ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3088/20 Справа № 205/1292/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 30 березня 2014 року банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 24 січня 2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 13 013 грн. 85 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 1 645 грн. 01 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 580 грн. 83 коп., заборгованість за пенею - 6 692 грн. 11 коп., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 595 грн. 90 коп. - штраф (процентна складова).

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 30 березня 2014 року у розмірі 13 013 грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження своїх позовних вимог Банком було надано належні та допустимі докази, які відповідачем спростовані не були; відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що Заявою відповідача підтверджується факт того, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, а відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, в позовній заяві Банк посилається на те, що 30 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» із наміром укласти кредитний договір, та нею було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку. При цьому сама анкета-заява не містить будь-яких даних, які підтверджували б розмір встановленого банком кредитного ліміту відповідачеві, отримання нею кредитної картки, її тип, строк її дії, а також відсоткову ставку та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, Відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею, ОСОБА_1 , станом на 24 січня 2019 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 13 013 грн. 85 коп., де заборгованість за тілом кредиту - 1 645 грн. 01 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 580 грн. 83 коп., заборгованість за пенею - 6 692 грн. 11 коп., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 595 грн. 90 коп. - штраф (процентна складова).

У свою чергу сторона відповідача не визнає обставин виникнення договірних зобов`язань та факту наявності вказаної заборгованості. Внаслідок чого суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Банку, оскільки жоден із наданих позивачем документів не містить підтвердження факту надання відповідачу 30 березня 2014 року кредитних коштів в сумі 1300,00 грн..

Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Апелянт вказує, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений кредитний договір, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Крім того, апелянт зазначає, що користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача, яка є має статус первинного документу. Апелянт зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них, - є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів того, що 30 березня 2014 року відповідачу видавалась будь-яка кредитна картка та надавались кредитні кошти в розмірі 1300,00 грн., банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.

Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, вказана вище Анкета-Заява та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" виключають реальну можливість стягнення за ними заборгованості, оскільки в розумінні положення ст. 626 ЦК України не є договором, а тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко