П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2841/19

Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївській області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Управління казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області на користь позивача узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2014 р. в сумі 12486840,12 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області на користь позивача пеню, яка нарахована на суму заборгованості бюджету в сумі 22366582,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на час звернення до суду з цим позовом позивачу не відшкодовано узгоджену суму відшкодування ПДВ та пені, тобто перед позивачем на даний час існує заборгованість бюджету, яка виникла через  протиправну бездіяльність  Головного управління ДПС у Миколаївській області   щодо ненадання висновку із зазначеними сумами до органу, що здійснює казначейське обслуговування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд, своїм рішенням від 13.12.2019 задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколївської області.

Стягнув з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області (вул. Самойловича, 20 а, Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 37992601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Вітовський район, Миколаївська область, 57232, ідентифікаційний код 34539925) узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2014 р. в сумі 12486840,12 грн. (дванадцять мільйонів чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок гривень 12 копійок).

Стягнув з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області (вул. Самойловича, 20 а, Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 37992601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Вітовський район, Миколаївська область, 57232, ідентифікаційний код 34539925) пеню, яка нарахована на суму заборгованості бюджету в сумі 22366582,89 грн. (двадцять два мільйона триста шістдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 89 копійок)

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232 34539925) судовий збір в розмірі 19360 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.          

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд  першої інстанції  в порушення приписів статі 122 КАС України  не застосував           шестимісячний строк звернення  до суду;

-           суд першої інстанції неправильно  інтерпретував поняття триваючого правопорушення, так як останнє  має зовсім інші наслідки та не має жодного відношення до розгляду зазначеної справи;

-          вимоги позивача стосовно пені є необґрунтованими, виходячи із пропуску строків на звернення до суду, оскільки позивач протягом трьох років  не вчиняв жодних  заходів,  а на час звернення до суду  надав розрахунок пені, який умисно  збільшено;

-          судом першої інстанції  неправильно розподілені  судові витрати, зокрема, судом всі судові витрати покладено  на ГУ ДПС у Миколаївської області  при наявності  Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі  Миколаївської області  в якості другого відповідача.

Обставини справи.

Згідно з деклараціями з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2014 року, до яких додавались заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, що були подані до Жовтневої ОДПІ, позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 27 683 439 грн., у тому числі: 2 296 444 грн. за жовтень 2014 року; 14 747 607 грн. за листопад 2014 року; 10 639 388 грн. за грудень 2014 року (а. с. 14-39,  т. 1)

Жовтневою ОДПІ було проведено документальні позапланові перевірки правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов`язання з ПДВ та бюджетного відшкодування, за результатами перевірок по декларації за листопад 2014 р. та грудень 2014 р. складено довідки, в яких зазначено, що не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування ПДВ.

За результатами перевірки показників декларації з ПДВ за жовтень 2014 р. податковою було складено акт перевірки від 12.01.2015 №7/14-20-15-34539925, відповідно до якого податковою зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 р. на 89662 грн. На підставі висновків акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2014 р. та нарахування штрафних санкцій в сумі 44831 грн., яке скасоване постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015  у справі 814/1523/15 і яке залишено без змін ухвалою  Одеського апеляційного адміністративного суду, а відтак  набрало законної сили 15 грудня 2015 року ( 81-86,т.1).

Перевірка показників декларації з ПДВ за листопад 2014 року відповідно до довідки № 76/14-20-15-34539925 від 03.03.2015 проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.02.2015 по 24.02.2015  ( а.с. 87-130,т.1).

Перевірка показників декларації з ПДВ за грудень 2014 року відповідно до акту № 172/14-20-15- 34539925 від 31.03.2015 проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.03.2015 по 24.03.2015 (а.с.131-167,т.1)..

31.12..2015  позивач частково отримав  бюджетне відшкодування , а саме: 3970840 грн. було отримано як відшкодування ПДВ за листопад 2014 року; 2779719 отримано  як відшкодування ПДВ за грудень 2014 року; 6866 118,88 грн отримано  як відшкодування ПДВ за грудень 2014 року.

21.06.2017  заявлено Товариством сума бюджетного  відшкодування за листопад 2014 року була зменшена на 1173518 грн шляхом подання  уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок(а.с.175-176,т.1).

Крім того, загальна  сума бюджетного відшкодування  була зменшена на 406403 грн -  з ПДВ , яка підлягала  сплаті до державного бюджету , за результатами декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив   з наступних мотивів:

Жовтнева ОДПІ повинна була подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок стосовно 2 296 444, що підлягали відшкодуванню з бюджету, не пізніше 21.12.2015 (20.12.2015  вихідний день ), а позивач отримати бюджетне відшкодування ПДВ в зазначеній сумі не пізніше 28.12.2015.

Перевірка показників декларації з ПДВ за листопад 2014 року відповідно до довідки № 76/14-20-1534539925 від 03 березня 2015 року проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.02.2015  по 24.02.2015, отже висновок із зазначенням суми, яка підлягала відшкодуванню, орган казначейства повинен був отримати не пізніше 03.03.2015, та, відповідно, відшкодувати Товариству 14 747 607 грн. не пізніше 11.03.2015.

Перевірка показників декларації з ПДВ за грудень 2014 року відповідно до акту № 172/14-20-1534539925 від 31.03.2015  проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.03.2015  по 24.04.2015, отже висновок із зазначенням суми, яка підлягала відшкодуванню, орган казначейства повинен був отримати не пізніше 31.03.2015, та, відповідно, відшкодувати Товариству 10 639 388 грн.. не пізніше 07.04.2015.

 При цьому, як було встановлено судом першої інстанції,  31.12.2015 позивачем частково отримано бюджетне відшкодування, а саме: 3970840 грн. сума  відшкодування ПДВ за листопад 2014 року; 2 779 719 грн. сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року; 6 866 118,88 грн. сума -  відшкодування ПДВ за грудень 2014 року.

Заявлена Товариством сума бюджетного відшкодування за листопад 2014 року була зменшена на 1 173 518 грн. шляхом подання 21.06.2017  уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Крім того, загальна сума бюджетного відшкодування була зменшена на 406 403 грн. - сума податку, яка підлягала сплаті до державного бюджету, за результатами декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Отже, на час розгляду справи невідшкодованою залишається сума 12486840,12 грн. за період жовтень-грудень 2014 р.

Посилаючись на приписи пункту 200.23 статті 200 ПК  України, суд  першої інстанції  зазначив,   що у зв`язку із невідшкодуванням позивачу суми ПДВ нараховується пеня. При  цьому суд  першої інстанції погодився із розрахунком пені позивача викладеним у позові, яка складає 22366582,89 грн.

Водночас  суд першої інстанції  відхилив доводи  відповідача з приводу  порушення позивачем строку на звернення до суду про стягнення з Державного бюджету України відшкодування ПДВ та пені, оскільки дане правопорушення є триваючим. По суті вимог заперечень чи доказів протилежного, відповідачем до суду не надано.

Оговорюючи спосіб захисту порушеного права, суд  першої інстанції, посилаючись на правову позицію  Великої Палати Верховного суду  у справі № 826/7380/15, постанова  від 12.02.2019, зазначив, що оскільки на  час вирішення  справи  змінено порядок відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ, єдиним ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Колегія суддів  частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

          За визначенням, наведеним у підпунктах  14.1.18  та 14.1.162 пункту  14.1  статті  14 Податкового кодексу України    від 2.12.2010  № 2755-VI (далі -  ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій, У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200,10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Така послідовність дій контролюючого органу була передбачена також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, що був чинним у вказаний період (надалі - Порядок № 39).

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною 2 пункту 200.15 статті 200 ПК (в редакції, що була чинною в зазначений період) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічної думки дійшла й Велика Палата Верховного Суду по справі №826/7380/15 від 12 лютого 2019 року.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України  було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України , та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як зазначено в акті перевірки від 12.01.2015 № 7/14-20-15-34539925, перевірка показників декларації з ПДВ за жовтень 2014 року проводилась з 16.12.2014 по 29.12.2014.

При цьому  податкове-повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року було скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015  по адміністративній справі № 814/1523/15, яка набрала законної сили 15.12.2015.

Таким чином, Жовтнева ОДПІ повинна була подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету протягом  п`яти робочих  днів , що настали за днем  отримання відповідного рішення суду,  тобто не пізніше 12.01.2016  , а орган що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повинен був перерахувати на рахунок позивача не пізніше 17.01.2016  бюджетне відшкодування за жовтень 2014 року в сумі 2206782 грн.

Перевірка показників декларації з ПДВ за листопад 2014 року відповідно до довідки № 76/14-20-15-34539925 від 03.03.2015 проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.02.2015 по 24.02.2015 р., отже висновок із зазначенням суми, яка підлягала відшкодуванню, орган казначейства повинен був отримати не пізніше 03.03.2015, та, відповідно, відшкодувати Товариству 14 747 607 грн. не пізніше 11.03.2015.

Перевірка показників декларації з ПДВ за грудень 2014 року відповідно до акту № 172/14-20-15- 34539925 від 31.03.2015 проводилась Жовтневою ОДПІ з 11.03.2015 по 24.03.2015, отже висновок із зазначенням суми, яка підлягала відшкодуванню, орган казначейства повинен був отримати не пізніше 31.03.2015, та, відповідно, відшкодувати Товариству 10 639 388грн.. не пізніше 07.04.2015.

Отже, на час розгляду справи невідшкодованою залишається сума 12486840,12 грн. за податковими деклараціями   жовтень-грудень 2014 р.

Водночас, суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

          Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов`язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

          Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд  у постанові  від 31.07.2018, справа   № 822/3520/17.

При цьому , за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Вітовському району  Миколаївської області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного суду  у постанові  від 12 лютого 2019 року, справа  №826/7380/15

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

При цьому  відхиляючи доводи  відповідача щодо пропуску строку   звернення до суду, суд першої інстанції правильно врахував, що  неповернення  відповідачем  основної суми заборгованості з ПДВ є триваючим.

Водночас суд апеляційної інстанції не може погодитись  із  розрахунками  та висновками суду  першої інстанції щодо розміру пені, котра підлягає відшкодуванню на користь  позивача.

Так, пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Так,  позивач, обґрунтовуючи розрахунок пені, зазначив, що  у зв`язку із невідшкодуванням позивачу суми ПДВ нараховується пеня, яка складає 22366582,89 грн.           Розрахунок   пені наведено   позивачем  на аркуші  справи (а. с. 9,т.1).

Погоджуючись із розрахунком пені  позивача, суд першої інстанції  стягнув суму пені  за весь період прострочення відшкодування  бюджетної заборгованості.

Оговорюючи  строки звернення  суд першої інстанції також  зазначив , що вказане  порушення має триваючий характер, а отже строки  звернення до суду  не застосовуються.

Натомість   Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові  від 14.03.2019, справа   № 822/553/17 зазначив , що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

          За наведених обставин, Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі N 816/1369/17, адміністративне провадження N К/9901/307/17).

Таким чином, суд першої інстанції помилково не застосував  до спірних правовідносин щодо обчислення пені  строк звернення до суду, якій дорівнює 1095 днів, відповідно і розрахунок  пені підлягає коректуванню, а саме:

- сума пені за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість з Державного бюджету України за податковою декларацію позивача  за жовтень 2014 року дорівнює  1496912,47 грн. (1890041 грн (сума заборгованості)   х 22% ( облікова ставка НБУ на момент виникнення пені ) х 120% : 365 дн. х 1095 (кількість днів прострочення з урахуванням строків звернення до суду)  = 1496912,47 грн).

- сума пені за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість з Державного бюджету України за податковою декларацію за листопад  2014 року дорівнює  10371508,90 грн. (9603249 грн (сума заборгованості) х 30% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені ) х 120% : 365 дн. х 1095 (кількість днів прострочення з урахуванням строків звернення до суду) = 10371508,90 грн).

- сума пені  за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість з Державного бюджету України за податковою декларацію  за грудень 2014 року дорівнює 1287640,96 грн (993550,12 ( сума заборгованості) х 30% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені ) х 120% :365 дн.  х 1095 (кількість днів прострочення з урахуванням строків звернення до суду) = 1287640,96 грн.)

У підсумку  розмір пені  за період з 10.09.2016 по 10.09.2019  дорівнює 13 156 062,3 грн  (1496912,47 грн.+ 10371508,90 грн.+ 1287640,96 грн. =  13 156 062,3 грн.)

З приводу позовних вимог щодо стягнення пені у період понад 1095 днів, суд апеляційної вважає,  що  позивач пропустив строк звернення до суду.

Будь які вагомі  причин, з огляду на заперечення відповідача  щодо пропуску строку звернення до суду,  для його поновлення   позивач не навів.

Відповідно до частини 3 статі 123  КАС України,   якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає, що в цій частині позовний вимог   адміністративний позов  ТОВ  слід  залишити без розгляду.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у результаті протиправної бездіяльності податкового органу  виникла заборгованість бюджету перед позивачем, оскільки ним не було вчинено дій щодо подання відповідного висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування.

          Підсумовуючи наведене,  колегія суддів  вважає  правильним висновок  суду першої інстанції  щодо  стягнення бюджетної заборгованості , водночас при  вирішенні позовних вимог   щодо стягнення пені,  суд помилково не застосував приписи статті 123 КАС України, тобто при вирішенні справи припустився порушення норм процесуального права, що у відповідності до приписів  абзацу2 частини 2 статті 317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині позовних вимог, а саме позовні вимоги щодо стягнення  пені  у період з  12.01.2016 року по  09.09.2016 року слід залишити без розгляду.

Доводи апеляційної скарги

З приводу доводів апелянта, що поняття триваючого правопорушення має зовсім інші наслідки та не має жодного відношення до розгляду зазначеної справи, суд зазначає, що таке правопорушення щодо невідшкодування сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість має триваючий характер, яке в межах спірних відносин не припинилось на момент звернення із позовом. Аналогічної думки дійшов й Верховний Суд по справі №817/1828/17 від 09 жовтня 2018 року.

Додатковим підтвердженням  щодо кваліфікації такого правопорушення  як триваючого, є факт періодичного часткового погашення суми бюджетної заборгованості у спірний період. При цьому суд апеляційної інстанції  погодився із доводами  апеляційної скарги з того приводу  , що невідшкодування пені  не є триваючим правопорушенням.

Щодо  доводів  апелянта   з приводу неправильного розподілу  судових витрат  слід зазначити  про таке.

Фактично  позовні вимоги  зверненні  по  податкового органу.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду ( див. п. 44  постанови Великої Палати  Верховного суду від 27.11.2019, справа  № 242/4741/16-ц).

Орган Державного  казначейства  значений як номінальний відповідач, який фактично приймає участь  при виконанні  цього рішення.

Тобто,  Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївській області залучений в якості відповідача, як орган, необхідний  для визначення  чіткого способу захисту порушених прав та інтересів позивача.

Близьких за змістом висновків  дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16.

Наведене  свідчить про те, що до  Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївській області не було заявлено окремих  самостійних вимог.

Окрім того, суд  враховує правову позицію  Великої Палати Верховного Суду,   відповідно до якої, сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу. У разі сприйняття подібного підходу до участі у справах про стягнення коштів, відшкодування шкоди завжди необхідно було б щоразу залучати суб`єкта, який здійснює управління рахунком, на якому розміщені грошові кошти відповідача (  див. п.31 постанови Великої Палати  Верховного суду від 27.11.2019, справа  № 242/4741/16-ц).

За таких обставин, колегія суддів  вважає правильним покладення на  ГУ ДПС у Миколаївській області  обов`язку відшкодування   судових витрат.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Відповідно до частини 6 статі 139  КАС України , якщо  суд апеляційної інстанції , не повертаючи  адміністративну справу  на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому  задоволенні позову  судові витрати  покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог  ( частина 3 статі 139 КАС України)

Позивачем сплачено  за платіжним дорученням №202 від 06.09.2019 судовий збір у розмірі 19360 грн.( а.с.4, т.1)

Головним  управлінням ДПС у Миколаївській області  за подачу апеляційної скарги сплачено  29040 грн, за платіжним дорученням  №3229 від 27.12.2019 (а.с.254,т.1).

Вказані  розміри  є максимальними,  отже  з огляду  на часткове задоволення  позовних вимог  та вимог апеляційної скарги,  судовий  збір  на користь апелянта слід  повернути в розмірі пропорційну  тому -  у  стягненні якого судом фактично відмовлено внаслідок залишення позову без розгляду  (судом першої інстанції постановлено рішення про стягнення  суми основного боргу   та пені  у розмірі  34853422,9 грн, натомість   за результатами  апеляційного провадження  позивачу присуджено пеню у розмірі 13 156 062,3 грн, тобто  розмір пропорції дорівнює 38/100)  

Отже,  на користь  позивача слід присудити суму сплаченого судового збору у розмірі  12003,2 грн., а  на користь  відповідача  слід  присудити суму судового збору  у розмірі  11035, 2 грн.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення  Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 400/2841/19 –  в частині  стягнення пені  та розподілу судових витрат - змінити, виклавши абзаци 3  та 4 резолютивної частині рішення  Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 400/2841/19 у наступній редакції:

"3. "Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області (вул. Самойловича, 20 а, Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 37992601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Вітовський район, Миколаївська область, 57232, ідентифікаційний код 34539925) пеню за період з 10.09.2016 по 10.09.19, яка нарахована на суму заборгованості бюджету в сумі 13 156 062,3 грн (тринадцять  мільйонів  сто п`ятдесят шість тисяч  шістдесят дві  гривні тридцять   копійок).

В   частині  позовних  вимог щодо стягнення пені в період з 11.03.2015 по 09.09.2016 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ - залишити без розгляду."

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232 34539925) судовий збір в розмірі 12003,2 грн (дванадцять тисяч три гривні  двадцять копійок)

Стягнути  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (вул. Заводська, 2,Первомайське,Вітовський район, Миколаївська область,57232 34539925)  га користь Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 43144729) судовий збір в розмірі 11035, 2 грн ( одинадцять тисяч тридцять п`ять гривень двадцять копійок)."

В решті рішення  Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у справі № 400/2841/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.          

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.

Судді Семенюк Г.В.  Домусчі С.Д.