П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3103/19

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

          П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Косцової І.П.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участі секретаря – Стефанцевої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт Ком" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "Стандарт Ком" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "Стандарт Ком"(далі - ПП "Стандарт Ком") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ГУ ДФС в Одеській області):

№0080371212 від 23.10.2017року про застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків, коригування до податкових накладних на загальну суму 57  224, 07 грн.,

№0002121307 від 05.01.2018року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.,

№0001091415 від 09.01.2018року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 19 864  574 грн.

№0001111415 від 09.01.2018року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.,

№0001071415 від 09.01.2018року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9  340 934 грн.

№0006271212 від 17.01.2018 року про застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 134 233,84 грн.,

№0023261212 від 09.02.2018року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про допущення Підприємством порушень вимог податкового законодавства є безпідставним, оскільки вони зроблені виключно на наявній у контролюючого органу інформації щодо контрагентів Підприємства, тобто без дослідження первинної бухгалтерської документації позивача. В свою чергу, Підприємство не мало об`єктивної можливості надати витребувані податковим органом документи у зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами згідно протоколу обшуку від 10.04.2017р. Водночас, відповідач мав можливість ознайомитись з ними в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ПП "Стандарт Ком" не надало вчасно до податкового органу витребувану у нього первинну документацію, а також не спростувало факту порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі Підприємство, посилаючись на порушення  судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про задоволення  позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив,   що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що запитувані податковим органом документи разом з жорстким диском, на якому зберігалась вся бухгалтерська документація, були вилучені правоохоронними органами згідно протоколу обшуку від 10.04.2017 року,  а тому не могли бути надані посадовим особам, що здійснювали перевірку, з причин, які не залежали від позивача.

Крім цього апелянт зазначив, що наявність кримінального провадження стосовно деяких підприємств-контрагентів, за відсутності обвинувального вироку суду, не може свідчити про відсутність реальності здійснення господарських операцій, адже причетність ПП "Стандарт Ком" до злочинів, щодо яких відкрито кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом. Якщо контрагенти Підприємства здійснювали фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення мають нести саме ті суб`єкти господарювання, які мали на це умисел, а не позивач. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми  витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту. В свою чергу апелянт наголосив, що Підприємство не має відношення до незаконної діяльності своїх контрагентів та не було обізнаним щодо її здійснення, а наявні у Підприємства документи, які були вилучені правоохоронними органами та копії яких згодою були отримані на електронному носії та надані до суду першої інстанції, повною мірою  підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами за відповідний період.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області зазначило,  що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим, просив залишити судове рішення без змін.

Фактичні обставини справи.

У період з 25.05.2017 року по 14.12.2017 року фахівцями ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Стандарт Ком" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №818/15-32-14-15/38154390 від 21.12.2017 року, яким, зокрема, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства: -  п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, п.1, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7, п.8 п.9  ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.1, п.3.1, п.3.5, п.6.1, п.6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого  Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8  032 380 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 15  891 659 грн.;

-   пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, п.119.2 ст. 119, п.176.2 ст. 176 ПК України та «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме: податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року не надано до контролюючого органу у встановлені законом строки;

- ч.4 п.2 ст.6, п. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що виразилось у неподанні звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2016 року та несвоєчасному перерахуванні   єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень 2016 року;

-  п. 49.21 та пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст.223 ПК України, що полягало в  неподанні декларацій акцизного податку за березень, квітень, травень, червень 2016 року, липень, серпень 2017 року;

- п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, що полягало уне забезпеченні платником податків зберігання первинних документів, інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених  законодавством строків  та не наданніконтролюючому органу оригіналів документів.

З урахуванням встановлених перевіркою порушень податковим органом прийнятті податкові повідомлення-рішення:

1)          №0002121307 від 05.01.2018року про застосування штрафних (фінансових  санкцій у сумі 510 грн.,

2)          №0001091415 від 09.01.2018року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 19 864 574грн., з яких 15  891  659 грн. – за основним платежем, 3  972  915 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями;

3)          №0001111415 від 09.01.2018року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.,

4)          №0001071415 від 09.01.2018року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9  340 934 грн., з яких 8  032  380 грн. – за основним платежем, 1  308  554 нрн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім цього, 25.09.2017 року за результатами перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних ПП «Стандарт Ком`ГУ ДФС в Одеській області складено акт №8387/15-32-1712/38154390, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 ПК України. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0080371212 від 23.10.2017 року, яким застосовано штраф на загальну суму 57  224,07 грн.

За результатами перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних ПП "Стандарт Ком" 07.12.2017 року складено акт №13776/15-32-12-126/38154390, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст.201 ПК України. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0006271212 від 17.01.2018 року,  яким встановлено штраф на загальну суму 134  233,84грн.

25.01.2018 року за результатами камеральної перевірки податкової звітності податку на додану вартість за квітень, жовтень 2017 року складено акт №1261/15-32-1212/38154390, яким встановлено порушення ПП "Стандарт Ком" п.120.1 ст. 120 ПК України, а саме, несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень, жовтень 2017року. На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0023261212 від 09.02.2018 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на загальну суму 2040 грн.

Законність перелічених вище податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляції з наступних підстав.

Згідно  пункту 44.1 статті 44  Податкового кодексу України (далі – ПК України в редакції до 01.01.2015р.) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. (абз. 1 п. 44.2 ст. 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці  другому пункту 44.7  цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України).

У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були  вилучені  правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено  вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки  вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було  вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (п. 85.9 ст. 85 ПК України).

В свою чергу, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених  розділом II  цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. ст. 139 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (абз.1 пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України в редакції після 01.01.2015р.)

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду,визначена згідно з  розділом V  цього Кодексу (пп. 14.1.181  п.  14.1  ст. 14 ПК України).

Об`єктом оподаткування вказаного вище податку, в тому числі є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до  статті 186  цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1. ст. 187 ПК України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1  ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2  ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими  пунктом 201.11  статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За визначенням статті  1  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон N996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомостіпро господарську операцію та підтверджує її здійснення, агосподарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарськихопераційє первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені

під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування

оброблення даних напідставі первинних документів можуть

складатися зведені облікові документи.

Як визначено  підпунктом  14.1.36  пункту  14.1  статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які наведені в Акті перевірки №818/15-32-14-15/38154390 від 21.12.2017 року, обгрунтований тим, що платник податків не надав на вимогу контролюючого органу письмові пояснення та первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, а первинними документами, які були вилучені правоохоронними органами та згодою перевірені посадовими особами відповідача, а також податковою інформацією, зібраною відповідно до ст.ст.72,73 ПК України та опрацьованою відповідно до вимог п.74.2 ст.74 ПК України, не доведено факт придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників (відсутні первинні документи на поставку, а надані до перевірки документи складені з недотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Між тим, колегією суддів встановлено, що листом від 25.05.2017 року ПП «Стандарт Ком» повідомило контролюючий орган про вилучення правоохоронними органами документів фінансово-господарської діяльності Підприємства та жорстких дисків, що стало підставою для перенесення терміну проведення перевірки до дати отримання всіх вилучених правоохоронними органами документів чи забезпечення доступу до них.

Згідно листа №28719/7/99-99-23-01-19 від 25.10.2017року Четвертим відділом управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України було надано матеріали кримінального провадження, а саме: документи фінансово-господарської діяльності ПП «Стандарт Ком», які виявлено та вилучено 10.04.2017року в ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. АкадемікаВоробйова, 36 відповідно до протоколу обшуку у 8-и томах на одному оптичномуносії (том 7 а/с. 202).

У зв`язку із забезпеченням доступу до вилучених правоохоронними органами документів, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №6121 від 21.11.2017 року проведення перевірки ПП «Стандарт Ком» було поновлено з 24.11.2017року.

Як зазначено в акті перевірки, у зв`язку з відсутністю у податкового органу певних документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльності підприємства, останній направив на адресу ПП «Стандарт Ком» запити про надання таких документів.

Так, згідно запитів від 28.11.2017 року податковий орган вимагав у Підприємства надати документи/копії документів, засвідчені підписом посадової особи та скраплені печаткою (за наявності), крім тих, які були вилучені правоохоронними органами, а саме:

- накази та їх копії щодо облікової політики підприємства на 2014 рік, 2015 рік, 2016 роки, з зазначенням принципів, методів і процедур для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності з урахуванням специфіки діяльності 38154390, у разі їх відсутності, надати відповідні пояснення;

- накази та їх копії щодо призначення інвентаризації активів (основних фондів нематеріальних активів, запасів заборгованостей тощо) та інвентаризаційні відомості щодо проведених інвентаризацій, у разі їх відсутності надати відповідні пояснення;

- пояснення з питань щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками в період з 01.01.2014року по 31.12.2016року а саме: ПП «Гарде-Плюс», ТОВ «ГрандПлаза», ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», ПП «Пайола», ТОВ «Маркет-71», ПП «Демаркет», ПП «Резерв-Торг», ТОВ «БахусТрейд», ТОВ «ОлстарІнвестмент», ТОВ «Мастеркорп», ТОВ «ТФ Орхідея», ТОВ «ТД Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ТОВ «Спецбудмаркет», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Баркус», ТОВ «Укрекспосервіс», ТОВ «Агро-Маркет-Плюс», ПП «Ком-Стор», ТОВ «Ресурсопт», ТОВ«Торгтраст», ТОВ «ТД «Енергоресурси», ТОВ «Клевенс»; копії договорів, укладених з зазначеними постачальниками; копії  податкових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг, що підтверджують взаєморозрахунки з зазначеними постачальниками за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року; копії інших документів, що стосуються питання підтвердження взаємовідносин з зазначеними постачальниками; регістри бухгалтерського обліку щодо обліку взаєморозрахунків з зазначеними  постачальниками (картки рахунків або обороти); пояснення щодо використання товарів (робіт, послуг), які придбані у зазначених  постачальників у господарській діяльності ПП "Стандарт Ком"; регістри бухгалтерського обліку щодо використання товарів (робіт, послуг) використання товарів (робіт, послуг), які придбані у зазначених  постачальників у господарській діяльності  ПП "Стандарт Ком"; копії первинних документів щодо використання товарів (робіт, послуг), які придбані у зазначених  постачальників у господарській діяльності  ПП "Стандарт Ком" .  

- статутні документи;

- накази на призначення та звільнення посадових осіб ПП "Стандарт Ком";

- дозвільні документи на здійснення діяльності ПП "Стандарт Ком";

- копії договорів на оренду офісних та складських приміщень;

- копії первинних документів, регістри бухгалтерського обліку щодо обліку основних фондів, нематеріальних активів, запасів та інші;

- первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності бухгалтерські звіти і баланси, які повинні зберігатись на підприємстві;

- фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік;

- первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку і були підставою для складання фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за 2014, 2015 та 2016 роки.

Оскільки на момент закінчення перевірки та реєстрації акта перевірки запитувані документи не надано, податковий орган склав акт про ненадання документів у ході документальної планової перевірки та дійшов висновку про відсутність цих документів на час складання податкової звітності та, як наслідок, про не підтвердження реальності господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Між тим, як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції, всі запитувані податковим органом документи були вилучені правоохоронними органами 10.04.2017 року в ході обшуку відповідно до протоколу обшуку у 8 томах на одному оптичному носії.

На підтвердження своїх доводів Підприємство надало до суду апеляційної інстанції копію оптичного диску, на якому завантажені документи фінансово-господарської діяльності ПП «Стандарт Ком» та саме з якого були раздруковані наявні в матеріалах справи первинні документи.

Ретельно ознайомившись з наявною на зазначеному оптичному носії інформацією, судова колегія встановила, що всі первинні документи щодо взаємовідносин позивача з наведеними в запитах контрагентами - постачальниками, а саме, з ПП «Гарде-Плюс», ТОВ «ГрандПлаза», ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», ПП «Пайола», ТОВ «Маркет-71», ПП «Демаркет», ПП «Резерв-Торг», ТОВ «БахусТрейд», ТОВ «ОлстарІнвестмент», ТОВ «Мастеркорп», ТОВ «ТФ Орхідея», ТОВ «ТД Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ТОВ «Спецбудмаркет», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Баркус», ТОВ «Укрекспосервіс», ТОВ «Агро-Маркет-Плюс», ПП «Ком-Стор», ТОВ «Ресурсопт», ТОВ«Торгтраст», ТОВ «Торговий Дім «Енергоресурси», ТОВ «Клевенс», на момент проведення обшуку були наявні у ПП Стандарт Ком» та вилучені правоохоронними органами і до них згодою надано доступ посадовим особам відповідача.

В свою чергу, представник ГУ ДФС в Одеськійо бласті в суді апеляційної інстанції не спорстував доводів позивача щодо наявності на момент перевірки всіх перелічених в запитах податкового органу документів, які були вилучені в ході обшуку. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би беззаперечно доводив факт, що на момент проведення перевірки у позивача були відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність відображених у податковій звітності господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

З урахуванням того, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про ненадання позивачем контролюючому органу первинних документів та не досліджував надану Підприємством до матеріалів справи первинну документацію, яка, як зазначалось вище, була роздрукована останнім з наданого правоохоронними органами оптичного носію, судова колегія вважає за необхідне перевірити надані позивачем документи на предмет підтвердження реальності господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки від 21.12.2017 року №818/15-32-14-15/38154390, у періоді, який перевірявся, ПП "Стандарт Ком" перебувало в господарських взаємовідносинах з ПП «Гарде-Плюс», ТОВ «Гранд Плаза», ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», ПП «Пайола», ТОВ «Маркет-71», ПП «Демаркет», ПП «Резерв-Торг», ТОВ «БахусТрейд», ТОВ «ОлстарІнвестмент», ТОВ «Мастеркорп», ТОВ «ТФ Орхідея», ТОВ «ТД Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ТОВ «Спецбудмаркет», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Баркус», ТОВ «Укрекспосервіс», ТОВ «Агро-Маркет-Плюс», ПП «Ком-Стор», ТОВ «Ресурсопт», ТОВ «Торгтраст», ТОВ «Торговий Дім «Енергоресурси», ТОВ «Клевенс».

Підприємство у межах своєї господарської діяльності придбавало у контрагентів -постачальників нафтопродукти (бітум дорожній БНД 60,90, 70/100, пічне паливо, мазут, М-40, М-100, дизпаливо).

На підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій позивач надав до суду договори поставки, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри податкових накладних, податкові декларації, розрахунки коригування до податкових декларацій (ПП «Гарде-Плюс» - том 5 а.с.41-154, ТОВ «ГрандПлаза» - том 4 а.с.216-250, том - 5 а.с.1-40, ПП «Пайола» том 3 а.с.114-120, ТОВ «Маркет-71» том 3 а.с.150-159, ПП «Демаркет» том 3 а.с.160-197, ТОВ«БахусТрейд» том 3 а.с.135-149, ТОВ «Мастеркорп» том 6 а.с.117-248, том 7 а.с.1-80, ТОВ «ТФ Орхідея» том 4 а.с.147-163, ТОВ «ТД Смарт» том 1 а.с.117-250, том 2 а.с. 1-226, ПП «Орімі-Тейс» том 2 а.с. 227-250, том 3 а.с. 1-10, ТОВ «Спецбудмаркет» том 5 а.с. 155-250, том 6 а.с. 1-117, ПП «Ентер-Сел» том 4 а.с. 164-214, ТОВ «Баркус» том 3 а.с. 198-221, ТОВ «Укрекспосервіс» том 3 а.с. 68-77, ТОВ «Агро-Маркет-Плюс» том 4 а.с. 147-163, ПП «Ком-Стор» том 3 а.с. 121-134, ТОВ «Ресурсопт» том 3 а.с. 49-67, ТОВ «Торгтраст» том 3 а.с. 34-48, ТОВ «ТД «Енергоресурси» том 3 а.с. 222-248, том 4 а.с. 1-22, ТОВ «Клевенс» том 3 а.с. 22-33).

Окрім цього, ТОВ «Гранд Плаза» та ТОВ «НафтаТорг-ЛТД», ТОВ «Олстар Інвестмент» надавали позивачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

У підтвердження надання вищевказаними контрагентами послуг з перевезення вантажу Підприємство надало до суду договори про надання послуг з перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри податкових накладних, податкові декларації, розрахунки коригування до податкових декларацій (ТОВ «Гранд Плаза» том 4 а.с.220-250, том 5 а.с.1-41, ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» том 4 а.с.23-121, ТОВ «ОлстарІнвестмент» том 3 а.с.12-22).

З матеріалів справи також вбачається, що у вказаний період ПП "Стандарт Ком" поставляло на адресу ПП «Резерв-Торг» нафтопродукти (бітум М-100, М-40, пічне  та дизельне паливо, бітум тафтяний дорожній 60/90 та 70/100, мінеральний порошок), тобто придбаний у вищезазначених контрагентів товар був в подальшому реалізований.

У підтвердження реальності вищезазначеної операції Підприємство надало до суду договір поставки товару, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (том 3 а.с.78-113).

Ознайомившись зі змістом вищеперелічених первинних бухгалтерських  документів, судова колегія дійшла висновку, що їх зміст надає можливість встановити найменування придбаного та реалізованого товару, вид наданих послуг,  їх об`єми, кількість, вартість, місце виконання, тобто факт придбання товару, його реалізації, а також отримані послуги, що свідчить про реальність господарських операцій.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації податкового органу щодо контрагентів позивача, однак без дослідження первинних бухгалтерських документів Підприємства, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про нереальність господарських операцій.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем порядку заповнення первинних бухгалтерських документів та їх обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів у підтвердження наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом  активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України  обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої  ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вже зазначалося вище та вбачається з акту перевірки, на підставі наявної податкової інформації щодо контрагентів-постачальників позивача контролюючим органом зроблено висновок про недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність первинних документів на поставку, та первинні документи складені з порушенням вимог податкового законодавства.

Втім, які саме первинні документи були відсутні у Підприємства на момент проведення перевірки та які конкретно недоліки містилися в документах, що були в наявності, але не прийняті контролюючим органом, в акті перевірки не зазначено.

Колегія суддів зазначає, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, адже така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій внаслідок того, що контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях, на думку судової колегії, є непереконливими з огляду на відсутність з боку відповідача доводів, що в цих кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність зазначених операцій. Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої  статті 78 КАС, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ГУ ДФС не навело жодного доводу, що в кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність операцій позивача з вище зазначеними контрагентами, так само, як і доводів про ухвалення судом вироків у цих чи інших    кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для адміністративної справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок податкового органу про порушення ПП «Стандарт Ком» податкового законодавства щодо формування податку на прибуток та податкового кредиту та збереження документів первинного бухгалтерского обліку є передчасним та таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не дав належної правової оцінки доводам позивача про наявність у Підприємства всіх первинних документів, які підтверджують реальність відображених у податковій звітності господарських операцій, та надані останнім під час розгляду справи, я звязку з чим ухвалене у справі рішення в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Що стосується правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-ріщень, якими до Підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку реєстрації податкових та акцизних накладних та стягнуто податок на доходи фізичних осіб, судова колегія зазначає, що апелянтом в апеляційній скарзі не наведено жодного доводу на спростування висновку податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення ПП «Стандарт Ком» вимог податкового законодавства.

Отже колегія суддів вважає, що в цій частині позову суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.

З приводу заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 90  000 грн., судова колегія зазначає наступне.

Частини перша та третя  статті 132 КАС України  унормовують, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу;

сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134 КАС України  передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1  статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої  статті 134 КАС України  кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»  встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Усталена практики Європейського суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у  пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), свідчить про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Ураховуючи перелічені джерела права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката на суму 32  000 грн.. На думку суду апеляційної інстації,  вказана сума є співрозмірною з ціною позову, складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Судова колегія вважає, що заявлені підприємством до відшкодування витрати з представництва адвокатом його інтересів в суді першої інстанції з урахуванням часу прибуття до Одеського окружного адміністративного суду у сумі 64000 грн., підлягають частковому задоволенню у сумі 6000 грн., оскільки матеріали справи не містять належних доказів у підтвердження таких витрат.

З аналогічних підстав, суд апеляційної інстанції, не вбачає правових підстав для стягнення з контролюючого органу на користь позивача, витрат на правову допомогу понесених підприємством в суді апеляційної інстанції.

Частиною 1  ст.139 КАС України  визначено, що    при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3  ст.139 КАС України).

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції частково ухвалено на користь Приватного підприємству "Стандарт Ком", судова колегія вважає, що понесені підприємством    витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 48  025,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №888 від 20.05.2019 року та квитанцією №0.0.15111310664.1 від 01.11.2019 року, які знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.4, т.8 а.с.198) підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт Ком" – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року  в частині відмови Приватному підприємству "Стандарт Ком"  у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2018 року №0001091415, №0001071415 та №0001111415  - скасувати.

Прийняти у вказаній частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.01.2018 року №0001091415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), №0001071415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та №0001111415 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного підприємства "Стандарт Ком" (код ЄДРПОУ 38154390) судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на загальну суму 48  025,50 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень 50 копійок).

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646)  на користь Приватного підприємства "Стандарт Ком" (код ЄДРПОУ 38154390) судові витрати на правничу допомогу на суму 32  000 грн. (тридцять дві тисячі гривень).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П.

Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.

Повне судове рішення складено  07.04.2020року.