитина війни”, підвищення в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, суддя приходить до висновку про те, що позивач як особа, яка має правовий статус „дитина війни”, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 листопада 2009 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а дії відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеного підвищення передбаченого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у відповідні періоди є незаконними.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суддя вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача необхідно задовольнити позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії не в конкретній сумі, а як то передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. з урахуванням отриманих позивачем сум у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 листопада 2009 року.
Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії з 01.11.2009 року, суддя вважає, що вони не ґрунтуються на законі з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає право позивача, порушене на час звернення до суду, внаслідок чого зобов’язання відповідача виплачувати щомісячно підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії на майбутній період, є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, які можуть мати місце, та без наявності спірних відносин.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці про зобов’язання до нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як „дитині війни” за період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року та зобов’язання виплачувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії з 01.11.2009 року, – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 листопада 2009 року у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Копію постанови направити сторонам протягом трьох днів с дня підписання постанови.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.
Суддя