ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 728/2050/17

провадження № 51-8760 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор`євої І.В.,

суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Ширмер О.О.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2018 року щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Бахмача Чернігівської області,

жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 309 КК на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 310 КК - на строк 4 роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні повторно за викладених у вироку обставин незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, а також у незаконному посіві та вирощуванні конопель у кількості п`ятдесяти рослин особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК.

Як установив суд, навесні 2017 року на присадибний ділянці на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 посіяв насіння конопель, за якими доглядав. У літку цього ж року він зірвав частину рослин, висушив і подрібнив їх, після чого зберігав за місцем свого проживання.

Крім того, у липні 2017 року, знайшовши на звалищі дикорослі рослини маку, ОСОБА_1 зірвав їх, переніс додому й виготовив із них концентрат макової соломи (екстракційний опій), який зберігав за місцем проживання.

Надалі, 22 серпня 2017 року, в господарстві засудженого при проведенні обшуку працівники правоохоронних органів виявили й вилучили 50 рослин конопель, а також особливо небезпечні наркотичні засоби - екстракційний опій загально масою 4,311 г та канабіс масою 46 г.

Ухвалою від 13 червня 2018 року Апеляційний суд Чернігівської області, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, змінив вирок, виключив з його мотивувальної частини з обвинувачення, визнаного доведеним за ч. 2 ст. 309 КК, кваліфікуючу ознаку злочину придбання наркотичного засобу - канабісу. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням скаржника, апеляційний суд належним чином не врахував усіх обставин справи, кількості вилучених у засудженого рослин конопель та особливо небезпечного наркотичного засобу, а також особи винного, котрий раніше чотири рази притягався до кримінальної відповідальності, востаннє за злочин у сфері обігу таких засобів, і необґрунтовано визнав правомірним застосування до ОСОБА_1 інституту умовного звільнення (ст. 75 КК), що потягло за собою невиправдану м`якість призначеного покарання. Вважає, що оспорювана ухвала не відповідає положенням ст. 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. Захисник Кухта В.Б. поінформував Суд про можливість здійснення провадження без його участі.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечуються доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 310 КК.

У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Виходячи із законодавчих приписів суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити підстави, на яких скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

Цих вимог закону апеляційний суд не дотримався.

За матеріалами кримінального провадження, не погодившись із вироком, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку. Наводячи в апеляційній скарзі, серед іншого, аналогічні викладеним у касаційній скарзі доводи про порушення місцевим судом вимог ст. 65 КК при призначенні покарання та про неправильне застосування ст. 75 цього Кодексу, сторона обвинувачення просила апеляційний суд скасувати у відповідній частині оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким обрати ОСОБА_1 більш суворий захід примусу, що належить відбувати реально.

Попри конкретні аргументи в поданій скарзі апеляційний суд, відхиляючи апеляційні вимоги прокурора в частині неправильного застосування ст. 75 КК, навів мотиви відмови виключно в загальних рисах, без аналізу обставин, які мають правове значення при виборі покарання та порядку його відбування.

Як убачається зі змісту ухвали, мотивація позиції суду по суті зводиться до посилань на відсутність обтяжуючих обставин, наявність пом`якшуючої - щире каяття ОСОБА_1 і на те, що останній до адміністративної відповідальності не притягався, не перебуває на наркологічному обліку, а знаходиться на обліку в лікаря-психіатра і наразі не потребує примусових заходів медичного характеру.

Однак таке обґрунтування законності рішення місцевого суду, очевидно, не є достатнім для спростування викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів про неправильне застосування інституту умовного звільнення від покарання з випробуванням. Суд апеляційної інстанції фактично залишив без належної оцінки обсяг суспільно небезпечних дій ОСОБА_1 , кількість вилучених у нього рослин конопель та наркотичних засобів, а також особу винного, його поведінку в минулому (т. 1 а.с. 132-133) та вчинення нових злочинів проти здоров`я населення через короткий проміжок часу після засудження за ч. 1 ст. 309 КК і призначення реального покарання у виді штрафу.

Крім того, не зважив апеляційний суд й на інші наявні у провадженні дані, які характеризують засудженого, котрий хоча і працездатного віку, не має інвалідності та не виявляє клінічних ознак психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання канабіоїдів із синдромом залежності, офіційно суспільно корисною діяльністю не займався.

Між тим, зазначені обставини в їх поєднанні свідчать про те, що ОСОБА_1 належних висновків не зробив і на шлях виправлення не став. Отже, можливість попередити нові злочини за умов лише певного контролю за поведінкою засудженого без призначення йому покарання, що належить відбувати реально, є сумнівною, а протилежна позиція апеляційного суду є непереконливою.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про правильність застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК є необґрунтованим, суперечить загальним засадам покарання та його меті, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.

До того ж, згідно з отриманою інформацією з Бахмацького РС філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області за період перебування на обліку ОСОБА_1 двічі притягався до адміністративної відповідальності (за ч. 1 ст. 178 та ч. 2 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, це рішення підлягає скасуванню на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, належно оцінити всі обставини, що мають правове значення при виборі заходу примусу та порядку його відбування, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.

Якщо за наслідками нового перегляду апеляційний суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, то слід мати на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та пом`якшуючої обставини призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним, суперечить вимогам ст. 50 цього Кодексу.

Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

А.П. Бущенко І.В. Григор`єва С.С. Голубицький