ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р. | № 30/5в |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року |
у справі за позовом | Донецького колективного спеціалізованого управління "Укренергочормет" |
до | Донецького дочірнього підприємства "Донбасмонтажавтоматика" № 432 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" та Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" |
третя особа | Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька" |
про | визнання права власності, |
У С Т А Н О В И В :
У січні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Донецького дочірнього підприємства "Донбасмонтажавтоматика" № 432 ЗАТ "Променерго-автоматика" про визнання права власності на частину нерухомого майна споруди адміністративно-побутового корпусу площею 593 кв.м. в м.Донецьку, вул. Челюскінців, 273 "а", посилаючись на виникнення права власності на це майно з приватизації державного майна та акту розділу цілісного майнового комплексу від 17.09.1995 року, складеного між КП "Укренергочормет" і ДКСУ "Укренергочормет" та акту розділу майна від 01.08.2004 року, складеного між Донецьким дочірнім підприємством "Донбасмонтажавтоматика" № 432 і ДКСУ "Укренергочормет".
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач доповнив позовні вимоги щодо їх обґрунтування та зазначив про невідповідність вимогам закону договору № 36 від 21.12.1993 року купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного між ЗАТ "Променергоавтоматика" і Регіональним відділенням ФДМУ по місту Києву.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.11.2006 року залучено до справи відповідачем ЗАТ "Променергоавтоматика".
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року позов задоволено та визнано за позивачем право власності на частину адміністративно-побутового корпусу площею 593 кв.м. в м. Донецьку, вул. Челюскінців, 273 "а".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач ЗАТ "Променергоавтоматика" вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить, прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзиви на касаційну скаргу від іншого відповідача та третьої особи до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, за реєстраційним посвідченням Донецького бюро технічної інвентаризації від 10.04.1998 року право власності на споруди, розташовані в м.Донецьку, вул. Челюскінців № 273 "а", і зокрема, адміністративну споруду А-1, В-2 та виробничу базу Б-3 зареєстровано за Донецьким дочірнім підприємством "Донбасмонтаж-автоматика" № 432.
За договором № 36 від 21.12.1993 року, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та Організацією орендарів Спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика", останньою було придбано майновий комплекс –Спеціалізоване орендне підприємство "Променергоавтоматика", до складу якого входило, зокрема, Донецьке спеціалізоване управління "Донбасмонтажавтоматика" № 432 у тому числі дільниця в м.Донецьку.
За витягом з відомості результатів інвентаризації майна Спеціалізованого орендного підприємства "Променергоавтоматика", виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, до статутного фонду Спеціалізованого орендного підприємства "Променерго-автоматика" увійшли, зокрема, адміністративний будинок МУ-1 і виробнича база МЗМ, які розташовані в м. Донецьку, вул. Челюскінців, 273 "а".
За договором купівлі-продажу державного майна від 20.05.1994 року, укладеним між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Орендного підприємства "Укренергочормет", остання придбала цілісний майновий комплекс Орендного підприємства "Укренергочормет", який знаходиться в м.Харкові, пр. Леніна,58.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання права власності на частину нерухомого майна у зв’язку з виникненням цього права з підстав приватизації державного майна та внесення спірного майна до його статутного фонду під час створення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, дійшовши висновку про виникнення в позивача права власності на спірне нерухоме майно на підставі внесення цього майна до його статутного фонду попереднім власником, суди попередніх інстанцій не з’ясували, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин на час виникнення права власності та не встановили дійсних прав і обов’язків сторін щодо спірного майна за заявленими вимогами.
За вимогами ч.1 ст. 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі добровільного об’єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань, передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.
Частиною четвертою статті 10 Закону України " Про підприємства в Україні" джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників, надходження від роздержавлення і приватизації власності.
За частиною п’ятою статті десятої Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в порядку належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.
Проте, зробивши висновок про набуття позивачем права власності на спірне майно з підстав передачі цього майна до його статутного фонду, суди обох інстанцій не з’ясували обставин, пов’язаних з наявністю права власності на зазначене майно в особи, яка здійснила такий внесок та не врахували наявності правовстановлюючих документів на це майно у відповідачів, і не навели цим обставинам правової оцінки.
До того ж, висновок судів про недоведеність сторонами набуття права власності на спірне майно в процесі приватизації, наданими приватизаційними документами, зроблений в порушення вимог ст.ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України без з’ясування обставин щодо визначення спірного майна в приватизаційних документах, наданих обома сторонами та без залучення до участі в справі відповідних органів приватизації, якими здійснювалася приватизація, зокрема, спірного майна.
Водночас, такий висновок суперечить висновку судів про визнання права власності за позивачем на спірне нерухоме майно на підставі передачі цього майна до його статутного фонду, яку було здійснено після приватизації цього майна особою, що зробила зазначений внесок.
Разом з цим, судам слід було мати на увазі, що підтвердженням наявності права власності на майно можуть бути насамперед правовстановлюючі документи, а перебування майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності.
У той же час, відхиливши надані відповідачами договір купівлі-продажу державного майна № 36 від 21.12.1993 року, витяг з відомості результатів інвентаризації і майна спеціалізованого орендного підприємства "Променерго-автоматика" щодо будівель, які увійшли до статутного фонду і є власністю останнього, складеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву та реєстраційне посвідчення про реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості, розташовані в м. Донецьку, вул. Челюскінців, 273 "а", і зокрема, на спірне майно за Донецьким дочірнім підприємством ""Донбасмонтажавтоматика" № 432 суди не навели такому висновку правового обгрунтування, і при наявності цих доказів щодо права власності вказаних осіб, дійшли висновку про визнання права власності на це майно за позивачем.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Променерго-автоматика" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року та рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2006 року скасувати, і справу № 30/5в передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі .
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді: І.Вовк
П.Гончарук
тє