Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 583/1112/17

провадження № 61-22167 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.

Гулька Б. І.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

представник заявника (боржника) - ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: виконуючий обов`язки начальника Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області Богомол Сергій Миколайович, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладівфізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Собини О. І.,

Орлова І. В. від 31 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

(далі ? Охтирський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Сумській області)

від 14 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-78/11 від 06 грудня 2011 року

про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі ? ПАТ КБ «Надра»)

в солідарному порядку боргу у розмірі 285 612,08 грн.

Скарга мотивована тим, що в Охтирському міськрайонному ВДВС ГТУЮ

у Сумській області на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2-78/11

від 06 грудня 2011 року, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь

ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі

285 612,08 грн.

На підставі вказаного виконавчого листа постановою державного виконавця від 14 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52221306.

Про наявність виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо після подання представником запиту до Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ

у Сумській області та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 вересня 2016 року вона не отримувала. Після ознайомлення

з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що виконавчий лист був виданий 06 грудня 2011 року, а строк пред`явлення його до виконання сплив - 01 грудня 2012 року.

Вказаний виконавчий лист пред`являвся стягувачем до виконання неодноразово.

01 грудня 2014 року державний виконавець повернув вказаний виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України

«Про виконавче провадження», чинного на той час, у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.

У матеріалах виконавчого провадження знаходиться супровідний лист

від 05 грудня 2014 року за № 11939 про направлення виконавчого листа

№ 2-78/11 стягувачу. Відомості про повернення виконавчого листа № 2-78/11, припинення виконання або про його часткове виконання в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

14 вересня 2016 року під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було взято до уваги тієї обставини, що стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання після закінчення встановленого законом річного строку для пред`явлення його до виконання.

У зв`язку з наведеним представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив суд скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2017 року у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ПАТ КБ «Надра» не пропустило строк пред`явлення виконавчого листа № 2-78/11 від 06 грудня 2011 року, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, для виконання, тому оскаржувана постанова державного виконавця

від 14 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження винесена в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Права ОСОБА_1 не порушено.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області

від 28 серпня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, зазначивши, що постанова державного виконавця винесена в межах повноважень державного виконавця та в межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року скасовано. Справу № 583/1112/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-31616 св 18).

Постановою Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня

2017 року скасовано.

Скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,задоволено. Постанову державного виконавця Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області від 14 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2- 78/11, виданого

06 грудня 2011 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області,

про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року

№ 05/2008/435050/372 у розмірі 285 612,08 грн скасовано.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що стягувач пропустив річний строк пред`явлення виконавчого листа № 2-78/11 від 06 грудня

2011 року для виконання, тому постанова державного виконавця

від 14 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження

з виконання виконавчого листа за № 2-78/11 від 06 грудня 2011 року, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 05/2008/435050/372 у розмірі 285 612,08 грн не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,

ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладівфізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ«Надра», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відмовити.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі

і витребувано цивільну справу № 583/1112/17 з Охтирського міськрайонного суду Сумської області і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає обставинам, що мають значення для справи, винесене

з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що пунктом 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIIIвід 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Таким чином, встановлено, що виконавчі документи, які виданні до 05 жовтня 2016 року, пред`являються до виконання протягом трьох років.

Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки положенням частини першої статті 23, статті 28 та частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Також посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного доступу до суду та належного виконання рішення суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу, в якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам наданих сторонами, строк пред`явлення виконавчого листа для виконання пропущено і не переривався, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ«Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованими та підстав для його скасування немає. При цьому апеляційним судом виконані вказівки суду касаційної інстанції при попередньому скасуванні судового рішення (частина п`ята статті

411 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи ? протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті першому частини другої статті 22 Закону України від 21 квітня

1999 року «Про виконавче провадження» зазначалося, що строки, зазначені

у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень ?з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, ? з наступного дня після його постановлення.

За змістом частини першої та другої статті 23 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, ? з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом другим частини першої та частини п`ятої статті 47 Закону України від 21 квітня

1999 року «Про виконавче провадження» є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

У частині першій статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року

«Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 26 Закону України

від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням його до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа у зв`язку з неможливістю реального виконання судового рішення не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

01 грудня 2014 року виконавчий лист був повернутий постановою державного виконавця з підстав неможливості реального виконання судового рішення, зокрема, відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що саме з 01 грудня 2014 року річний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання розпочав свій перебіг заново.

Звернувшись 12 січня 2016 року із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в силу вимог статтей 22, 23 Закону України

від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» пропустив строк пред`явлення для виконання виконавчого документа, який сплив - 01 грудня 2015 року.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України,

за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Частиною першою статті 58 Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі

у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) № 3-рп/2001).

Оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 боргу відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 листопада 2011 року закінчився на момент набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження», тобто станом на 05 жовтня 2016 року, тому на спірні правовідносини положення вказаного закону не поширюються.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо належного виконання рішення суду є безпідставним, так як зазначене не стосується дій саме стягувача, який без поважних причин, пропустив строк пред`явлення виконавчого листа для виконання.

Наведені доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько