ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 р. | № 2-21/17709-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Виконавчого комітету Заозернянської селищної ради |
на постанову | від 15.02.07 Севастопольського апеляційного господарського суду |
у справі | №2-21/17709-2006 господарського суду АР Крим |
за позовом | ТзОВ ВКК “ХХ ВЕК” |
до | Заозернянської селищної ради Кримського республіканського підприємства “БТІ міста Євпаторія” |
про | визнання права власності та спонукання до виконання певних дій |
за зустрічним позовом | Заозернянської селищної ради |
до | ТзОВ ВКК “ХХ ВЕК” |
про | знос самовільно побудованих будівель |
у справі взяли участь представники
позивача:
відповідача: Самошкіна А.Ю. довір. у справі
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2006р. у задоволенні первісних позовних вимог про визнання права власності на будівлі у м.Євпаторія на алеї Дружби,5б відмовлено з тих підстав, що їх будівництво здійснено самочинно.
Зустрічний позов про знесення самочинно побудованої нерухомості задоволено з посиланням на ст.376 ЦК України, оскільки власник землі заперечує проти визнання права власності на самочинно побудовані споруди (суддя С.Чонгова).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. рішення місцевого суду від 12.12.2006р. скасовано, прийняте нове рішення, яким за позивачем визнано право власності на спірну нерухомість, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачу в установленому порядку надана в користування земельна ділянка 1969,21 кв.м, на якій ним за власні кошти госпзасобом забудоване нерухоме майно. Договір оренди землі укладений до 05.10.2011р. з правом придбання земельної ділянки у власність. Оскільки збудована нерухомість не порушує прав інших осіб, суд на підставі п.5 ст.376 ЦК України може визнати за користувачем земельної ділянки право власності на нерухоме майно, яке збудоване самочинно.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено (колегія суддів: О.Дударенко, Т.Фенько, О.Градова).
У поданій касаційній скарзі виконком Заозерненської селищної ради просить скасувати постанову та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та його висновки не грунтуються на матеріалах справи. Зокрема, спірна земельна ділянка була відведена для обслуговування мікроринку, а не для його будівництва. Разом з будівлями суд апеляційної інстанції визнав право власності позивача на 100 кв.м крівлі, столи 23 кв.м, столи переносні 21 шт., що знаходяться на балансовому обліку селищної ради. Даний ринок не відповідає вимогам ветеринарно-санітарних правил. Збудований самочинно без дозволу виконкому селищної ради, інспекції ГАСК та не відповідає архітектурному вигляду селища.
Суд апеляційної інстанції при винесенні постанови не застосував Закони України “Про архітектурну діяльність”, “Про основи містобудування”, “Про місцеве самоврядування”, безпідставно послався на ст.48 Закону України “Про власність”, оскільки ТОВ ПКК “ХХ ВЕК” не є власником спірної нерухомості. Судом необгрунтовано відхилені доводи виконкому про те, що позивач має паспорт тимчасового об’єкта торгівлі, складений 18.07.2000р. Тимчасові об’єкти мають обмежені строки експлуатації та передбачається можливість їх демонтажу.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
20 грудня 1994 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною компанією „XX ВЕК", м.Євпаторія, та Заозерненською селищною радою, смт. Заозерне, м.Євпаторія був укладений договір, згідно умов якого, ТОВ ВКК „XX ВЕК" на земельній ділянці (нині вул. Алея Дружби, 56, м. Євпаторія), повинен був провести топографічну зйомку та виконати ескіз реконструкції, встановити лабораторію для проведення аналізів, огорожу мікроринку, провести воду та каналізацію, встановити додаткові торговельні столи, збудувати місце парковки автотранспорту та інше.
25 липня 2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною компанією „XX ВЕК", м.Євпаторія, та Заозерненською селищною радою, смт. Заозерне, м.Євпаторія, був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1969,21 кв.м.
Відповідно до умов договору, земельна ділянка передається в оренду для обслуговування мікроринку, строком до 05 жовтня 2011 року (п.2.1 та 2.2 Договору).
Відповідно наданого у матеріали справи технічного паспорту Євпаторійського міжрегіонального бюро реєстрації та технічної інвентаризації від 20 липня 2006 року, за адресою м. Євпаторія, по вул. Алея Дружби, 56 розташовані об'єкти нерухомого майна, які складаються з Літери А-торговельний павільйон площею 32,9 кв.м.; Літери Б -основна будівля площею 16,3 кв.м.; Літери В -торговельний павільйон площею 41,0 кв. м.; Літери Г - відкритий навіс, площею 697,2 кв.м.; Літери Д -торговельний павільйон площею 9,8 кв.м.; Літери Уб - уборна, площею 10,6 кв.м. , забудовані ТОВ виробничо-комерційною компанією "XX ВЕК", м. Євпаторія за власні кошти госпзасобом.
Згідно висновку експерта № ВЕ-448 від 19.09.206р., споруди-торговельні павільйони літер А, В, Д загальний будинок літери Б, навіс літери Г та туалет літери Уб, відповідають вимогам будівельних та санітарних норм та правил для виробничих та допоміжних приміщень.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «XX ВЕК», м.Євпаторія, є в розумінні закону належним користувачем земельної ділянки на який ним було за власні кошти госзасобом забудоване нерухоме майно ( Літера А- торговельний павільйон площею 32,9 кв.м.; Літера Б - основна будівля площею 16,3 кв.м.; Літера В - торговельний павільйон площею 41,0 кв. м.; Літера Г - відкритий навіс, площею 697,2 кв.м.; Літера Д —торговельний павільйон площею 9,8 кв.м.; Літера У б —уборна, площею 10,6 кв.м.), та права інших осіб порушене не було.
Так, згідно умов договору оренди земельної ділянки від 25 липня 2002 року, укладеного між ТОВ ВКК „XX ВЕК" та Заозерненською селищною радою, земельна ділянка площею 1969,21 кв.м., відповідно до прикладеної схеми, надана у користування позивачу за первісним позовом на підставі рішення Заозерненської селищної ради 29 сесії XXIII скликання за № 96 від 05 жовтня 2001 р.
Згідно з пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що договір укладається на термін до 05 жовтня 2011 року та по закінченню терміну договору Орендар має пріоритетне право на поновлення договору на новий термін.
Більш того, згідно п.4.2 Договору визначено, що орендар -ТОВ виробничо-комерційна компанія „XX ВЕК", може придбати земельну ділянку у власність.
Вказаний договір оренди земельної ділянки від 25 липня 2002 року у встановленому законом порядку не було визнано незаконним чи недійсним.
На підставі встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що самовільно побудовані позивачем будівлі не порушують права Заозерненської селищної ради як власника земельної ділянки та на підставі ст.376 ЦК України задовольнив вимоги позивача.
Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанцій передчасним.
Відповідно п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З огляду на приписи цієї норми суди попередніх інстанцій не надали юридичної оцінки правовідносинам сторін у справі у зв’язку з укладенням ними 20 грудня 1994 року договору “передачі в оренду мікроринку по вул.60 років СРСР”.
Позивач отримав за цим договором в оренду майно і був зобов’язаний здійснити реконструкцію ринку. Однією з умов договору була сплата за оренду землі площею 15000 кв.м. У договорі відсутні відомості про орендну плату за майно. У договорі також було зазначено, що строк закінчення реконструкції ринку (що було умовою оренди) та початок його експлуатації 15.05.1995р. (а.с.43).
Як встановлено судами на підставі рішення 29 сесії ХХІІІ скликання Заозерненської селищної ради Автономної Республіки Крим № 96 від 05.10.2001р. позивач отримав у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку із земель селищної ради площею 1969,21 кв.м для обслуговування взятого в оренду мікроринку (а.с. 45), що було оформлено сторонами договором оренди земельної ділянки від 05.07.2002р. АЕК № 743396, строк дії якого до 05.10.2011р.
Суди попередніх інстанцій не досліджували умови цього договору, зокрема, щодо відшкодування поліпшень, проведених орендарем без узгодження з орендарем і за узгодженням з ним; щодо зобов’язання орендаря звільнити земельну ділянку від зведених будівель або відшкодувати витрати на їх демонтаж та інше.
Суди не дослідили чи виконали сторони свої зобов’язання за двома договорами, чи ні та чи були при цьому порушені чиїсь права. Чи було будівництво спірних споруд самочинним. Колегія суддів також зазначає, що суди не досліджували доводи селищної ради, що наводилися в заперечення позову, зокрема, що рада передавала позивачу в оренду не тільки землю, а й майно ринку. Не досліджено чи виконав позивач умови договору оренди майна і ввів ринок в експлуатацію.
Судами не досліджувався “Паспорт тимчасового об’єкта торгівлі” від 18.07.2000р. (а.с. 62), де зазначена інша адреса мікроринку, інший розмір земельної ділянки та інший номер договору оренди землі АВВ № 543410 від 21.07.1999р., а не той, на який позивач посилається у позові (а.с.9).
Не досліджувалися ці обставини і судом першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст.43 ГПК України.
У зв’язку з наведеним судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді необхідно усунути зазначені порушення, ретельно встановити обставини та дослідити докази у справі і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117–11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконкому Заозерненської селищної ради задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2006р. у справі № 212/17709-2006 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун