Справа № 2-85\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 30 грудня 2009  року  Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                   головуючої судді                               Петешенкової М.Ю.

                   при секретарі                                   Колодяжний Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська, Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України  в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право на житло та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська про визначення порядку користування житловим приміщенням, відкриття окремого особистого рахунку та виселення, суд, -

УСТАНОВИВ:

13 лютого 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська, Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України  в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право на житло та зняття з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що вони є наймачами квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстровані також відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак з 1988 року вони не проживають в спірній квартирі.  

Позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою № 6 в будинку № 7 по вул. Кантемирівська у                                    м. Дніпропетровськ, шляхом відміни реєстрації відповідачів та зобов’язати Відділ реєстрації, імміграції фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області відмінити реєстрацію відповідачів за вищезазначеною адресою, відшкодувати понесенні судові витрати по справі.

Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про визначення порядку користування квартирою, укладення договору найму жилого приміщення та відкриття окремого особистого рахунку.

29 жовтня 2009 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги доповнили та просили встановити порядок користування квартирою № 6 в будинку № 7 по вул. Кантемирівська у м. Дніпропетровськ, укласти договір найму жилого приміщення, відкрити окремий особистий рахунок та виселити ОСОБА_5 з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.  

  В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,               заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 не визнали, посилаючись на наступне. Відповідачі по справі залишили спірну квартиру і не проживають в ній більш 12 років без поважних причин, тому вони втратили право користування жилим приміщенням в спірній квартирі відповідно до ст. 71 ЖК України. Вважали, що вимоги про зміну умов договору найму неможливі, а вимоги про визначення порядку користування квартирою та виселення ОСОБА_5 зі спірної квартири, заявлені неправомірно. Рішенням Самарського районного народного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 1990 року, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зміну договору найма житлового приміщення, оскільки відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду від 1987 року «Про практику застосування судами житлового законодавства», суд може відмовити в розділі житлових приміщень, якщо з урахуванням санітарних і технічних норм, укладення декількох договорів найму є неможливим. Оскільки спірна квартира є малометражною, зміна умов договору найму є не можливою. Представники позивачів просили відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі.

   Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні на підставі обставин, вказаних в зустрічній позовній заяві.

  Представник відповідачів ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на реєстрацію відповідача ОСОБА_3 в спірній квартирі, як члена сім’ї після укладання шлюбу з ОСОБА_8 та реєстрацію їхнього сина ОСОБА_4 в даній квартирі з дня народження. Вони займають у спірній квартирі ізольовану житлову кімнату, площею 12,4 кв.м., де проживають по теперішній час. Іншого житла відповідачі не мають. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2006 року у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням було відмовлено. Просив задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі на підставі обставин, викладених в позовній заяві.

               Представник третьої особи Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу без їхнього представника. (а.с. 32).

             Представник третьої особи Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява з поясненням щодо обгрнутованості зустрічного позову та проханням розгляду справи без участі представника (а.с. 149).

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартиру АДРЕСА_2 було надано 25 серпня 1958 року чоловіку ОСОБА_1 ОСОБА_9 для проживання його та членів його родини, яка складалася з п’ятьох людей, на підставі ордеру № 02-211 (а.с. 8).

ОСОБА_3 є колишньою жінкою ОСОБА_8,  шлюб з яким розірвано 23 травня 1989 року, від якого вони мають дитину - відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства. (а.с. 59).

10 вересня 1990 року у зв’язку зі смертю ОСОБА_9 договір найма спірної квартири був укладений з ОСОБА_1 (а.с. а.с. 9-11, 13).

02 липня 2004 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, актовий запис № 150, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 23).

            На теперішній час ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_2, даний факт підтверджується довідками КВ ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська від 24 вересня 2007 року, від 10 квітня 2008 року (а.с. а.с. 12, 57).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2006 року відмолено ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратившими право користування житловим приміщенням, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_5 було відмовлено (а.с. 60).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2006 року ОСОБА_11 виселена із квартири АДРЕСА_3, в іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2006 року залишено без змін. (а.с. 62).  

            Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

            Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім’ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк у випадку спору  може бути продовжено судом.

            Після реєстрації шлюбу відповідач ОСОБА_3 як дружина ОСОБА_8 вселилася в квартиру АДРЕСА_4 зі згоди власника для постійного проживання. Іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням між сторонам не було укладено.

            ОСОБА_3, ОСОБА_4 житлом не забезпечені, що підтверджується довідкою виданою КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 20 листопада 2009 року № 14\3661.  

            Станом на теперішній час в спірному домоволодінні зареєстровані сторони, між якими склалися неприязні відносини.

            Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

            Доводи позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що відповідачі ОСОБА_3. ОСОБА_4 починаючи з 1989 року не користуються спірним приміщенням без поважних причин, у зв”язку з чим вони  втратили право користування цим житлом, суд не може вважати такими, що відповідають дійсності, оскільки спростовуються зібраними матеріалами цивільної справи, а саме рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2006 року, за змістом якого, починаючи з 1987 року між сторонами по справі виникли неприязні  стосунки, у зв”язку з чим відповідачі не завжди мали можливість перебувати у спірній квартирі, в якій знаходились їхні речі, та необхідністю лікування і догляду хворої матері ОСОБА_12, яка померла 28 грудня 2008 року.          

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, допитаних в судовому засіданні, які стосувались факту відсутності в спірній квартирі, а не причин відсутності відповідачів.

           Суд вважає, що інші доводи позивачів, приведені в позовній заяві є  безпідставними та необґрунтованими, які протирічять діючому законодавству і є надуманими, оскільки             у  суду немає підстав вважати, що відповідачі не мають потреби в спірній квартирі. У зв”язку з чим, відповідачі не можуть бути визнані втратившими право користування жилим приміщенням. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

           Твердження відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 по зустрічному позову щодо можливості визначення порядку користування житловим приміщенням, відкриття окремого особистого рахунку та виселення, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки суперечать діючому матеріальному закону, який регулює спірні правовідносини.

     Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

     Суд доходить висновку про те, що ОСОБА_11 повторно була вселена у спірну квартиру як член сім’ї наймача, будучі дружиною сина позивача ОСОБА_2 без письмової згоди на вселення відповідачів, які перестали бути членами сім”ї наймача та постійно не проживають у спірній квартири.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зміну умов договору найму задоволенню не підлягають через безпідставність. Рішенням Самарського районного народного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 1990 року, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зміну договору найма житлового приміщення, оскільки спірна квартира є малометражною, зміна умов договору найму є не можливою.

           Вимоги відповідачів про визначення порядку користування спірною квартирою не ґрунтуються на законі, оскільки при виділенні у користування кімнат, на долю одного мешканця квартири буде припадати 6, 11 кв.м, оскільки житлова площа спірної квартири складає 30,55 кв., що на думку суду, є суттєвим заниженням і порушить законні житлові права позивачів.  

           Судом неодноразово роз”яснювалось сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

          На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні первісної та зустрічної позовної заяви, у зв”язку з тим, що сторони не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

           Керуючись ч. 1 ст. 65, ст. 71 Житлового кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 57-60, 61, 169, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська, Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України  в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право на житло та зняття з реєстраційного обліку – відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м. Дніпропетровська про визначення порядку користування житловим приміщенням, відкриття окремого особистого рахунку та виселення – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

           Головуюча суддя:                                                                         М.Ю. Петешенкова