УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 688/258/20

Провадження № 22-ц/4820/786/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви (суддя Стаднічук Н.Л.) у цивільній справі за позовом Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи - керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави, ОСОБА_2 , про визнання недійсними наказів та повернуто її заявнику.

Роз?яснено заявнику, що він може звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду в суді першої інстанції.

Вважає, що вказана ухвала перешкоджає подальшому провадженню в справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали, яка підлягає скасуванню.

Посилається на те, що з огляду на вимоги чинного ЦПК України при отриманні зустрічної позовної заяви суд мав би її зареєструвати та передати головуючому судді, суддя першої інстанції, перевіривши її на дотримання вимог статтей 175-177 ЦПК України, мав би відкрити провадження у справі і лише після цього в силу ч. 2 ст. 193 ЦПК України, вирішувати питання про те, чи приймати зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову виключає підставу первісного позову, чи навпаки, тому задоволення вимог однієї зі сторін виключає задоволення вимог іншої сторони.

Апелянт вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги взаємопов`язані між собою, оскільки при розгляді даних позовів підлягають встановленню обставини щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, предметом позову і є саме право на користування та володіння спірною земельною ділянкою відповідачем і задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову чи навпаки.

На думку апелянта, на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про недоцільність спільного розгляду обох позовів.

Крім того, апелянт зазначає, що в даному випадку головуючий суддя умисно, з метою формального розгляду справи, порушив доступ ОСОБА_1 до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу Шепетівська місцева прокуратура вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 за своїм змістом не є зустрічним позовом, оскільки пред`явлена не до позивача, а до відповідача за первісним позовом, а позовні вимоги хоча і пов`язані з первісним позовом, проте не можуть вплинути на результат його розгляду, а її розгляд лише призведе до розширення предмета доказування та затягування розгляду справи.

Зокрема, задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, оскільки вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-10099-СГ від 26.12.2018 «Про затвердження документації із питань землеустрою та надання земельної ділянки у власність» міститься в первісному позові, доцільність її розгляду в рамках зустрічного позову відсутня.

Позовна вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-7672-СГ від 26.10.2018 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у випадку її задоволення не створює будь-яких юридичних наслідків, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Можливість більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, може бути досягнута через використання відповідачем ОСОБА_1 своїх прав, визначених ст. 43 ЦПК України, у тому числі подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, а не шляхом подачі зустрічного позову.

Разом з тим, обставини, які будуть встановлені під час розгляду справи за позовом керівника місцевої прокуратури матимуть преюдиціальне значення, у випадку їх безпосереднього дослідження та встановлення судом.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що у січні 2020 Шепетівська місцева прокуратура звернулась до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу № 22-10099-СГ від 26.12.2018 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825587000:05:015:0075, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, та витребування на користь держави вказаної земельної ділянки (аркуш 1-24 матеріалів оскарження ухвали).

14 лютого 2020 року до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи - керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-7672-СГ від 26.10.2018 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та №22-10099-СГ від 26.12.2018 року «Про затвердження документації з питань землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи - керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави, ОСОБА_2 , про визнання недійсними наказів та повернуто її заявнику.

Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви суд виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 за своїм змістом не є зустрічним позовом, оскільки пред`явлена не до позивача, а до відповідача за первісним позовом; позовна вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-7672-СГ від 26.10.2018 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» не стосується предмету первісного позову, інша вимога - про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-10099-СГ від 26.12.2018 року «Про затвердження документації з питань землеустрою та надання земельної ділянки у власність» хоча і пов`язана з первісним позовом, проте не може вплинути на результат його розгляду, а її розгляд лише призведе до розширення предмета доказування та затягування розгляду справи, тому зазначений позов не підлягає спільному розгляду з первісним.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов?язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: 1) взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; та 2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подаючи до суду першої інстанції позовну заяву, відповідачем зазначив ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а Шепетівську місцеву прокуратуру - третьою особою, яка є позивачем у первісному позові.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність спільного розгляду обох позовів, відмовивши у прийнятті зустрічної позовної заяви, оскільки задоволення його вимог не виключає задоволення вимог позивача.

Посилання апелянта, що при отриманні зустрічної позовної заяви суд мав би її зареєструвати та передати головуючому судді. Суддя першої інстанції, перевіривши її на дотримання вимог статей 175-177 ЦПК України, мав би відкрити провадження у справі і лише після цього в силу ч. 2 ст. 193 ЦПК України, вирішувати питання, чи приймати зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, є безпідставним та суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Як вбачається, з матеріалів справи зустрічна позовна заява зареєстрована в суді (а.с. 28).

Суд, відповідно до ч. 2 ст. 187 ЦПК України, постановляє ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Доводи апелянта про те, що первісні та зустрічні позовні вимоги взаємопов`язані між собою, оскільки при розгляді даних позовів підлягають встановленню обставини щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, предметом позову і є саме право на користування та володіння спірною земельною ділянкою відповідачем і задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову чи навпаки, не доводить того, що позовна заява ОСОБА_1 за своєю природою є зустрічним позовом, оскільки не є вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, та не відповідає умовам, за яким позовну заяву слід розуміти як зустрічну. Крім того, об`єднання вимог за обома позовами в одному провадженні ускладнюватиме розгляд справи та задоволення вимог зустрічного позову не виключає задоволення вимог позивача.

Твердження апелянта про те, що головуючий суддя умисно, з метою формального розгляду справи, порушив доступ ОСОБА_1 до правосуддя, апеляційний суд до уваги не бере. По заявленому питанню суд виніс рішення, в разі незгоди з яким учасник справи має право оскаржити його до суду вищої інстанції, з врахуванням норм законодавства.

Порушення доступу до правосуддя за наявних в матеріалах оскарження ухвали обставин апеляційним судом не виявлено.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни немає.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне судове рішення складено 7 квітня 2020 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк