ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 квітня 2020 року                                                                          м. Житомир                     

справа № 240/6185/19  

                                                                                                    категорія  112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, -

                                                        встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17.07.2018, щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої до ст.37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області з 17.07.2018 провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, визначеної Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача. У зв`язку із прийняттям  рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, відповідачем з 17.07.2018 протиправно не нараховано та не виплачено     щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ухвалою суду від 24.04.2019 зупинено провадження у даній адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18.

Відповідно до ухвали суду від 23.01.2020 провадження у даній справі поновлено.

Згідно з   положень ч.5 ст.  262, ч.1 ст.  263 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі -  КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4  ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5  ст.250 КАС України  датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 (далі - Постанова КМУ №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.

На звернення до відповідача позивач отримав лист від 20.03.2019, в якому повідомлено що  Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"     не було передбачено видатки за відновленим  Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 року №6- р/2018  статтями  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У разі прийняття відповідних законодавчих актів та виділення коштів з Державного бюджету України дане питання буде розглянуто.

Позивач, вважаючи, що після прийняття  Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018, відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачена  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень  статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"    (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: 1) у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; 2) у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; 3) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28  розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  (далі - Закон №107-VI)  статтю 37 Закону №796-XII  викладено в новій редакції: громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008  положення пункту 28  розділу ІІ Закону №107-VI  визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення  статті 37 Закону № 796-XII  застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 01 січня 2015 року набрав чинності  Закон №76-VIII підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема,  статтю 37 Закону №796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018  підпункт 7 пункту 4  розділу І Закону №76-VIII  визнаний таким, що не відповідає  Конституції України  (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію  статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Позивач проживає в населеному пункті, який відповідно до Постанови КМУ №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, тобто з 17.07.2018, позивач є право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої  ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  .

Однак, як   свідчать матеріали справи, відповідачем протиправно не відновлено позивачу зазначені виплати, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Суд зазначає, що дана справа є типовою, а відповідно до ч.3  ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18 (зразкова справа) позивач, відповідно до  рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018  та  статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII, має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  ( в редакції від 09.07.2007). При цьому, у зв`язку з набранням чинності  Законом № 1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим  Законом, положення  статті 37 Закону № 796-XII  щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.

З огляду на висновки суду викладені вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності   відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги та зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити з 17.07.2018 позивачу щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Частиною 1 та 2  ст.77  КАС України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями  6-9,  32,  77,  90,  139,  241-246,  255,  295,  297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Привокзальна, буд.5, м.Олевськ, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 03192610) про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Олевської  районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1  з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Олевської  районної державної адміністрації Житомирської області     нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої  статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 07 квітня 2020 року.

Суддя                                                                                            А.В. Горовенко