У Х В А Л А

07.04.2020 Справа №607/3608/20

       Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Байковецький», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, –

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Байковецький», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме, земельних ділянок: площею 0,0476 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0005, площею 0,0506 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0006, що розташовані на території Байковецької об`єднаної територіальної громади, які належать Обслуговуючому кооперативу «Байковецький», земельної ділянки площею 0,5719 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0004, що розташована на території Байковецької об`єднаної територіальної громади, яка належить ОСОБА_2 , та земельної ділянки площею 0,1004 га кадастровий номер 6125280600:02:018:0007, що розташована на території Байковецької об`єднаної територіальної громади, яка належить ОСОБА_3 . Крім цього, просить заборонити будь-яким особам та органам, що є суб`єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) даних земельних ділянок. Посилається на те, що є всі підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до наступного висновку.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В порушення вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у вказаній заяві про забезпечення позову не зазначено відомостей, які потрібні для забезпечення позову, зокрема, заявникомне надано суду та не долучено до заяви про забезпечення позову інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на дату подання заяви про забезпечення позову з приводу нерухомого майна, на яке заявник хоче вжити заходи забезпечення позову.

Крім цього, заявник не обрав належний захід забезпечення позову, який слід застосувати, з обґрунтуванням його необхідності до вищевказаного нерухомого майна, з посиланням на ч.1 ст.150 ЦПК України.

Згідно з ч.9 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику і роз`яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню із даної заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 261, 352-354 ЦПК України, –

П О С Т А Н О В И В :

       Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Байковецький», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння – повернути заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 07 квітня 2020 року.

СуддяО. М. Вийванко